УХВАЛА

2-418/11

6/241/9/2016

29.03.2016 року суддя Першотравневого районного суду Донецької області Скудін В.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1, «Про зняття арешту з транспортного засобу»,-

ВСТАНОВИВ:

На виконання судового рішення, державним виконавцем було накладено арешт на транспортний засіб боржника у 2014 році.

Як вбачається з відповіді державного виконавця від 23.03.2016 року постановою державного виконавця від 17.06.2014 року виконавчий лист був повернутий стячгувачу, але арешт майна, в порушення ст. 50 ч.2 ЗУ « Про виконавче провадження», державним виконавцем не знятий.

Відповідно до ст.50 ч. 2ЗУ « про виконавче провадження», У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином оскаржуються дії державного виконавця.

Згідно постанови № 6 ПВССУ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», Враховуючи положення статті 383 ЦПК, суб'єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначених у статті 7 Закону про виконавче провадження, мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого згідно із вимогами ЦПК, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина четверта статті 82 Закону про виконавче провадження).

Не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина п'ята статті 82 Закону про виконавче провадження).

У зв'язку із цим у разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Згідно до ст. 122 ч.2 п.1 ЦПК України, Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;

Керуючись, ст.50, 82 ЗУ « Про виконавче провадження»,ст.383, 122 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ :

У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1, «Про зняття арешту з транспортного засобу» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5 днів з дня винесення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи,яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.Є.Скудін