ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" липня 2006 р. 11:30 Справа № АС-39/35-06
вх. № 5095/2-39
Суддя господарського суду Харківської області Швидкін А.О.
за участю секретаря судового засідання Бутко Т.В.
представників сторін
позивача - Шебаніц Н.М. дов. №06-34/191 від 17.02.2006 року
відповідача - не з*явився
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву", м. Балаклія
про стягнення 37019,70 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2005 році відповідач повинен був створити 8 робочих місць для працевлаштування інвалідів, а фактично середньооблікова чисельність працюючих у відповідача інвалідів становила 2 особи і оскільки відповідачем не виконаний встановлений чинним законодавством норматив, він повинен сплатити штрафні санкції за 6 незайнятих інвалідами в 2005 році робочих місць у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача.
Відповідач проти позову заперечує та просить в позові відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивач прострочив виконання господарського зобов‘язання.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до редакції ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. із змінами та доповненнями, діючої у 2005 році, для підприємств, об’єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до поданої державної звітності „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” (форма № 10-ПІ поштова-річна) за 2005 р. відповідач повинен був створити у 2005 р. 8 робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 206 осіб. Відповідачем фактично було створено 3 місця, що підтверджується звітом відповідача за 2005 р.
Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.
Відповідно до ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Крім цього, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено "Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. №314.
При цьому відповідно до п. п. 11, 12 Положення про робоче місце інваліда на місцеві органи соціального захисту населення покладаються такі обов'язки:
- виявляти інвалідів, які бажають працювати;
- щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати;
- подавати державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів;
- вести інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
А згідно цього Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Згідно п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. за № 314 (із змінами від 10.01.2002 р.) підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З наведеного слід зробити висновок, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок
покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 п. 4 та підпункту 3 п. 5 цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Згідно списку працюючих інвалідів – штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2005 році (розділ II) звіту Форми №10-ПІ у відповідача працювало 3 інвалідів, з яких один працював повний рік, другий працював 9 місяців, третій – півроку.
Посилання позивача на те, що відповідачем не було працевлаштовано 6 інвалідів, суд вважає безпідставними, оскільки позивач при встановленні кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виходив з того, що вона визначається як середня за рік, але Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлює, що у відповідному році повинно бути створена відповідна кількість робочих місць, і не пов'язує відповідальність з терміном роботи інваліда.
Відповідач подавав в 2005 році статистичну звітність по формі № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" до Балаклійського районного центру зайнятості, в якій вказував, що він має вакантні посади для інвалідів.
Таким чином відповідачем вчинялись заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів, які здійснюють працевлаштування інвалідів.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що відповідач фактично створив 8 робочих місць в 2005 році для працевлаштування інвалідів, та працевлаштовано 3 інваліди.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково.
Керуючись статтями 18,19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідівв Україні", ст. ст. 17, 79, 86, 94, 160- 163 , п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Сільськосподарськоготовариства з обмеженою відповідальністю „Балаклійське підприємство по птахівництву”, код 05405799, місцезнаходження: Харківська область, м. Балаклія, вул.. Червоноармійська, 13, на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції (р/р 31212230600003 відділення Держказначейства у Дзержинському р-ні м. Харкова, код 24134567, МФО 851011 УДК у Харківській області) в сумі 30849,75 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Швидкін А.О.