АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-6270\2006 Головуючий 1 інстанції Католікян М.О.
Категорія 33 Доповідач Петренко І.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Петренко І.О.
суддів Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.
при секретарі Шило СЮ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Самарської районної в м. Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради , треті особи -Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю , Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів про поновлення строків позовної давності , визнання рішення частково незаконним , визнання акту частково незаконним , визнання дії посадових осіб неправомірними , усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і жилим будинком , відшкодування моральної шкоди ,-
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2004 року позивач звернувся до суду і просив постановити рішення , яким усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою та жилим будинком , розташованими по АДРЕСА_1. У листопаді та грудні 2004 року позивач уточнив свої позовні вимоги . В обґрунтування вимог він вказував на те , що відповідачка є власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2. Під час заміни огорожі в своєму домоволодінні відповідач зайняв частину земельної ділянки позивача у розмірі 0,5 кв.м . Згодом відповідачка без узгодження з відповідними службами побудувала на своїй земельній ділянці металевий ангар , де здійснює ремонт великовантажних автомобілів , в зв"язку з чим відбувається руйнування житлового будинку позивача. На підставі вище викладеного позивач просить відновити межі його земельної ділянки , усунути перешкоди в користуванні нею шляхом знесення ангара відповідачки , стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. з ОСОБА_2. У червні 2005 року позивач змінив свої позовні вимоги і просив постановити рішення , яким поновити йому строк позовної давності , визнати рішення частково незаконним , визнати акт частково незаконним , визнати дії посадових осіб неправомірними та підтримав решту свої позовних вимог. Позивач вказував на те , що дізнався про порушення його прав та інтересів лише у 2003 році, коли відповідачка побудувала нову огорожу між ділянками позивача та її , а згодом приватизувала свою земельну ділянку з урахуванням частини земельної ділянки позивача . Підґрунтям для таких дій було рішення виконкому Самарської районної в м. Дніпропетровську ради про передачу ділянки у її власність. На звернення позивача до районної ради належних відповідей не надійшло і його інтереси захищені не були , в зв"язку з чим позивач змушений доповнювати та уточнювати свої позовні вимоги і просить визнати частково незаконним державний акт на право приватної власності за землю та визнати дії посадових осіб Самарської районної в м. Дніпропетровську ради незаконними та стягнути за заподіяну шкоду з районної ради на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному, уточненому вигляді та просили їх задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_2 та представник виконкому Самарської районної в м. Дніпропетровську ради позовні вимоги не визнали.
Представник Дніпропетровської міської ради просив рішення постановити на
розсуд суду.
Решта представників до судового засідання не з'явилися , повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено і з позивача стягнуто на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 72 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і просить постановити нове рішення , яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Вислухавши учасників процесу , що з'явилися , вивчивши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду , доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід задовольнити частково , а рішення суду скасувати за наступними підставами.
Як вбачається з матеріалів справи у користуванні позивача знаходиться земельна ділянка площею 600 кв.м, яка йому була надана рішенням Ігренської міської Ради депутатів трудящих від 27 січня 1976 року для будівництва будинку по АДРЕСА_3 (на цей час АДРЕСА_1) і, на якій позивачем було збудовано житловий будинок та внутрішньо-дворові споруди , які знаходяться у його приватній власності (т.1 ар. сп. 6-8,41-43,48-50).
24 травня 1991 року відповідачка ОСОБА_2 за договором дарування придбала суміжне домоволодіння АДРЕСА_2 (т.1 ар. сп. 30-31,38-40,175-179,247-252) і 7 жовтня 1996 року звернулася з заявою до Дніпропетровської міської ради з проханням передати їй земельну ділянку , на якій розташоване дане домоволодіння у приватну власність. 12 лютого 1997 року було складено акт встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки , які згодом знайшли відображення у Державному акті про право приватної власності на землю від 21 квітня 1997 року ( т. 1 ар. сп. 173,174,241,245-246). Позивач по справі підписав вище згаданий акт без зауважень і межі земельної ділянки не змінювались . Відповідачці належить земельна ділянка площею 0,1147 га. (т. 1 ар.сп. 28,29,170).
На межі ділянок позивача та відповідачки розташовано господарсько-побутова споруда розмірами 8 м на 9,4 м заввишки 4,25 м.
З висновків судової будівельно-технічної експертизи НОМЕР_1 від 8 серпня 2005 року ( т.1 ар. сп. 189-201) вбачається , що після придбання домоволодіння та встановлення огорожі із шифера та сітки по межі з домоволодінням позивача , відповідачка по справі фактично змінила конфігурацію земельної ділянки свого домоволодіння. Відповідачка пересунувши огорожу на 35 см. В бік ділянки НОМЕР_2 по головному фасаду , встановила кріплення огорожі на стіни будинку НОМЕР_2 , на отмостку , на цегляну кладку труби димохода , чем вже порушила вимоги Земельного кодексу України , п.3.25 ДБН 36-92 „Містобудування .Планування і забудова міських та сільських поселень , п.2.20 ДБН 79-92 „Житлові будинки для індивідуальних забудовників" , внаслідок чого прохід навколо будинку позивача став не можливий. Закріплений на огорожі лист шифера закриває вікно у житловій кімнаті 1-4 позивача від природнього освітлення та норми освітлення цього приміщення не відповідають вимогам інсоляції. Окрім того , в висновках експертизи вказано і на те , що поруч з огорожею зі сторони будинку НОМЕР_2 мають місце штучно обладнані траншеї 0,3 м х 0,3м х 0,4 м , в які збираються опади під отмосткою , направлені до фундаменту будинку, при цьому має місце замочування основи грунту фундамента.
При вище викладених обставинах висновок суду про не доведеність вимог позивача про порушення відповідачкою існуючих меж між суміжними земельними ділянками , що само по собі порушує права позивача , суперечить отриманим висновкам експертизи.
Окрім того , в тих же висновках експертизи вказано і на те , що на відстані 2,5 м від віконного пройому має місце відстой та технічне обслуговування автофургона великої вантажності, що не відповідає вимогам п. 7.55 ДБН 79-92 „Житлові будинки для індивідуальних забудовників України" , а робота мотора цього автомобіля (в"їзд ,виїзд на місце парковки передає вібрацію поруч розташованим грунтам та фундаментам будинку та будівлям домоволодіння позивача, в зв"язку з чим можливе погіршання технічного стану будинку - у приміщеннях 1-4,1-5, що може бути підставою для задоволення позивача і в частині вимог про необхідність зносу ангара.
Однак, розглядаючи позов , суд не уточнив суперечливі вимоги позивача , який одноразово ставив питання про необхідність переносу огорожі відповідачки з території , яку позивач називає своєю і про визнання частково незаконним державного акту на право приватної власності на землю на ім"я ОСОБА_2 Так, суд не отримав від представника Дніпропетровського міського Управління земельних ресурсів відповідь про те , чи відповідає на цей час межа між домоволодіннями НОМЕР_3 та НОМЕР_2 конфігурації та розмірам , які відображені на плані Державного акту на землю , чи відповідачка порушила встановлені та закріплені межі , чи встановила огорожу по межі, відображеній в акті , та не вирішив питання на підставах отриманих доказів.
Окрім того , у рішенні суду не знайшло свого відображення і суперечлива позиція виконкому Самарської районного в м. Дніпропетровську ради , представник якої в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову , хоча постановою НОМЕР_4 від 24 липня 2002 року адміністративної комісії при виконкомі Самарської райради м. Дніпропетровська (т.1 ар. сп. 22) чоловіка відповідачки було притягнуто до відповідальності, передбаченими ст.ст. 152 ,186 КУоАП .
Оскільки у відповідності до вимог ст.ст. 214,215 ЦПК України суд першої інстанції повинен вирішити питання про те , чи мали місце обставини , якими обґрунтовувались вимоги і заперечення учасників процесу , чого не було зроблено , колегія суддів вважає , що рішення суду слід скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду у іншому складі.
Керуючись ст.ст. 303,307,311,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .
Судді