ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 908/817/15-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Кравчука Г.А., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015

у справі № 908/817/15-г Господарського суду Запорізької області

за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

простягнення 172 038,92 грн,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 у справі № 908/817/15-г (суддя - Науменко А.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "АМПУ" суму 137 335,92 грн основного боргу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 908/817/15-г (головуючий суддя - Татенко В.М., судді - Скакун О.А., Чернота Л.Ф.) скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 у цій справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості у сумі 1 338,12 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині відмови в стягненні з ФОП ОСОБА_4 36 041,12 грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії в цій частині.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст.ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 у справі № 908/817/15-г розгляд касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі №908/817/15-г Господарського суду Запорізької області відкладено на 29.03.2016

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.03.2016 склад колегії суддів змінено на: Поляк О.I. - головуючий, Кравчук Г.А., Бакуліна С.В.

Представники позивача та відповідача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.02.2014 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (АМПУ) в особі Бердянської філії Державного підприємства "АМПУ" (адміністрація Бердянського морського порту) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (судновласник) укладено договір № 48-П-БЕФ-14, відповідно до п. 1.1 якого на умовах та в порядку, передбаченому законодавством України та даним договором, АМПУ зобов'язався надавати при наявності вільного місця у причалів та технічної можливості, а судновласник приймати та оплачувати послуги з обслуговування риболовецьких суден при заході у Бердянський морський порт з метою здійснення вантажних операцій з вивантаження вантажу силами та засобами судновласника, поповнення суднових запасів, дрібного ремонту суден тощо.

Згідно з п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 11.02.2014 до нього) послуги надаються наступним суднам судновласника, що належать йому на праві власності або оренди з відповідними правами та відповідальністю: СЧС "Лазуріт", СЧС "Вега-1", далі - судна.

Розділом 4 договору сторони узгодили порядок надання послуг з обслуговування риболовецьких суден в морському порту.

Відповідно до п. 4.1 договору за попередньою інформацією капітана судна або представника судновласника, за наявності вільного місця у причалу та технічної можливості, головний диспетчер АМПУ через старшого змінного диспетчера надає в черговому порядку причал або частину причалу для заходу судна судновласника з метою здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, а саме: вивантаження з судна своїми силами та засобами живої, охолодженої риби, рибопродуктів, живих pecypciв моря, живих водних pecypciв, інших продуктів улову, далі - "вантаж", та для заходу судна без виконання вантажних операцій (відстій, поповнення суднових запасів, дрібного ремонту судна).

Пунктом 4.5 договору сторони обумовили, що АМПУ оформлює кожний прихід судна в морський порт/вихід судна iз морського порту та здійснює перевірку судна у порядку, встановленому наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 № 430, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2013 за №1230/23762. Дозвіл на вихід судна з порту надає Капітан порту після перевірки всіх необхідних суднових документів, за умови позитивних результатів контролю судна, а також задовільного морехідного стану судна i готовності до виходу його в море відповідно до ст.90 Кодексу торговельного мореплавання України та Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства. Оплата послуг АМПУ з оформлення приходу (виходу) судна в (із) морський(го) порт(у) та огляд (перевірка) судна здійснюється судновласником за тарифами, затвердженими наказами АМПУ у порядку, встановленому даним договором.

Згідно з п. 4.7 договору заявка на постановку судна до причалів порту подається капітаном судна або його представником через диспетчерську АМПУ не пізніше ніж за 1 годину після швартування судна біля причалу порту. Заявка є документом, на підставі якого здійснюються розрахунки між судновласником та АМПУ.

Відповідно до п. 5.1 договору послуги надаються АМПУ судновласнику за тарифами затвердженими наказами АМПУ. Тарифи на послуги вказані без врахування ПДВ. При виставленні рахунків ПДВ нараховується відповідно до діючого законодавства.

Згідно п. 5.14 договору, оплата портових зборів здійснюється у порядку та за тарифами, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316.

Пунктами 5.16, 5.17 договору сторони погодили, що за фактом надання послуг АМПУ щодекадно складає та надає судновласнику акт про надані послуги (у двох примірниках), рахунок та податкову накладну. Судновласник зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів після отримання акту наданих послуг оформити та повернути АМПУ підписаний та скріплений власною печаткою належний АМПУ примірник акту. У разі неповернення підписаного акту або мотивованої від його підписання у 5-ти денний термін з дати його отримання судновласником, такий акт, підписаний тільки з боку АМПУ, вважається належним доказом виконання всього обсягу послуг за даним договором. Оплата наданих послуг здійснюється судновласником протягом 5 банківських днів з дати отримання акту про надані послуги, рахунку й податкової накладної шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок АМПУ (Бердянської філії).

Відповідно до п. 6.3.1 договору судновласник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих АМПУ послуг, згідно умов цього договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з 01.01.2014 і діє до 31.12.2014, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В подальшому сторонами вносились зміни та доповнення до договору № 48-П-БЕФ-14 від 10.02.2014 шляхом укладення додаткових угод до нього, а саме: № 1 від 11.02.2014, № 2 від 03.03.2014, № 3 від 30.04.2014, № 4 б/д (застосовується до правовідносин сторін, які виникли з 01.01.2014).

Господарськими судами встановлено, упродовж 2014 року на виконання умов договору № 48-П-БЕФ-14 від 10.02.2014 Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії були надані ФОП ОСОБА_4 послуги з забезпечення заїзду вантажного, легкового та спеціалізованого автотранспорту, на оплату яких останньому було виставлено рахунки з урахуванням ПДВ на загальну суму 36 041,12 грн. Крім того, за вказаний період Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії також були надані ФОП ОСОБА_4 послуги служби Капітана порту з оформлення приходу/відходу суден останнього, перевірку суден та засвідчення суднових журналів, на оплату яких ФОП ОСОБА_4 було виставлено рахунки з урахуванням ПДВ на загальну суму 137 335,92 грн. Однак, ФОП ОСОБА_4 в порушення умов договору № 48-П-БЕФ-14 від 10.02.2014 оплату за надані Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії послуги не здійснив.

У зв'язку з викладеним, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення з останнього боргу в сумі 172 038,92 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 36 041,12 грн за надані послуги з забезпечення заїзду вантажного, легкового та спеціалізованого автотранспорту, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вказаних послуг не відбулося, оскільки відповідно до умов договору № 48-П-БЕФ-14 від 10.02.2014 момент виникнення у судновласника зобов'язання щодо оплати послуг пов'язаний з моментом отримання останнім акту про надані послуги, рахунку й податкової накладної. При цьому, накладна на відправлення документів кур'єрською службою від 18.07.2014, яку позивач подав до суду в якості доказів направлення на адресу відповідача рахунків та актів про надані у 2014 році послуги з забезпечення заїзду вантажного, легкового та спеціалізованого автотранспорту, не містить ні опису вкладення, ні переліку документів, що відправлялися Бердянською філією Державного підприємства "АМПУ", тобто відсутня можливість встановити, які саме документи відправлялись позивачем за вказаною накладною. Перелік актів приймання-передачі доданий до позову Державним підприємством АМПУ не містить підпису кур'єру про прийняття цих актів до відправлення. Крім того, зазначена накладна не містить підпису отримувача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються позивачем лише в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 36 041,12 грн за надані послуги з забезпечення заїзду вантажного, легкового та спеціалізованого автотранспорту та вважає висновки господарських судів попередніх судових інстанцій в цій частині передчасними, зробленими з порушенням як матеріальних, так і процесуальних норм, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, укладаючи договір, сторони узгоджують строк (термін) виконання зобов'язання, який встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 5.17 договору № 48-П-БЕФ-14 від 10.02.2014 сторони погодили, що оплата наданих послуг здійснюється судновласником протягом 5 банківських днів з дати отримання акту про надані послуги, рахунку й податкової накладної. Отже, виникнення у судновласника зобов'язання щодо оплати наданих за вказаним договором послуг пов'язано не з конкретним моментом у часі, періодом чи подією, яка має неминуче настати, а пов'язано з датою отримання судновласником відповідних документів, тобто з діями останнього, які можуть не відбутися.

Отже, визначення сторонами моменту виникнення зобов'язання судновласника оплатити надані йому послуги в залежності від отриманням останнім акту про надані послуги, рахунку й податкової накладної не може свідчити про встановлення строку або терміну виконання вказаного зобов'язання в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

У разі, якщо сторонами не визначено строку або терміну виконання зобов'язання кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати докази її надіслання боржникові.

Однак, дійшовши висновку, що у відповідача зобов'язання з оплати послуг з забезпечення заїзду вантажного, легкового та спеціалізованого автотранспорту не виникло, оскільки подана позивачем накладна на відправлення документів кур'єрською службою від 18.07.2014 не є належним доказом надсилання відповідачу актів про надані послуги, рахунків і податкових накладних на вищевказані послуги, господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки наявному в матеріалах справи журналу реєстрації виданих рахунків та актів здачі-прийняття виконаних робіт дебіторам БФ ДП АМПУ (а.с. - 83 т. 3), з якого вбачається, що відповідач особисто отримував рахунки на оплату послуг за договором № 48-П-БЕФ-14 від 10.02.2014 щодо заїзду автотранспорту, зокрема № 1404000400 від 28.02.2014, № 1404000600 від 28.02.2014, 1404018500 від 13.03.2014. Крім того, відповідно до вищезазначеного журналу ФОП ОСОБА_4 також отримав акт звірки взаємних розрахунків (а.с. - 137 т. 7), в якому позивачем було визначено, зокрема, вартість наданих послуг за договором № 48-П-БЕФ-14 від 10.02.2014 щодо заїзду автотранспорту з посиланням на відповідні рахунки. Вищевказані рахунки та акт звірки взаємних розрахунків свідчать про пред'явлення позивачем вимог про оплату наданих відповідачу послуг з забезпечення заїзду вантажного, легкового та спеціалізованого автотранспорту в розумінні Цивільного кодексу України.

Таким чином, викладене підтверджує про передчасність висновків господарських судів попередніх інстанцій щодо ненастання строку виконання зобов'язання з оплати наданих послуги із забезпечення заїзду вантажного, легкового та спеціалізованого автотранспорту, в той час як сам факт надання вказаних послуг, з урахуванням відповідних доказів та за відсутності підписаних актів здачі-прийняття цих послуг обома сторонами, господарськими судами попередніх інстанцій не досліджувався.

Оскільки в силу ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження самостійно встановлювати обставини справи, так само як і оцінювати докази, колегія суддів зазначає про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваних рішення та постанови у даній справі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 111-9 ГПК України.

При цьому, під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування судових актів та передачі справи на новий розгляд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" підлягає частковому задоволенню, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 та рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 у справі № 908/817/15-г - скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 36 041,12 грн за послуги з забезпечення заїзду вантажного, легкового та спеціалізованого автотранспорту з передачею справи в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 908/817/15-г задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 908/817/15-г та рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 у справі № 908/817/15-г в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 36 041,12 грн скасувати. В цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Г.А. Кравчук

С.В. Бакуліна