ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2016 р. Справа №917/265/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", пр-т Гагаріна, 12-а, м.Одеса, 65039; адреса для листування: пр-т Шевченка, 8-а, м.Одеса, 65058

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36010

про розірвання договору оренди та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: Кузнєцова Н.М., дов. № 02112015/2 від 02.112015р.;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 454 від 14.03.2016р.

Розглядається позов про розірвання договору оренди від 01.04.2014р., що укладений між позивачем та відповідачем, та витребування майна з чужого незаконного володіння загальною вартістю 16 327,20 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог про розірвання договору позивач посилається на те, що приміщення, що було орендоване згідно договору оренди від 01.04.2014р. ним не використовується, у зв"язку з чим відповідачу було направлено пропозицію про розірвання договору, яка відповідачем залишилася нерозглянутою. В обґрунтування своїх позовних вимог про витребування майна позивач посилається на те, що в приміщенні, що було орендоване згідно договору оренди від 01.04.2014р., після того як позивач його фактично звільнив, залишилося майно, яке він не має змоги повернути з огляду на неможливість входу до приміщення та відсутності частини майна в приміщенні.

В судове засідання 29.03.2016р. позивачем надані додаткові пояснення та докази в обгрунтування позовних вимог (вх. № 3949 від 29.03.2016р.).

Відповідач не погоджується з позовом, оскільки вважає, що договір оренди від 01.04.2014р. є розірваним за його ініціативою з 16.03.2015 року, про що письмово було повідомлено Позивача, а майно, вимога про повернення якого ставиться в позові, у його володінні чи користуванні не знаходиться, відомостей про місцезнаходження вказаного майна та обставини його вивезення він не має, правові підстави для витребування майна відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позову наполягав за обгрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував за обгрунтуванням, наведеним у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, Між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК" (надалі - орендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - орендодавець, відповідач) був укладений Договір оренди від 01 квітня 2014 року (надалі - Договір).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- п.1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) окреме, індивідуально визначене майно - частину нежитлового приміщення площею 34,6 м2, розташованого у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_2 (надалі -Об'єкт оренди).

- п.1.3. Об'єкт оренди буде використовуватися Орендарем для розміщення та забезпечення функціонування відділення AT «ІМЕКСБАНК» .

- п.2.1. Передача Об'єкту оренди Орендодавцем, прийняття їх Орендарем і повернення при припиненні або розірванні цього Договору проводиться уповноваженими представниками Сторін безпосередньо при передачі Об'єкту оренди і оформлюються Актами прийому-передачі, підписаними Сторонами.

- п.3.1. , п.3.2. Орендна плата за квітень місяць 2014 року, в розмірі 21450,00 гривень, що включає в себе також оплату комунальних та інших послуг (послуги по опаленню в опалювальний період, електроенергії, згідно показників лічильників), перераховуються на рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа квітня місяця 2014 року. Починаючи з травня місяця 2014 року орендні платежі в розмірі 6 000,00 грн. на місяць без урахування ПДВ, сплачуються на поточний рахунок до 10 числа цього місяця.

- п.4.1.7 Орендар зобов'язаний протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня припинення дії цього Договору вивезти з орендованих площ своє майно, а також повернути Об'єкт оренди Орендодавцю в стані, в якому він був отриманий Орендарем, з урахуванням нормального зносу за актом приймання-передачі.

- п.5.2.4 Орендодавець має право припинити цей Договір достроково у випадках і в порядку, передбачених цим Договором і законодавством України.

- п.6.1. Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01 квітня 2014р. до 28 лютого 2017р. включно.

- п.6.2., п.6.2.3. Цей Договір може бути розірваний у наступних випадках, зокрема: достроково, на вимогу Орендодавця у разі якщо Орендар не вносить орендні платежі у повному обсязі протягом двох місяців з моменту настання терміну платежу.

- п.6.3. Цей договір може бути розірваний з ініціативи Орендодавця або Орендаря за умови попередження протилежної сторони про свій намір в письмовій формі за 60 календарних днів.

- п.8.2. Орендодавець не несе відповідальність: за збереження майна Орендаря.

Звертаючись з позовом до суду про розірвання договору оренди від 01.04.2014р., що укладений між позивачем та відповідачем, та витребування майна з чужого незаконного володіння загальною вартістю 16 327,20 грн., позивач посилається на те, що частину нежитлового приміщення площею 34,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 було орендовано з метою розміщення відділення Банку.

Відповідач стверджує, що з листопада 2014 року відділення банку, розташоване в орендованому приміщенні вже не обслуговувало клієнтів, але працівники банку ще знаходились в ньому. Наприкінці грудня працівники банку виїхали без попередження Орендодавця з орендованого приміщення, закрили його.

15.01.2015 року відповідач звернулась до керівника Полтавської філії ПАТ «Імексбанк» з електронним листом, в якому просила оплатити заборгованість за оренду, і повідомити про свої наміри відносно оренди приміщення, відповідно до умов Договору, щоб мати змогу заздалегідь розмістити на фасаді оголошення про оренду приміщення.

16.02.2015 року Відповідач направила уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації Северину Ю.П. Лист-вимогу про сплату заборгованості та звільнення орендованого приміщення. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення, лист було отримано Уповноваженою особою банку 26 лютого 2015 року, проте відповідь на лист отримана не була, орендоване майно відповідачу не повернуте.

16.03.2015 року відповідач направила рекомендованим листом з описом вкладення Повідомлення про дострокове розірвання Договору оренди вих. номер 04/2015 та копії попередніх листів. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення, лист було отримано представниками банку 26 березня 2015 року. В цьому Повідомленні відповідач, повідомила Уповноважену особу тимчасової адміністрації Северина Ю.П. про дострокове розірвання Договору оренди з 16.03.2015 року та намір в подальшому використовувати приміщення на свій розсуд.

Позивач вказує, що 20.03.2015р. в орендоване ним приміщення невідомими особами було здійснене проникнення, 03.04.2015р. працівниками банку встановлено факт неможливості входу до орендованого приміщення, про що складено акт та підписано комісією.

23.09.2015р. позивачем було подано до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального правопорушення у відповідь на яку 05.10.2015р. Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області позивача було повідомлено, що ознак кримінального правопорушення не виявлено.

13.10.2015р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу (вих. 6685) про надання можливості представникам банку здійснити вивіз майна та підписати акт приймання-передачі майна.

Відповідач стверджує, що за результатами розгляду даної вимоги 29.10.2015 р. ним направлено на адресу Позивача Лист-вимогу, в якому викладені обставини розірвання Договору. Докази направлення даного листа відповідачем не надані. За даними позивача, його вимога від 13.10.2015р. відповідачем не розглянута.

Позивачем в матеріали справи надані акти перевірки майна від 22.10.2015р. та 25.01.2016 року, в яких відображено факт відсутності майна банку, яке знаходилось в орендованій частині нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач вказує, що орендованим у відповідача приміщенням він не користується, відповідачем безпідставно утримується належне позивачу на праві власності майно, у зв"язку з чим вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо розірвання договору оренди від 01.04.2014р., що укладений між позивачем та відповідачем, та витребування майна з чужого незаконного володіння загальною вартістю 16 327,20 грн. на підставі ст.1212 ЦК України.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За правовим змістом між сторонами по справі склалися відносини оренди за договором оренди від 01 квітня 2014 року.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Сторони у п.6.2., п.6.2.3. узгодили , що договір може бути розірваний у наступних випадках, зокрема: достроково, на вимогу Орендодавця у разі якщо Орендар не вносить орендні платежі у повному обсязі протягом двох місяців з моменту настання терміну платежу.

Згідно п.6.3. договору, він може бути розірваний з ініціативи Орендодавця або Орендаря за умови попередження протилежної сторони про свій намір в письмовій формі за 60 календарних днів.

Таким чином, зазначеними пунктами договору передбачено право орендодавця на розірвання договору за умови, що Орендар не вносить орендні платежі у повному обсязі протягом двох місяців з моменту настання терміну платежу.

Згідно зі ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Посилання відповідача на те, що кошти в сумі 9802,00 грн, які були зараховані банком за оренду приміщення, з 10.11.2014р. були заморожені на р/р НОМЕР_1 в AT «Імексбанк», МФО 328384, орендна плата з січня 2015р. не сплачена, позивачем не спростовується.

Таким чином, у відповідача у зв"язку з несплатою позивачем орендних платежів протягом трьох місяців (протягом січня-березня 2015 року), відповідно до ст.782 ЦК України, п.6.2., п.6.2.3. договору виникло право на розірвання договору.

Факт направлення відповідачем 16.03.2015 року Повідомлення про дострокове розірвання Договору оренди вих. номер 04/2015 підтверджується описом вкладення у цінний лист, квитанцією про направлення від 16.03.2016р. Факт отримання позивачем даної вимоги підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, вимога була отримана позивачем 26 березня 2015 року. В даній вимозі відповідач повідомила Уповноважену особу тимчасової адміністрації Северина Ю.П. про дострокове розірвання Договору оренди з 16.03.2015 року та намір в подальшому використовувати приміщення на свій розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Ч.2 ст.598 ЦК України передбачає, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 782 ЦК України передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Таким чином, законом передбачено можливість відмови наймодавця від договору (розірвання) шляхом направлення відмови від договору. Така можливість передбачена і умовами договору (п.6.2.3 Договору).

Як зазначено в ч.3 ст.615 ЦК України, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Таким чином, зазначена норма пов"язує момент припинення зобов"язання внаслідок односторонньої відмови саме з її вчинення однією із сторін. Така дія сторони є одностороннім правочином (ч.3 ст.202 ЦК України), і не потребує згоди іншої сторони.

Крім того, згідно ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому, судом враховується правова позиція, викладена Вищим господарським судом України в постановах від 23.05.2012 року по справі № 5010/1495/2011-18/65 від 02.04.2013 року по справі №35/5005/2157/2012.

Враховуючи те, що згідно ст.782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, та з огляду на дату отримання позивачем 26.03.2015р. заяви відповідача від 16.03.2015р., датою припинення договору є 26.03.15р.

При цьому, п.6.2.4, 6.3 договору, які визначають спеціальний порядок припинення договору - договір може бути розірваний на вимогу Орендодавця у разі, якщо Орендар не вносить орендні платежі у повному обсязі протягом двох місяців з моменту настання терміну платежу за умови попередження протилежної сторони про свій намір в письмовій формі за 60 календарних днів - жодним чином не впливають на можливість реалізації позивачем права, передбаченого ст. 782 ЦК України, та настання наслідків, обумовлених нею, оскільки норма ст. 782 ЦК України сформульована імперативно та не передбачає можливості врегулювання на власний розсуд сторін порядок припинення зобов'язань з підстави невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

За даних обставин, посилання позивача у позові на те, що направлена ним 13.10.2015р. пропозиція "про розірвання договору оренди від 01.04.2014р. та підписання підписання акту приймання передачі приміщення (з оренди), а також надання можливості вивезти майно банку, яке знаходиться в складському приміщенні" відповідачем залишилася нерозглянутою, як на обставину в обгрунтування вимог про розірвання договору, є необґрунтованим, оскільки суперечать зазначеним вище нормам діючого законодавства України та правовій природі односторонньої відмови від договору.

Таким чином, вимога про розірвання договору оренди від 01.04.2014р. задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння загальною вартістю 16 327,20 грн. на підставі ст.1212 ЦК України.

За приписами статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

Отже, відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі №6-122цс14.

Оскільки між сторонами було укладено договір оренди від 01.04.2014р., позивач у позові вказує, що в орендованому приміщенні ним було розміщене майно, належне йому на праві власності, загальною вартістю 16 327,20 грн. згідно переліку, наведеному в позові.

З огляду на наявність між сторонами договірних відносин, спірне майно, про повернення якого ставить вимогу позивач, знаходилося в приміщенні відповідача як орендодавця відповідно до умов договору, а тому не може бути витребуване відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

При цьому, судом також взято до уваги, що позивачем не надані докази в підтвердження факту набуття відповідачем спірного майна.

Так, позивач у позові посилається на те, що майно вартістю 16 327,20 грн. незаконно притримує відповідач, в підтвердження чого надає акт встановлення факту неможливості входу до приміщення від 25.03.2015р., заяву від 23.09.2015р. як доказ звернення до правоохоронних органів, акти перевірки майна від 22.10.2015р., 25.01.2015р.

При цьому, як вбачається з перелічених доказів, зокрема з акту встановлення факту неможливості входу до приміщення від 25.03.2015р., який складений представниками позивача на підставі бухгалтерських обліків банку та містить відмітку про відмову відповідача від підпису, представники, зазначаючи про неможливість входу до приміщення, стверджують про наявність у ньому спірного майна, не відображаючи при цьому, яким чином його наявність встановлена без можливості входу в приміщення.

Акти перевірки майна від 22.10.2015р. та 25.01.2015р., які складені представниками позивача на підставі бухгалтерських обліків банку, встановлюють факт відсутності майна банку, згідно переліку, що наведений позивачем у позові, проте не підтверджують факт набуття даного майна відповідачем.

Відповідач вказує, що з січня 2015р. у зв"язку з закриттям відділення банку та несплатою позивачем орендних платежів неодноразово зверталася з вимогою сплатити заборгованість, повідомити про свої наміри стосовно приміщення (лист від 15.01.2015р.), звільнити приміщення (лист-вимога від 16.02.2015р.), про розірвання договору (повідомлення від 16.03.2015р.).

Судом встановлено, що датою припинення договору оренди є 26.03.15р.

Відповідно до п.4.1.7 договору орендар зобов'язаний протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня припинення дії цього Договору вивезти з орендованих площ своє майно, а також повернути Об'єкт оренди Орендодавцю в стані, в якому він був отриманий Орендарем, з урахуванням нормального зносу за актом приймання-передачі. Дане зобов"язання позивач як орендар у визначений сторонами термін не виконав, докази звернення до відповідача на протязі визначеного у п.4.1.7. договору строку щодо надання можливості вивезти своє майно в матеріалах відсутні. Надана позивачем заява від 23.09.2015р. свідчить про звернення до правоохоронних органів лише в кінці вересня 2015 року, тобто по закінченню строку, визначеного умовами договору.

Крім того, п.8.2 договору сторони узгодили, що орендодавець не несе відповідальність за збереження майна Орендаря.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суду не надано доказів, які б свідчили про набуття у відповідача права володіння майном, яке позивач просить у нього витребувати.

З огляду на визначені позивачем підстави вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння загальною вартістю 16 327,20 грн., зазначені у позовній заяві обставини та надані докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

За даних обставин, заявлений позов задоволенню не підлягає.

Сплата судового збору за подання позову покладається на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 04.04.2016р.

Суддя Киричук О.А.