АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 663/405/14-ц

Справа №22-ц/791/ 527/2016 Головуючий в І інстанції: Шульга К.М.

Доповідач: Борко А.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року березня місяця 17 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого Борка А.Л.

Суддів: Кузнєцової О.А,

Бездрабко В.О.

Секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 08 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю"Дім", 3-я особа: територіальна державна інспекція України з питань праці в Херсонській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до тов «Дім» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,зазначаючи, що з 03.07.2006 року він працював у тов «Дім» на посаді головного інженера, а наказом від 30.08.2013 року його було переведено на 0,25 % мінімальної заробітної плати з 01.09.2013 року. Наказом № 45 від 15.0.2013 року внаслідок скорочення виробництва сільськогосподарської продукції, закінчення сезонно-польових робіт та скорочення штату, позивача було звільнено із займаної посади починаючи з 20.12.2013 року, проте наказом №49 від 22.11.2013 року ОСОБА_2 було знову звільнено з займаної посади у зв'язку із порушенням трудової дисципліни. У зв'язку з наведеним просить визнати незаконними накази №44 від 30.08.2013 р.,№45 від 15.10.2013 р., №49 від 22.11.2013 р., поновити його на посаді головного інженера, стягнути на його користь компенсацію за час вимушеного прогулу.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 08 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю"Дім", 3-я особа: Територіальна державна інспекція України з питань праці в Херсонській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про безпідставність вимог позивача про поновлення його на посаді головного інженера, стягнення на його користь компенсації за час вимушеного прогулу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом директора тов «ДІМ» № 44 від 30.08.2013 р. ОСОБА_2 з 01.09.2013 р. переведено на 0,25% мінімальної заробітної плати у зв'язку із скороченням виробництва сільськогосподарської продукції та зобов'язано передати директору тов «ДІМ» ОСОБА_9. технічні паспорти на автомобілі, трактори, сільськогосподарську техніку та акти про обсяги спожитої електроенергії до 17 жовтня 2013 року. Наказом №45 від 15.10.2013 р. ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України з 20.12.2013.

Правилами ч.3 ст.32 КЗпП України допускається зміна істотних умов праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, під час яких працівник працює за тією ж спеціальністю, кваліфікацією, посадою.

Як вбачається з наказу, ОСОБА_2 змінено умови оплати праці; підставою переведення позивача на 0,25% мінімальної заробітної плати є скорочення виробництва с/г продукції. При цьому, відповідно до п.2.2.1 Статуту тов «ДІМ» вирощування сільськогосподарської продукції, в тому числі рослинництва та тваринництва, є одним з основних видів діяльності товариства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, переведення на інший розмір оплати праці як спосіб зміни істотних умов праці було обумовлено скороченням виробництва сільськогосподарської продукції. У разі незгоди ОСОБА_2 на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір міг бути припиненим з цих підстав, але позивач продовжив працювати у товаристві, що судом першої інстанції вірно розцінено як його згода з новими умовами праці.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2013 р. тов «ДІМ» складено акт про те, що 17 жовтня 2013 року головному інженеру ОСОБА_2 було запропоновано надати письмове пояснення з приводу невиконання ним наказу директора № 44 від 30.08.2013, однак ОСОБА_2 відмовився від дачі пояснень. Наказом директора тов «ДІМ» № 46 від 18.10.2013 р. ОСОБА_2 оголошено догану у зв'язку із невиконанням наказу директора тов «ДІМ» № 44 від 30.08.2013 року. 18.10.2013 директором тов «ДІМ» складено акт про те, що ОСОБА_2 відмовився від ознайомлення з наказом директора № 46 від 18.10.2013 року.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що зазначені акти спростовують твердження позивача, що про накази товариства йому стало відомо лише з відповіді територіальної державної інспекції з питань праці. Одночасно, з відповіді територіальної державної інспекції з питань праці у Херсонській області від 19.11.2013 вбачається, що під час звернення до інспекції із заявою про порушення законодавства про працю директором тов «Дім», ОСОБА_2 було відомо про оспорювані накази, оскільки інспекція надавала відповідь з цього приводу, що також свідчить про обізнаність позивача про наявність винесених відносно нього наказів станом на листопад 2013 року.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що вимога про скасування наказу №45 від 15.10.2013 року не обґрунтована, підстави скасування не зазначені, окрім посилання на подвійне звільнення, та належними доказами не підтверджено.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, в тому числі у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Порядок вивільнення працівників врегульовано також статтями 42 і 49-2 КЗпП України, які передбачають можливість переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, за наявності також можливості, з'ясування питання наявності чи відсутності у працівника переважного права залишення на роботі, а також попередження його за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до загального правила, визначеного ст.13 Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може торкнутися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Верховний Суд України в ухвалі від 28.01.2009 р. у справі №6-14292св08 зазначив, що власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно вирішує питання організаційної структури,чисельності та штату працівників.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з наказу №45 від 15.10.2013 вбачається, що звільнення матиме місце 20.12.2013 р. На час винесення даного наказу іншого наказу про звільнення не існувало, тому посилання на подвійне звільнення станом на 15.10.2013 суперечить фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що зазначені обставини в їх сукупності дають підстави для відмови позивачу у задоволенні вимоги про скасування наказів №44 від 30.08.2013 та №45 від 15.10.2013.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 07.11.2013 року тов «ДІМ» складено акт про відсутність на роботі головного інженера ОСОБА_2 08.11.2013 р. тов «ДІМ» складено акт про відмову ОСОБА_2 надати будь-які пояснення з приводу відсутності на роботі 07.11.2013 року.

Наказом директора тов «ДІМ» № 48 від 08.11.2013 р. позивачу оголошено догану у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 07 листопада 2013 року на роботу не з'явився, довідок про відсутність на роботі не надав.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, 16.11.2013 року тов «ДІМ» складено акт про відсутність на роботі головного інженера ОСОБА_2 протягом робочого дня - 16 листопада 2013 року. 18.11.2013 тов «ДІМ» складено акт про відсутність на роботі головного інженера ОСОБА_2 протягом робочого дня - 18 листопада 2013 року. 22.11.2013 ТОВ «ДІМ» складено акт про те, що 22 листопада 2013 року головному інженеру ОСОБА_2 було запропоновано надати письмове пояснення з приводу відсутності його на роботі 16 та 18 листопада 2013 року, однак ОСОБА_2 від дачі пояснень відмовився.

Наказом директора тов «ДІМ» № 49 від 22.11.2013 року позивача звільнено із займаної посади за порушення трудової дисципліни - прогули.

Розпорядженням директора тов «ДІМ» № 42-к від 23.11.2013 р. «Про припинення трудового договору» ОСОБА_2 звільнено з посади головного інженера тов «ДІМ» згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Згідно з актом від 23.11.2013 року ОСОБА_2 відмовився ставити підпис про ознайомлення з наказом від 22.11.2013 та розпорядженням від 23.11.2013 про припинення трудового договору.

Згідно п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зокрема прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що факт відсутності ОСОБА_2 на роботі підтверджено відповідними актами. При цьому суд першої інстанції з підстав передбачених законом прийшов до зазначеного висновку та критично оцінив посилання позивача на його участь у роботі ревізійної комісії у дні, коли він був відсутній на роботі, і обґрунтовано розцінив таку позицію як обраний спосіб захисту, оскільки участь ОСОБА_2, як співзасновника товариства, у роботі ревізійної комісії, не позбавляє його обов'язку бути присутнім на робочому місці як головного інженера товариства, або належним чином повідомити причини відсутності та зазначити про участь у роботі ревізійної комісії.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 безпосередню брав участь у роботі ревізійної комісії саме 07, 16 та 18 листопада 2013 року, оскільки суду надано докази про початок та закінчення роботи комісії, якими позивач вважає дату проведення зборів, на яких було створено дану комісію, та дату направлення відповідачу звіту ревізійної комісії.

Посилання позивача на відсутність у директора товариства повноважень у зв'язку з його відстороненням не знайшло свого підтвердження на думку колегії суддів в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.145 ЦК України та ч.1 ст.59 Закону України «Про господарські товариства» вирішення питання про обрання та відкликання виконавчого органу товариства віднесено до компетенції загальних зборів учасників. Аналогічне положення міститься у п.6.12 Статуту тов «Дім», згідно якого виконавчим органом Товариства є директор, який призначається зборами.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про господарські товариства» та п.6.7 Статуту тов «Дім» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Відповідно до ч.4 ст.58 Закону України «Про господарські товариства» та п.6.2 Статуту тов «Дім» учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

За нормами ч.1 ст.143 ЦК України, ч.4ст.82 ГК України, ч.1 ст.51 Закону України «Про господарські товариства» відомості про розмір статутного капіталу з визначенням часток кожного учасника підлягають обов'язковому внесенню до Статуту товариства, який є локальним правовим актом і обов'язковим для дотримання та виконання всіма учасниками.

Такі ж відомості містяться, крім статуту Товариства, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ч.3 ст.8, абз.13 ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із статутом тов «Дім» (п.1.5, 4.2) із змінами до Статуту тов «Дім» (п.4.2) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 11.01.2014, засновниками (учасниками) вказаного товариства є ОСОБА_9. з розміром внеску до статутного фонду 40%, ОСОБА_2 - 13,65%, ОСОБА_4 - 13,65%, ОСОБА_5 - 13,65%, ОСОБА_6 - 13,65%, ОСОБА_7 - 5,4%.

Як вбачається зі змісту протоколу №1 засідання учасників тов «Дім» від 21.10.2013, збори було проведено у присутності 4 осіб - ОСОБА_9. , ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відсутні ОСОБА_8, ОСОБА_6, що свідчить про відсутність кворуму, необхідного для визнання зборів компетентним органом товариства в розумінніст.60 Закону України «Про господарські товариства».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у рішенні, що звільнення позивача з посади у зв'язку із вчиненням прогулу також не може розцінюватися як подвійне звільнення, оскільки після винесення 15.10.2013 наказу №45 про наступне звільнення позивача з 20.12.2013, трудові відносини між сторонами тривали, на них поширювалися норми трудового законодавства, що не позбавляло роботодавця права звільнити працівника у зв'язку із прогулом без поважних причин.

З огляду на викладене, суд першої інстанції з підстав передбачених законом прийшов до висновку, що звільнення позивача відбулося компетентним органом та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з чим позовні вимоги про поновлення на роботі та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Крім того на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що вимоги про внесення запису до трудової книжки та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ДІМ», третя особа Територіальна державна інспекція України з питань праці в Херсонській області, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати у сумі 14950 грн., середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання внести запис у трудову книжку та відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 10.10.2014 р. у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 04.02.2015 р. рішення Скадовського районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов у цій частині задоволено частково; стягнуто з тов «ДІМ» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01.09.2012 по 22.11.2013 у сумі 16 685,71 грн., та 500 грн. компенсації завданої моральної шкоди, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2015 р. рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 10.10.2014 р. та рішення апеляційного суду Херсонської області від 04.02.2015 р. в частині вирішення вимог позивача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, з огляду на зазначене вище, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у рішенні, що за вимогами про стягнення моральної шкоди та зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки рішення вже було прийнято судами, в цій частині не скасовано, на новий розгляд не передано, тобто набрало законної сили. Вимога достягнути моральну шкоду у сумі 9500 грн. вказана у листі-обґрунтуванні до позовної заяви, тому не може розцінюватися як заява про збільшення розміру позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та наданих доказів у їх сукупності, суд першої інстанції з підстав передбачених законом прийшов до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Таким чином, суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, до уваги не приймаються як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 08 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий А.Л. Борко

Судді В.О. Бездрабко

О.А. Кузнєцова