ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" липня 2006 р. Справа № 35/195-06
вх. № 5423/5-35
Суддя господарського суду Швед Е.Ю.
при секретарі судового засідання Залеська Н.С.
за участю представників сторін:
позивача - Шевченко М.С., дов. № 3367/101-05-116 від 29.11.05р.; відповідача - Колесан С.І., дов. б/н від 10.06.06р.;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" МГЗ, м. Миколаїв
до БПВП "Тайда" ТОВ, м. Харків
про стягнення 142000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповдача на свою користь вартість залізовідокремлювача в сумі 142 000,00 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів невідповідності якості товару встановленим стандартам, технічним вимогам, порушено умови зберігання товару. Окрім того, посилається на те, що позов подано з порушенням строків позовної давності, в зв"язку з чим просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Сторони в судовому засіданні звернулися до суду із клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному об"ємі з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 271-И від 06.11.2003р., відповідно до умов якого відповідач зобов’язався поставити позивачу товар, а саме технологічне обладнання, яке вказане в специфікації до договору, яка є невід'ємною частиною спірного договору, а позивач зобов"язався прийняти та оплатити вищезазначений товар. В зазначеній специфікації вказано, що сторони домовились про постачання залізовідокремлювача саморозвантажувального ЖС 160 (1600мм) в кількості 1шт. за ціною 142 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідач свої зобов"язання за спірним договором виконав в повному обсязі, а саме поставив позивачу товар, а позивач на підставі довіреності № 383862 від 19.02.2004р. прийняв 23.02.2004р. товар, що підтверджується накладною № 205/255 від 23.02.2004р.
Відповідно до акту від 16.04.2004р. єдиним недоліком поставленого залізовідокремлювача з яким погодився відповідач, була помилково поставлена випробувальна стрічка, що підтверджується листом виробника - ТОВ „Магніт-ВК” № 32 від 26.04.2004р. Випробувальну стрічку було замінено на конвеєрну, і залізовідокремлювач було повернуто позивачеві в робочому стані. Відповідно до п.30 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по якості П-7(далі інструкція П-7), якою сторони домовились керуватись, в разі коли при підписанні акту між постачальником і покупцем продукції виникли розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості покупець зобов’язаний запросити експерта. Не зважаючи на зазначені в акті зауваження позивач не визвав експерта, тобто погодився з усіма зауваженнями постачальника.
Недоліки товару було виявлено 16.04.2004р., і позивач виконав вимоги позивача по безкоштовному усуненню недоліків. Відповідно до ст.681 Цивільного кодексу України до вимог, пов’язаних з недоліками товарів, застосовується позовна давність в один рік, яка розраховується з дня виявлення недоліків. Таким чином, позивач повинен був звернутись до суду не пізніше ніж до 16.04.2005р. Відповідно до ст.269 Господарського кодексу України строк позовної давності складає шість місяців. Таким чином, позивач повинен був звернутись до суду не пізніше ніж до 16.04.2005р.
Випробування 20.05.2005р. проводились з порушенням вимог Інструкції: без виклику представника відповідача, і без представника не зацікавленої організації. А згоди на односторонню перевірку, як цього вимагає п.20 Інструкції, відповідач не давав.
Всі складені позивачем акти не відповідають вимогам ні одного підпункту п.29 Інструкції П-7, де обумовлена форма акту; не затверджені керівником підприємства – позивача, що є порушенням п.32 Інструкції.
Подальший акт було складено з участю представників відповідача 16.08.2005р. і в ньому було зафіксовано, що залізовідокремлювач демонтовано з місця випробувань, та зберігається він на відкритій площадці, без підставок, що суперечить розділу 4; п.5.1.2. розділу 5 керівництва по експлуатації та не відповідає вимогам ДГСТ 15150-69 де вказано, що обладнання повинно зберігатись на піддоні в закритих приміщеннях з натуральною вентиляцією, без штучного регулювання умов, де коливання температури і вологості суттєво менші ніж на відкритому повітрі (наприклад, кам'яні, бетонні, металічні з термоізоляцією). Постачальник відповідно до п.4.4. договору прийняв на себе гарантійні зобов’язання при умові додержання правил зберігання та правильної технічної експлуатації, точного виконання інструкції по монтажу. Відповідно до п.16 Інструкції П-7 покупець зобов'язаний забезпечити зберігання продукції, запобігаючи погіршення його якості. В акті від 16.08.2005р. зафіксоване повна відсутність умов зберігання. В зв’язку з порушенням умов зберігання гарантійні зобов’язання постачальника не поширюється на вказане обладнання.
Таким чином, всі акти не є дійсними і позивач не може посилатись на них як на докази.
В подальшому позивач звернувся до виробника обладнання - ТОВ "Магніт-ВК" і він вказав, що для нормальної роботи обладнання необхідно виконати вимоги керівництва по експлуатації та назвав конкретні пункти. Позивач в позовній заяві посилається на те, що виконав всі рекомендації виробника, але це спростовується протоколом технічної наради позивача від 06.12.2005р. в якому не приймається ні одна рекомендація виробника і вказано, що вирівнювання стрічки приведе до розсипу бокситу, а встановлення залізовідокремлювача не вище 450 мм. над стрічкою може призвести до аварійної ситуації. Таким чином, позивач умисно не виконував і не мав наміру виконувати вимоги керівництва з експлуатації. Взагалі всі претензії позивача пов’язані не з недоліками обладнання, а з тим, що він намагався пристосувати його до специфічних умов експлуатації, не зважаючи на технічну документацію.
Зважаючи на вищевикладене, судом вбачається, що ні один доданий до позову документ не свідчить про виконання позивачем вимог технічних рекомендацій відповідно до стандартів і керівництва з експлуатації. Ні акти, ні висновок експерта не містить доказів, що при встановленні здатності залізовідокремлювача по видаленню феромагнітних предметів врахуванні показники відповідно до формули, вказаній в п.5.3.3., інакше ці показники повинні бути відображені в актах чи в висновку експерта.
Крім того, висновок складено за межами позовної давності, та без представника відповідача. Як свідчать додані до матеріалів справи документи, відповідач отримав виклик прибути на випробування 23.02.2006р. - в день проведення експертизи і не міг з’явитись з об’єктивних причин, про що попередив позивача.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесу всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів невідповідності якості товару встановленим стандартам, технічним вимогам, порушено умови зберігання товару, постійно проводилась не погоджена модернізація обладнання, та подано позов з порушенням строків позовної давності, тому, з огляду на таке позивачем не доведено тих обставин на які він посилається в позові, тому в задоволенні позову треба відмовити.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст.ст.269, 681 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позові відмовити.
Рішення підписано 17.07.2006р.
Суддя Швед Е.Ю.