Справа № 569/16421/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі:

головуючий суддя – Галінська В.В.

при секретарі – Капріян І.В.

з участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 державного гуманітарного університету – ОСОБА_4

відповідача - голови Комісії по трудових спорах ОСОБА_3 державного гуманітарного універститету - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 державного гуманітарного університету, Голови комісії по трудових спорах ОСОБА_3 державного гуманітарного університету про визнання рішення по трудових спорах незаконним, скасування догани,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, згідно якого просила скасувати наказ ОСОБА_3 державного гуманітарного університету №119-л від 07 липня 2015 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за систематичне порушення трудової дисципліни і оголошення догани. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 04 травня 1993 року вона прийнята на роботу в ОСОБА_3 держаний гуманітарний університет та займала посаду чергової гуртожитку №5. Згідно наказу ОСОБА_3 держаного гуманітарного університету №119-п від 07 липня 2015 року її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне порушення трудової дисципліни і оголошено догану. ЇЇ притягнення до дисциплінарної відповідальності вважає незаконним та таким, що проведено всупереч вимогам чинного трудового законодавства. Крім того, її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне порушення трудової дисципліни, проте вона систематичних порушень не допускала. Вважає, що її звільнення проведено з порушенням вимог Кодексу законів про працю України.

В подальшому позивач подала до суду клопотання про поновлення строку, посилаючись на те, що спірний наказ оскаржено було нею до комісії по трудових спорах, крім того, вона перебувала на лікуванні.

22 лютого 2016 року позивачем подано до суду позовну заяву до голови комісії по трудових спорах ОСОБА_3 державного гуманітарного університету про визнання рішення по трудових спорах незаконним, по якій було відкрито провадження по справі і об’єднано із попереднім позовом.

В обґрунтування даного позову позивач покликається на те, що відповідач уникаючи будь-якого спілкування не повідомив будь-якої інформації щодо порядку звернення працівника до комісії по трудових спорах. Вона не має юридичної освіти, необізнана щодо вимог законодавства з питань праці, в неї відсутні кошти і лише після призначення їй адвоката, вона звернулася із скаргою до КТС, яка не була прийнята безпосередньо, тому змушена була відправити скаргу рекомендованим листом. Всупереч вимогам трудового законодавства її скарга належним чином не розглядалася, не встановлювалися будь-які обставини, не вимагалися необхідні документи, заява про поновлення строку для звернення до КТС залишена без реагування та за наслідками розгляду скарги прийнято рішення КТС про відмову у прийнятті заяви, що не передбачено трудовим законодавством. Просить скасувати рішення комісії по трудових спорах ОСОБА_3 державного гуманітарного університету 06 лютого 2016 року за скаргою ОСОБА_1 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за систематичне порушення трудової дисципліни і оголошення догани.

В судовому засіданні позивачка, представник позивачки позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовних заявах. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, підтримали подані письмові заперечення. В запереченнях проти позову вказали, що 07 липня 2015 року згідно наказу ОСОБА_3 державного гуманітарного університету за № 119-п ОСОБА_1 було притягнено до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни. Підставою для притягнення чергової гуртожитком № 5 - ОСОБА_1 стали неодноразові скарги мешканців гуртожитку, які надходили до завідувача гуртожитком № 5 ОСОБА_6 17 червня 2015 року на ім'я в.о. ректора РДГУ надійшла доповідна від завідувача гуртожитком № 5 від 16.06.2015 року з долученими додатками (скарги мешканців гуртожитку № 5), де було чітко вказано, що ОСОБА_1 зловживає своїми трудовими обов'язками, як чергової гуртожитком, не виконує вказівки керівництва, порушує правила трудової дисципліни.

Після опрацювання даних документів, юрисконсультом ОСОБА_7 було складено доповідну, зареєстровану за № 2435 від 01.07.2015 р. з пропозицією притягнути до дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки поведінка чергової гуртожитком ОСОБА_1 є недопустимою, і негативно відображається на авторитеті вищого навчального закладу. 03 липня 2015 року ОСОБА_1 було запрошено для дачі письмових пояснень з приводу доповідної завідувача гуртожитком № 5 та скарг мешканців гуртожитку №8 в присутності юрисконсульта ОСОБА_4 К, заступника начальника відділу кадрів ОСОБА_8 та голови первинної профспілкової організації при РДГУ ОСОБА_9 їй були надані для ознайомлення всі вище перелічені документи, але з невідомих причин, після одноразових прохань зі сторони присутніх членів комісії, написати пояснення – ОСОБА_1 відмовилася надати будь-які письмові пояснення, про що комісією було складено акт фіксації відмови від надання письмових пояснень від 03.07.2015 року.

Після того, як було з'ясовано всі причини ситуації, що склалася, документи були здані керівництву ОСОБА_3 державного гуманітарного університету.

На підставі отриманих та опрацьованих документів ОСОБА_3 державним гуманітарним університетом було видано наказ за № 119-п від 07.07.2015 року про оголошення догани ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_1 було відомо про наявність КТС РДГУ, проте звернулася із заявою тільки 26 січня 2016 року і за результатом розгляду, комісія вирішила відмовити у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 січня 2016 року враховуючи пропуск без поважних причин установленого строку звернення до КТС.

Вважають, що зі сторони університету було дотримано всієї процедури під час застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яка передбачена діючим законодавством України, а також порядку розгляду звернення до КТС.

Допитата в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_1 постійно запізнювалася на роботу, була в поганих відносинах із черговими гуртожитку, на неї особисто зводила наклепи, брала кошти від студентів, пускала ночувати сторонніх людей у гуртожиток. Колектив не згідний з такою поведінкою ОСОБА_1 Дівчата писали на неї скарги, тому що вона вночі не пускає в гуртожиток і ругається. Були конфлікти із студентами, які жалілися на її поведінку, проте вона вважає, що лише вона права.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що вона працювала в гуртожитку, знає ОСОБА_1 з хорошої сторони. За час її роботи, ОСОБА_1 були вручені грамоти та подяки. Для неї відомо, що ОСОБА_1 звинувачують у корупції.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснив, йому було відомо, що на ОСОБА_1 склали протокол 07.07.2015 року. Особисто сам він присутній при цьому не був, проте вважає що її навмисно оббрехали. Вже пів-року, як ОСОБА_1 хочуть звільнити з роботи, погрожували викликати працівників міліції. Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 йому нічого не відомо і він за нею не помічав.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, що вона працювала в гуртожитку, з ОСОБА_1 перебувають у дружніх стосунках. З приводу притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності їй нічого не відомо.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом №119-п від 07 липня 2015 року виданого ОСОБА_3 державним гуманітарним університетом винесено догану ОСОБА_1, черговій гуртожитку №5, за систематичне порушення трудової дисципліни.

В оскаржуваному наказі ОСОБА_1 оголошено догану на підставі службової записки юрисконсульта ОСОБА_7, ОСОБА_7 фіксації відмови від надання письмових пояснень ОСОБА_1

З оглянутої доповідної юрисконсульта ОСОБА_7 від 26 червня 2015 року вбачається, що на підставі доповідних та пояснювальних які надійшли від мешканців гуртожитку №5, є наявним систематичне порушення черговою ОСОБА_1 трудової дисципліни, безпідставне залишення робочого місця на тривалий термін, порушення правил перебування у гуртожитку сторонніх осіб, зловживання службовим становищем із мотивом особистої вигоди, шляхом вимагання грошей за пропуск до гуртожитку, в тому числі сторонніх осіб, за що чергову, на підставі звернення студентки ІНФОРМАЦІЯ_1, органами внутрішніх справ було притягнуто за ст..186 КУпАП. ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення з приводу даної ситуації, якщо чергова відмовиться – скласти акт відмови. Надання чи не надання пояснень не перешкоджає роботодавцю притягнути до дисциплінарної відповідності.

Актом фіксації відмови від надання письмових пояснень від 03 липня 2015 року в складі комісії: заступника начальника відділу кадрів – ОСОБА_8, юрисконсульта – ОСОБА_4, голови профкому РДГУ – ОСОБА_9 підтверджується, що ОСОБА_1, що відмовляється надавати письмові пояснення з приводу систематичного порушення.

З оглянутої судом посадової інструкції №8 чергового гуртожитку затвердженої ректором РДГУ професором ОСОБА_13 від 01.09.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом 10.01.2015 року під особистий підпис.

Крім того, з оглянутого судом Положення про студентський гуртожиток РДГУ (додаток №2 до наказу №100осн/д від 17 червня 2014 року) та доповідної юрисконсульта ОСОБА_7 від 26.06.2015 року слідує, що п.3.1 та п.3.4 щодо умов пропуску не відповідають Положенню, а саме однієї із підстав яких була оформлена доповідна.

Відповідно до ст. 147 КЗпП, передбачено стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани або звільнення, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни.

Закон не вимагає, щоб таке порушення обов'язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника досить, щоб був зафіксований сам факт порушення. Закон не передбачає видів, форми даної фіксації (акти, доповідні, накази, фото).

Статтею 148 КЗпП передбачено строки для застосування дисциплінарного стягнення, яке застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

В свою чергу ст. 149 КЗпП передбачено порядок застосування дисциплінарного стягнення, тобто до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Однак, відповідачем запропоновано надати пояснення з приводу систематичних порушень, проте не визначено щодо яких саме, тому суд вважає, що пояснення відібрано не було, про що свідчить посилання в акті фіксації відмови від надання письмових пояснень від 03.07.2015р.

Частина третя ст. 149 КЗпП надає право власнику вибирати вид стягнення, але зобов'язує його враховувати при цьому цілу низку факторів: 1) ступінь тяжкості вчиненого проступку 2) заподіяну порушенням шкоду; 3) обставини, за яких вчинено проступок; 4) попередню роботу працівника.

Стягнення за порушення позивачем трудової дисципліни застосовано без дотриманням вимог ст. ст. 147-149 КЗпП, а саме не визначено в чому полягає порушення (проступок), не враховано попередньої роботи працівника, порушено строки застосування дисциплінарного стягнення, так як перші порушення були виявлені у 2014 році, тобто після спливу річного строку. По кожному проступку не відібрано письмове пояснення.

Так, відповідно до ст. ст. 225, 226, 227 КЗпП України працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком, а комісія зобовязана розглянути трудовий спір у 10-денний строк з дня подання заяви.

Згідно зі ст. 228 КЗпП України у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами та доповненнями) “Про практику розгляду судами трудових спорів” встановлені ст. ст. 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з'ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст. 225 КЗпП), якщо останньою він не був поновлений.

Крім того, згідно із роз»ясненнями, викладеними у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" пропуск зазначених строків не може бути підставою для відмови у прийнятті позовної заяви, оскільки при визнанні його причин поважними ці строки можуть бути поновлені відповідно КТС чи судом. Суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП), і відповідно до цього з"ясовувати зазначену дату. Десятиденний строк на оскарження рішення КТС обчислюється з дня вручення виписки з протоколу засідання комісії чи копії рішення.

Відповідно до ст. 221 КЗпП комісія по трудовим спорам є органом, який розглядає трудові спори.

Позивач посилається на те, що при прийнятті рішення комісією по трудових спорах РДГУ не взято до уваги фактичні обставини вчинення дисциплінарного проступку та не розглянуто її скаргу по суті.

Як вбачається з протоколу засідання комісії по трудовим спорам від 05.02.2015 року, на засіданні позивач була присутня, на запитання голови комісії ОСОБА_5 щодо поважності причини пропуску встановлених законом строків звернення до КТС, остання пояснила, що їй стало відомо про накладення дисциплінарного стягнення, догани – 23 липня 2015 року, крім того нею було представлено лікарняні листи, які свідчать про її хворобливий стан до 01 серпня 2015 року. За результатом розгляду, комісія вирішила відмовити у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 січня 2016 року враховуючи пропуск без поважних причин установленого строку звернення до КТС.

Трудовий спір розглядався відповідно до вимог ст. ст. 226-227 КЗпП, про що свідчить доданий до матеріалів справи протокол. Жодних порушень судом виявлено не було і КТС прийняла правомірне рішення.

Посилання позивача на те, що вона перебувала на лікуванні до 01 серпня 2015 року, як на підставу поважності причини пропуску звернення до КТС РДГУ, суд не приймає до уваги, оскільки суду не надано доказів, а позивачем не доведено причини, які б перешкоджали їй звернутися з 01 серпня 2015 року, тобто у встановлений тримісячний строк. Інші причини, а саме не повідомлення цього права роботодавцем, суд не приймає до уваги, так як в обов"язки роботодавця не входить повідомляти про таку можливість. Відсутність коштів на адвоката не підтверджено жодним доказом.

З приводу початкового звернення до КТС, то суд не враховує, що з цього строку у працівника виникло право на звернення до суду для вирішення первинного спору, так як це були умисні дії позивача, про що свідчить виготовлення в один день скарги до КТС і до суду.

Незважаючи на обґрунтованість та підставність позовних вимог про визнання наказу про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв»язку із пропуском строку звернення до суду, так як наведені позивачем причини пропуску строку для звернення до суду не можуть бути поновлені судом, так як причини на які посилається позивач, суд не визнає такими, що перешкоджали їй звернутися із позовом до суду.

Згідно ч. 4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави. В силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач при зверненні до суду з первинними позовними вимогами, що випливають із трудових правовідносин має пільги зі сплати державного мита, тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Суддя -