РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Справа № 5004/407/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників:

ініціюючого кредитора: не з'явився

боржника: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 04.11.2014 року)

арбітражного керуючого: не з'явився

ОСОБА_2: ОСОБА_3 (довіреність №б/н від 20.01.2016 року)

ОСОБА_4: ОСОБА_3 (довіреність №б/н від 20.01.2016 року)

Ковельської ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області: ОСОБА_5 (довіреність № 31/03-06-03.1-41 від 23.03.2016 року)

інших кредиторів: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.03.2015 року у справі №5004/407/12 (суддя Войціховський В.А.) (розгляд заяви Ковельської ОДПІ)

Ініціюючий кредитор: Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд"

про банкрутство

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду". Для архівного оригіналу звукозапису було надано диск CD-R, серійний номер 110LA36638.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області (суддя Войціховський В.А.) від 30 березня 2015 року у справі №5004/407/12 на підставі пункту 6 частини 1 статті 63 ГПК України було повернуто без розгляду заяву Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №1507/03-10.1-015 від 16.02.2015 року про визнання грошових вимог до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" на суму 298706,72 грн., з додатками документів на 38 аркушах /т.12, а.с.257-258/.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що заявником до матеріалів заяви не додано опис вкладення у цінний лист, з якого би вбачалось направлення сторонам заяви та доданих до неї документів. Додані до заяви фіскальні чеки від 17.02.2015 року №№ 9888, 9889 підтверджують лише факт здійснення поштовим відділенням операції з пересилання кореспонденції, в той час, коли яка саме кореспонденція направляється адресату, вбачається лише з описів вкладення поштового відправлення. Крім того, суд першої інстанції з посилання на ст.ст.1, 23 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (із змінами та доповненнями) в редакції Закону, чинній до 18 січня 2013 року включно, звернув увагу заявника на ту обставину, що згідно вищевказаних статей закону поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Відтак вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, боржник – Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 30.03.2015 року у справі №5004/407/12 /т.13, а.с.252/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що виходячи із системного правового аналізу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" його положення не передбачають повернення заявнику заяви без розгляду. Так, господарським судом Волинської області було отримано заяву Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання грошових вимог до боржника та відкладено вирішення питання прийняття заяви до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції. Оскільки вимоги ТОВ "Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області" є поточними, то суд який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, з огляду на те, що Законом не передбачено розгляд судом вказаних заяв до винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом. У свою чергу, після повернення матеріалів справи господарський суд першої інстанції зобов'язаний був розглянути таку скаргу по суті та прийняти відповідне рішення про задоволення такої заяви або про відмову у її задоволенні.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І.) від 02 листопада 2015 року у справі №5004/407/12 було відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" про поновлення строку апеляційного оскарження та повернено апеляційну скаргу ТОВ "Ковельрембуд" на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.03.2015 року у справі №5004/407/12 скаржнику /т.13, а.с.249-251/.

Постановою Вищого господарського суду України від 03 лютого 2016 року у справі №5004/407/12 було задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд", ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2015 року у справі №5004/407/12 скасовано, справу №5004/407/12 направлено до Рівненського апеляційного господарського суду на стадію прийняття (відмови у прийнятті) апеляційної скарги /т.14, а.с.33-35/.

11 лютого 2016 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла справа №5004/407/12.

Оскільки головуючий суддя (суддя - доповідач) Демидюк О.О. перебувала у відпустці з 08 лютого 2016 року по 15 лютого 2016 року включно, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 9.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, розпорядженням керівника апарату суду від 12 лютого 2016 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи №5004/407/12.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2016 року у справі №5004/407/12 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Ковельрембуд" та призначено дату судового засідання на 24 лютого 2016 року /т.14, а.с.40-41/.

22 лютого 2016 року через канцелярію суду від арбітражного керуючого ТОВ "Ковельрембуд" надійшли клопотання про продовження строків розгляду апеляційної скарги та відкладення розгляду апеляційної скарги /т.14, а.с.60-61/.

23 лютого 2016 року від ТОВ "Ковельрембуд", ПП "Захід", ТОВ "Завод будівельних конструкцій" надійшли клопотання про продовження строків розгляду апеляційної скарги /т.14, а.с.68-73/.

23 лютого 2016 року від представника ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надійшли клопотання у яких зазначено, що фізичні особи не отримали копії апеляційної скарги ТОВ "Ковельрембуд" на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.03.2015 року і відповідно не можуть скористатись своїми процесуальними правами та висловити свої міркування стосовно апеляційної скарги /т.14, а.с.74-75, 78-79/.

Представником ТОВ "Ковельрембуд" було подано клопотання №б/н від 22 лютого 2016 року про технічну фіксацію судового процесу /т.14, а.с.76/.

Крім того, ТОВ "Ковельрембуд" було подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: копії листа ДПС України Ковельська ОДПІ головного управління ДФС у Волинській області №773-03-06-25-06 від 28.01.2015 року з додатком на 2-х аркушах, копії листа ДПС України Ковельська ОДПІ Волинської області ДПС №4368/15-303 від 13.07.2012 року з додатком на 1-му аркуші, копії рішення господарського суду Волинської області по справі №903/885/15 від 31.08.2015 року, копії постанови Рівненського апеляційного господарського суду по справі №903/885/15 від 01.12.2015 року.

23 лютого 2016 року через канцелярію суду надійшли клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги від директора ТОВ "Теплолюкс", директора ТОВ ВКФ "Євробуд" ЛТД, директора ПП "Захід", генерального директора ТОВ "ЗБК" /т.14, а.с.77, 80, 81, 118/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року у справі №5004/407/12 було продовжено строк розгляду спору у справі на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14 березня 2016 року /т.14, а.с.122-133/.

11 березня 2016 року від представника ОСОБА_4 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 30 березня 2015 року по справі №5004/407/15 є незаконною та такою, що винесена всупереч нормам законодавства України, відтак підлягає скасуванню /т.14, а.с.162/.

11 березня 2016 року відзив на апеляційну скаргу було подано ТОВ "Завод будівельних конструкцій", в якому останній зазначає, що подана апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Волинської області по справі №5004/407/12 від 30.03.2015 року є обґрунтованою, просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду /т.14, а.с.164/.

Від ТОВ "Теплолюкс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає до задоволення, просить суд скасувати ухвалу господарського суду Волинської області по справі №5004/407/12 від 30.03.2015 року /т.14, а.с.165/.

Приватне підприємство "Захід" у відзиві №11.03-юр від 11 березня 2016 року також вважає апеляційну скаргу ТОВ "Ковельрембуд" обґрунтованою, просить суд скасувати ухвалу господарського суду Волинської області по справі №5004/407/12 від 30.03.2015 року /т.14, а.с.166/.

ТОВ ВКФ "Євробуд" у своєму відзиві №б/н від 10 березня 2016 року просить апеляційну скаргу ТОВ "Ковельрембуд" на ухвалу господарського суду Волинської області по справі №5004/407/12 задоволити, ухвалу господарського суду Волинської області від 30.03.2015 року по справі №5004/407/12 – скасувати /т.14, а.с.167/.

Від арбітражного керуючого – ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить суд вирішити даний спір згідно чинного законодавства та за його відсутності /т.14, а.с.168/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 березня 2016 року у справі №5004/407/12, у зв'язку із надходженням клопотань боржника, ОСОБА_2, ОСОБА_4В про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду апеляційної скарги, на підставі частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 31 березня 2016 року та призначено дату судового засідання на 24 березня 2016 року.

Стосовно тривалості розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Згідно пункту 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 року у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Відповідно до пункту 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).

Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд апеляційної скарги за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, для надання можливості забезпечити явку представників для подання відповідних пояснень апеляційний суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної апеляційної скарги є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.03.2015 року у справі №5004/407/12 розглядалася судом апеляційної інстанції в строк більший, ніж передбачено статтями 69, 102 ГПК України, однак з дотримання критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини.

Ковельська ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористалася, відзиву на апеляційну скаргу не надала. В судовому засіданні 24 березня 2016 року представник Ковельської ОДПІ зазначила, що вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Безпосередньо в судовому засіданні представники боржника, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /т.14, а.с.184-208/.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників боржника, ОСОБА_2В, ОСОБА_4, Ковельської ОДПІ, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року за заявою управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.05.2012 року (з врахуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року) було введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" та призначено розпорядником майна ТОВ "Ковельрембуд" арбітражного керуючого ОСОБА_6.

Ухвалою місцевого господарського суду від 21.02.2013 року, залишеною без змін у відповідності до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року, було затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Ковельрембуд".

23 лютого 2015 року на адресу господарського суду Волинської області від Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області надійшла заява від 16.02.2015 року про визнання грошових вимог до боржника на суму 298706,72 грн..

Ухвалою від 24.02.2015 року вирішення питання про прийняття відповідної заяви було відкладено до повернення матеріалів справи до господарського суду Волинської області у зв’язку із надходженням до господарського суду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" від 29.12.2014 року №29/1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року у справі 5004/407/12, матеріали даної справи було направлено на адресу Рівненського апеляційного господарського суду.

20 березня 2015 року матеріали справи №903/407/12 було повернуто до господарського суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30 березня 2015 року у справі №5004/407/12 на підставі пункту 6 частини 1 статті 63 ГПК України було повернуто без розгляду заяву Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №1507/03-10.1-015 від 16.02.2015 року про визнання грошових вимог до боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" на суму 298706,72 грн., з додатками документів на 38 аркушах /т.12, а.с. 257-258/.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013 року) встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом, отже до даної справи застосовується редакція закону, що діяла до 19.01.2013 року.

У відповідності до частин 1, 3 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 57 ГПК України визначено, що до заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії заяви і доданих до неї документів.

Законом України „Про внесення зміни до статті 56 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надсилання копії позовної заяви" від 18.09.2012 року №5288-VI стаття 56 ГПК України викладена в новій редакції, а саме: "позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення".

Згідно із статтею 56 ГПК України позивач зобов’язаний при поданні позову надіслати сторонам копії заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Бланк опису вкладення засвідчує направлення відповідних документів відправником, в тому числі і копії заяви та доданих до неї документів сторонам у справі з дотриманням вимог статті 57 ГПК України.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, документом, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Пунктом 19 Правил надання послуг поштового зв’язку передбачено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися з описом вкладення та/або післяплатою.

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв’язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв’язку повинен зазначити номер поштового відправлення (п. 61 Правил надання послуг поштового зв’язку).

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного апеляційною інстанцією вбачається, що належними доказом направлення копії заяви та доданих до неї документів сторонам у справі може бути розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), а також бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням поштового зв’язку.

В даному випадку заявником до матеріалів заяви не додано опис вкладення в цінний лист, з якого би вбачалось направлення сторонам заяви та доданих до неї документів.

Додані до заяви фіскальні чеки від 17.02.2015 року №9888 та №9889 підтверджують лише факт здійснення поштовим відділенням операції з пересилання кореспонденції, в той час, коли яка саме кореспонденція направляється адресату, вбачається лише з описів вкладення поштового відправлення.

Крім того, в фіскальному чеку відділення поштового зв’язку від 17.02.2015 року №9888 в графі "кому" зазначено: арбітражний керуючий, в той час, коли згідно Свідоцтва Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №309 від 28.02.2013 р. - арбітражний керуючий ОСОБА_6.

Відтак, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що заявником не надано достатніх доказів направлення розпоряднику майна та боржнику - ТОВ "Ковельрембуд" заяви від 16.02.2015 року №1507/03-10.1-015 та доданих до неї документів.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії заяви і доданих до неї документів.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що у відповідності до статті 63 ГПК України повернення заяви з вимогами до боржника не перешкоджало повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував приписи частини 6 статті 63 ГПК України та повернув заяву без розгляду.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне:

Статтею 1 Закону визначено поняття кредитора – це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів). Конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Відповідно до положень п.11 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону №4212-VI від 22.12.2011 року, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно вимог частин 1, 3 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Згідно заяви Ковельської об'єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Волинській області №1507/03-10.1-015 від 16.02.2015 року зазначено, що з дати затвердження реєстру вимог кредиторів Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.02.2013 року, податковий борг боржника збільшився і станом на 12.02.2015 року становить 298706,72 грн., вказана сума заборгованості виникла за період з 11.06.2012 року по 12.02.2015 року.

Тобто заявлена Ковельською об'єднаною ДПІ Головного управління ДФС у Волинській області сума заборгованості є поточною, оскільки виникла після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ковельрембуд", а відтак повинна заявлятись лише після винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин, ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105,106 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Волинської області від 30.03.15 року у справі №5004/407/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 5004/407/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.