Ухвала
іменем україни
22 березня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:
головуючого Фурика Ю.П.,
суддів: при секретаріГригор’євої І.В., Єленіної Ж.М., Миколаєнко О.О.,
за участю прокурора засуджених захисників Деруна А. І., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши касаційні скарги засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_10 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2014 року у кримінальному провадженні № 12013110020006350 щодо:
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. БілоїЦеркви Київської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого: 12 березня 2012 року - Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі та керівні посади на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки; 23 січня 2014 року -Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ст.70, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі та керівні посади на строк 3 роки,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК,
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше судимого - 06 серпня 2010 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 187, ч.1 ст. 263, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК,
в с т а н о в и в:
За вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено:
ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 289 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі та керівні посади на строк 3 роки;
ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 289 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винуватими у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, та погрозою застосування такого насильства за таких обставин.
Так, 08 травня 2013 року приблизно о 22.11 год. на території ТЦ «Аркадія» по АДРЕСА_3 в м. Києві ОСОБА_7 та ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою між собою повторно, умисно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, та погрозою застосування такого насильства вчинили напад на водія автомобіля Cadillac Escalade ОСОБА_11 ОСОБА_7 приставив ОСОБА_11 до голови невстановлений пристрій для стрільби гумовими кулями, погрожуючи вистрілити в голову у випадку вчинення опору. У цей час ОСОБА_6 намагався відкрити задні двері автомобіля. Після того як ОСОБА_7 заштовхнув до салону автомобіля потерпілого, останній став чинити опір, намагаючись втекти. Тоді на допомогу нападнику підбіг ОСОБА_6 і почав штовхати ОСОБА_11, а ОСОБА_7 двічі вистрілив у потерпілого, внаслідок чого останньому було заподіяно легких тілесних ушкоджень. Будучи пораненим та сприймаючи дії засуджених як небезпечні для власного життя і здоров'я, ОСОБА_11 не зміг чинити подальшого опору. Після чого ОСОБА_6 сів на місце водія, а ОСОБА_7 - на переднє праве сидіння, і, запустивши двигун автомобіля, залишили на ньому місце вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 заволоділи належним ОСОБА_11 автомобілем Cadillac Escalade вартістю 400 000 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення КПК, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні злочину. Крім того, зазначає, що вказане авто не належало ОСОБА_11, а тому останній не є потерпілим у справі.
Засуджений ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону. Стверджує, що наявні у кримінальному провадженні докази, а точніше, жоден із висновків експертиз та дані протоколів огляду місця події безпосередньо не доводять його винуватості у вчиненні злочину. Заперечує, що достовірність фактичних даних, що містяться в протоколі додаткового допиту потерпілого викликає обґрунтовані сумніви. Крім того, як зазначає засуджений, суд безпідставно послався у вироку як на доказ його причетності до злочину на показання свідка ОСОБА_13, однак не допитав свідка - очевидця події ОСОБА_14, незважаючи на заявлені про це клопотання. Також суд не з'ясував обставин заподіяння ОСОБА_6 вогнепального поранення. Вказує, що у матеріалах провадження відсутні технічні носії інформації, на яких зафіксовано судові засідання від 17 жовтня, 06 листопада, 09 грудня 2013 року, 21 січня, 06 та 17 березня 2014 року.
Захисник засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_10 у поданій ним касаційній скарзі просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що у матеріалах провадження відсутні технічні носії інформації, на яких зафіксовано судові засідання від 17 жовтня, 06 листопада, 09 грудня 2013 року та 21 січня, 06, 11, 17 березня 2014 року. Вважає, що суд безпідставно відмовив у допиті свідка - очевидця події ОСОБА_14, чим порушив право засудженого на захист.
Заслухавши доповідь судді, доводи засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисників, котрі підтримали свої скарги, думку прокурора, який вважав безпідставними касаційні вимоги сторони захисту, а судові рішення - законними, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Виходячи з положень зазначеної статті кримінального процесуального закону апеляційний суд повинен дати відповідь на доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності.
Згідно зі ст. 419 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Проте зазначених вимог процесуального закону апеляційний суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 та його захисник - ОСОБА_10, ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_15 подали на вирок апеляційні скарги, в яких стверджували про його незаконність, навівши при цьому доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення кримінального процесуального та неправильного застосування кримінального законів.
Окрім іншого, в їх скаргах ішлося про те, що достовірність певних доказів викликає обґрунтовані сумніви. Зокрема ОСОБА_7 стверджував, що протокол додаткового допиту ОСОБА_11, закінченого 10 травня 2013 року о 12.30 год., має ознаки фальсифікації, оскільки в ньому зазначено, що потерпілий упізнав ОСОБА_7 о 14.00 год. цього ж дня, тобто до проведення такої слідчої дії, як впізнання особи. Захисник ОСОБА_15 наводив доводи про недостовірність висновку судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації від 22 липня 2013 року № 294. Крім того, захисник ОСОБА_10 у своїй скарзі, оспорюючи фактичні обставини справи і повноту її розгляду, вказував на необґрунтовану відмову в допиті свідка ОСОБА_14, який, зі слів потерпілого, перебував на місці події під час вчинення злочину.
Апеляційний суд, залишаючи без зміни вирок, зазначив в ухвалі, що всі наявні у справі докази оцінено місцевим судом з точки зору їх достатності та належності. Однак суд апеляційної інстанції не висловив своєї позиції щодо достовірності доказів, які оспорювалися в апеляційних скаргах. Крім того, цей суд не дав вичерпної відповіді на доводи про необхідність допиту свідка ОСОБА_14 Таким чином, апеляційний суд не виконав належно приписів статей 2, 419 КПК, порушивши цим право сторони захисту на неупереджений, об'єктивний перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.
Зазначені процесуальні порушення, допущені під час апеляційної процедури, перешкоджають касаційному суду дійти безспірного висновку про справедливість засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_6, адже суд касаційної інстанції у силу ч. 1 ст. 433 КПК позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою й умотивованою, вона не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК вона підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно усунути вказані порушення, ретельно перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, йінші доводи, викладені у касаційних скаргах, і постановити рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Керуючись статтями 433-436 КПК, суд
п о с т а н о в и в:
Касаційні скарги засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_10 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2014 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
Ю.П. Фурик І.В. Григор’єва Ж.М. Єленіна