Справа № 346/4969/15-ц

Провадження № 22-ц/779/740/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хільчук І. І.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Девляшевького В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Яковин М.Я.

з участю представників: ТзОВ «Євролізинг України» Мага В.О.,

ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «Євролізинг Україна» про стягнення боргу за договором фінансового лізингу, за апеляційною скаргою ТзОВ «Євролізинг Україна» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 08 лютого 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ТзОВ «Євролізинг Україна» про стягнення боргу за договором фінансового лізингу. В обгрунтування своїх вимог посилалась на те, що 09.06.2015 року нею було укладено з відповідачем договір фінансового лізингу про придбання трактора «Фотон 354». На виконання умов договору вона сплати грошові кошти в розмірі 29 000 грн. та 40000 грн. Однак в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання не виконав, та не передав їй обумовлений договором трактор. Оскільки в добровільному порядку повернути сплачені нею грошові кошти відповідач також відмовляється, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 69 000 грн., як заподіяну їй матеріальну шкоду та 26 000 грн. моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з невиконанням умов договору.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 08 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТзОВ «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_3 24 000 грн. авансового платежу, 16 000 грн. моральної шкоди та 950 грн. судового збору.

Стягнуто з ТзОВ «Євролізинг Україна» на користь держави 24 грн. 40 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення представник ТзОВ «Євролізинг Україна» подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено два договори фінансового лізингу №01297 від 09.06.2015 року та №00811 від 20.06.2015 року. Предметами вказаних договорів стали трактор Foton FT 354 з кабіною вартістю 398 300 грн. та трактор Foton 354 загальною вартістю 290 00 грн.

При укладенні вказаних договорів сторонами було погоджено всі істотні умови, зокрема і сплату адміністративного платежу в розмірі 10% від вартості предмета лізингу. На виконання вказаних умов позивач сплатила адміністративні платежі за укладеними договорами лізингу в розмірі 29 000 грн. та 40 000 грн. відповідно. Ні авансового платежу, ні комісії за передачу предмета лізингу в розмірі 3% від вартості предмета лізингу позивачем не було сплачено.

Відповідно до п.1.7 ст.1 договорів, обчислення строку передачі предмета лізингу розпочинається після сплати позивачем трьох складових, які чітко визначені в договорах. Адміністративний платіж який передбачений договором лізингу, повністю відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу. Пунктом 12.1 договорів сторони передбачили, що у випадку розірвання договорів лізингу, адміністративний платіж не повертається, а залишається в якості штрафу за дострокове розірвання Договору. За таких обставин, на думку апелянта висновок суду в частині стягнення сум є неправомірним, та порушує умови укладеного між сторонами договорів.

Також апелянт вказує, на безпідставне стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки всі дії позивача щодо укладення договорів були добровільними, будь яких доказів що підтверджують завдання моральних збитків, позивач не надала.

З цих підстав рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В суді апеляційної інстанції представник ТзОВ «Євролізинг Україна» вимоги апеляційної скарги підтримала, з зазначених у ній мотивів.

Представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнав. Рішення суду вважає законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, 09.06.2015 року та 20.06.2015 року між сторонами по справі було укладено два договори фінансового лізингу № 01297 та №00811 про купівлю тракторів. Предметами договорів фінансового лізингу стали трактор Foton FT 354 з кабіною вартістю 398 300 грн., та трактор Foton 354 вартістю 290 000 грн.

При укладенні договорів фінансового лізингу у письмовій формі, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та дотримано усі вимог, визначених законодавцем (ст.ст.202 та 203 ЦК України) для чинності правочину.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 вказувала на те, що на виконання умов договору про придбання трактора, вона сплатила грошові кошти в розмір 29 000 грн. та 40000 грн., відповідно. Однак відповідач своїх зобов'язань за умовами договорів не виконав, та не передав їй обумовлені договорами лізингу транспортні засоби. У зв'язку з невиконання умов договору відповідачем, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача грошові кошти сплачені нею на виконання умов укладених договорів в сумі 69 000 грн., та 26 000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, прийшов до висновку, що виходячи з п.9.7. та ст..9 Договорів, кошти, які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отриманні предмета лізингу, незалежно від їх призначення, яке вказується у квитанції, зараховуються по даному договору у наступного порядку:адміністративний платіж, авансовий платіж, комісія за передачу предмета лізингу. Керуючись п.12.1 договорів, суд першої інстанції прийшов до висновку про повернення 60% авансового платежу від суми 40 000 грн., а відтак і про відшкодування моральної шкоди, завданої неналежним виконанням умов договорів лізингу.

Однак погодитись з таким висновком суду колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області не може.

Так, відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За правилами ч.1 ст.3 ЗУ «Про фінансовий лізинг» та ч.1 ст.807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно з ч.1 ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Згідно ч.2 ст.1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно п.1.7 укладених між сторонами договорів фінансового лізингу вбачається, що предмет лізингу передається у користування Лізингоодержувачем протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

На першій сторінці обох укладених договорів лізингу сторони визначили, що адміністративни платіж - першочерговий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у Додатку №1 до договорів та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу. Згідно додатку №1 сторони погодили,що адміністративний платіж складає 10% від вартості предмета лізингу

П.9.7 ст.9 договору передбачає, що кошти, які сплачуються лізингоодержувач до моменту отримання предмету лізингу, незалежно від їх призначення, яке вказується у квитанції, зараховуються по даному договору у наступному порядку:адміністративний платіж, авансовий платіж, комісія за передачу предмета іпотеки.

З наданої позивачем квитанції № 10W839261 ( а.с. 12) вбачається, що 9 червня 2015 року ОСОБА_3 сплатила 29 000 адміністративного платежу за договором № 01297.

Зазначеної обставини, як і призначення платежу позивач не оспорює.

Як вбачається з наданої позивачем квитанції №31 (а.с. 5), 20.06.2015 року ОСОБА_3 сплачено 40 000 грн., при цьому призначення платежу в квитанції не зазначено., однак є вказівка на договір № 00811. Сплачена позивачем суму становить 10% від вартості предмета лізингу за даним договором - трактор Foton FT 354 з кабіною вартістю 398 300 грн., у зв'язку з чим визначена стороною відповідача за умовами договору як адміністративний платіж.

Згідно ст..12 договорів фінансового лізингу, сторони погодили порядок розірвання довогору лізину, у випадку не одержання транспортного засобу, а також порядок повернення коштів. Зокрема п.12.1. сторони визначили, що адміністративний платіж у випадку розірвання договору не повертається.

Умов договорів лізингу від 09.06.2015 року та 20.06.2015 року ОСОБА_3 не оспорювала і такі є на даний час чинними.

За таких обставин, зважаючи на те, що грошові кошти в розмір 40 000 грн., які були сплачені ОСОБА_3 на день укладення договору фінансового лізингу №00811 від 20.06.2015 року і складають 10% від вартості предмета лізингу, доводи сторони відповідача про те, що такі є адміністративним платежем і поверненню не підлягають, ґрунтуються на умовах договору.

Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити, що така умовами договору сторонами передбачена не була, як і не визначена Законом України «Про фінансовий лізинг». Заподіяння моральної шкоди позивачу з боку ТзОВ «Євролізинг Україна» у інший спосіб не доведено.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, не застосовані норми матеріального права, що підлягали застосуванню, а тому оскаржуване рішення підлягає до скасування, з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

На підставі наведеного та ст.ст. 1,3 ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 806, 807 ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ТзОВ «Євролізинг Україна» задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 08 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ТзОВ «Євролізинг Україна» про стягнення боргу за договором фінансового лізингу - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевський

А.Ю. Малєєв