УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2016р. Справа № 876/5097/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Носа С.П.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Водолазського І.Д.,

позивача у справі: Овсієнко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015р. у справі №813/7367/14

за позовом Фермерського господарства "Україна-1"

до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2014р. позивач: Фермерське господарство "Україна-1" звернувся до суду з позовною заявою до відповідача: Державної податкової інспекції у Кам`янко-Бузькому районі ДФС Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та податкових повідомлень-рішень від 15.10.2014р. №0001942200 на суму 52301,25грн. та від 15.10.2014р. №0001932200 на суму 4365,38грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у податкових органів відсутні правові підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог податкового законодавства. Отже, податковими органами не може бути прийнято рішення про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку з тих підстав, що платником не дотримано вимог щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва. Так само сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку. Аналогічним чином відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014р. № 0001942200. Суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення рішення форми "Р" від 15.10.2014р. за № 0001932200 на суму 4365,38грн. за порушення порядку сплати фіксованого податку код 19040100 винесено правомірно і в цій частині позивачу в позові слід відмовити.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Кам`янко-Бузькому районі оскаржила її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивачем не надано до перевірки зведені облікові документи, які систематизовані на рахунках бухгалтерського обліку і регістрах синтетичного та аналітичного обліку за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., а головні книги, надані для перевірки, не прошиті і не скріплені печаткою. Відтак, згідно наданих для перевірки документів неможливо встановити, на які саме роботи були віднесені та визначити розмір вартості робіт (послуг) і собівартість якої продукції мали б формувати вищезазначені ТМЦ (урожаю 2011р. чи урожаю 2012-2013р.), також неможливо встановити яке зерно і яких зернових культур сіялось, збиралось, сушилось, очищалось і зберігалось. До перевірки не надано документів, в яких зазначено де зберігалось зерно і в яких умовах.

Понесені витрати на придбання вищенаведених ТМЦ не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне використання. У зв'язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного отримання товарів та їх зв'язок з собівартістю виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та не пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Апелянт стверджує, що позивачем не надано для перевірки інших документів, які б підтверджували, що реалізована в перевіреному періоді сільськогосподарська продукція була вирощена ФГ "Україна-1". Поведеною перевіркою встановлено, що у позивача відсутні документи, що підтверджують об'єкт оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком (площі сільськогосподарських угідь ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ, що перебувають у власності або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Апелянтом також зроблено висновок, що вищенаведене свідчить про відсутність правових підстав та документів у позивача, що підтверджують об'єкт оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком (площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ, що перебувають у власності або надані йому у користування), у тому числі на умовах оренди) за звітні податкові періоди 2011, 2012 та 2013 років. Відповідно, питома вага сільськогосподарської продукції, яка вирощена на орендованих площах становить менше як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг поставлених за перевірений період, чим порушено вимоги п.301.1 ст.301 розділу XIV, п.п.14.1.234, п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 розділу І ПК України, адже сільськогосподарська продукція (товари) була вироблена (вирощена) на офіційно орендованих потужностях (площах) 212,7705га, що становить 67,54%.

Отже, позивач повинен був сплачувати податок на додану вартість як платник зазначеного податку частково на загальних підставах, а частково із застосуванням спеціального режиму відповідно до конкретних площ, на яких було вирощено продукцію (по фактичному користуванню чи орендованих).

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 28.03.2016р. з'явився представник апелянта (відповідача у справі): Водолазський І.Д., який доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав у повному обсязі, просив апеляційну скаргу задоволити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015р. скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Представник позивача у справі: Овсієнко С.А. проти доводів апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим на основі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, що 17.06.2014р. фермерським господарством "Україна-1" отримано акт перевірки Державної податкової інспекції у Кам'янко-Бузькому районі від 10.06.2014р. № 139/13-20-22-00/34219510, згідно із яким, зокрема, п.п. 2-7, ДПІ встановила наступні порушення: ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, занижено податок на прибуток підприємств всього у сумі 377517,00грн.; не подано до ДПІ декларацію з податок на прибуток підприємств за 2011- 2013 роки; завищено фіксований сільськогосподарський податок на суму 3069,24грн.; занижено ПДВ на суму 227560,00грн.; занижено земельний податок на суму 8354,93грн.; не подано податкову декларацію з плати за землю, п.п. 8-9 встановлено порушення порядку стати податку з доходів фізичних осіб; порушення порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум отриманого з них податку.

Фермерське господарство "Україна-1" не погодилося з такими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Львівській області. В ході розгляду скарги була проведена позапланова документальна виїзна перевірка з питань що стали предметом скарги та було складено акт від 09.10.2014р. №202/13-20-22-00/34219510 "Про результати позапланової виїзної перевірки Фермерського господарства "Україна-1" з питань, що стали предметом оскарження акта перевірки від 10.06.2014р. № 139/13-20-22-00/34219510 за перод з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.". За висновками цього акту не підтверджено висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток, неподання декларацій, завищення фіксованого сільськогосподарського податку, заниження земельного податку, частково підтверджено заниження ПДВ на суму 44775,00грн. Встановлено заниження фіксованого сільськогосподарського податку на суму 3492,30грн. За результатами розгляду скарги було частково задоволено скаргу позивача, прийнято рішення від 10.10.2014р. № 23972/10/ 13-01-10-08-05/1512, яким частково скасовано податкові повідомлення рішення від 02.07.2014р., скасовано податкове повідомлення рішення від 02.07.2014р. № 0001312200 в частині 185719грн. основного платежу з ПДВ та 42116,75грн. штрафної санкції , в іншій частині залишено без змін, збільшено грошове зобов'язання по фіксованому податку на суму 3492,30грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 873,08грн.

В результаті наведеного, відповідачем в адресу позивача надіслано наступні податкові повідомлення рішення:

-податкове повідомлення рішення форми " Р" від 15.10.2014р. за № 0001942200 на суму 52301,25грн., в тому числі, за основним платежем збільшення 41841грн., за штрафними санкціями 10460,25грн. за порушення порядку сплати податку на додану вартість код 14010100;

-податкове повідомлення рішення форми "Р" від 15.10.2014р. за № 0001932200 на суму 4365,38грн., в тому числі: за основним платежем збільшення 3492,3грн., за штрафними санкціями 873,08грн. за порушення порядку сплати фіксованого податку код 19040100.

Податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014р. за № 0001942200 грунтується на висновках Акту Державної податкової інспекції у Кам'янко-Бузькому районі від 10.06.2014р. № 139/13-20-22-00/34219510 та рішеннях вищестоящих податкових органів, винесених по скаргах позивача, про те, що загальна посівна площа позивача відповідно до даних статистичної звітності форми 29-СГ (річна) "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" за 2011р., за 2012р., та за 2013р. становить 315га. Згідно із зареєстрованими договорами оренди, статистичної та податкової звітності, інформації, яка надана відділом Держземагенства у Кам'янка- Бузькому районі та баз даних Державного реєстру фізичних осіб України встановлено, що станом на 01.01.2011р. господарством укладено 139 договорів оренди на земельні ділянки від 14.03.2008р. терміном на 5 років на загальну площу 147,3476га., з яких по 22 громадянах на загальну площу земель 23,4394га та відсутні підтверджуючі дані. Розбіжність становить 191,0918га (315га - (147,3476га - 23,4394га)), що становить 60.66% від загальної посівної площі. Сільськогосподарська продукція (товари) була вироблена (вирощена) на орендованих потужностях (площах) 123,9084га., що становить 39,33%. У 2012р. господарством укладено 140 договорів оренди на земельні ділянки терміном на 5 років на загальну площу 162,563га, з них 70 договорів на загальну площу 81,5937га. укладено вперше. З усіх наявних договорів по 23 громадянах на загальну площу земель 24,1629га, відсутні підтверджуючі дані. Розбіжність становить 110,2216га (315га - ((147,3476га + 81,5937га) - 24,1629га)), що становить 34.99% від загальної посівної площі. Сільськогосподарська продукція (товари) була вироблена (вирощена) на орендованих потужностях (площах) 204,7784га., що становить 65,00%. У 2013 році господарством укладено 76 договорів оренди на земельні ділянки терміном на 5 років на загальну площу 79,9729га, з них 43 договори на загальну площу 43,4651га укладено вперше. З усіх наявних договорів по 28 громадянах на загальну площу земель 28,0923га відсутні підтверджуючі дані та по 33 договорах, які укладені у 2008р. і не переукладено договорів оренди на загальну площу 31,5436 га. Розбіжність становить 102,2295га (315га - ((228,9413га + 43,4651га) - 59,6359га)), що становить 32,45% від загальної посівної площі. Сільськогосподарська продукція (товари) була вироблена (вирощена) на орендованих потужностях (площах) 212,7705га, що становить 67.54%.

В той же час, податкове повідомлення рішення форми "Р" від 15.10.2014р. за № 0001932200 на суму 4365,38грн., в тому числі: за основним платежем збільшення 3492,30грн., за штрафними санкціями 873,08грн. за порушення порядку сплати фіксованого податку код 19040100 винесено за те ,що позивач не сплатив податок за фактично використовувану ним для виробництва сільгосппродукції земельну площу в кількості 315га, тобто відповідач цим підтвердив,що позивач використовував для виготовлення сг продукції не 147,3754га , а 315га.

При прийнятті рішення по суті спору, суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права:

Пунктом 8-1.1 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до вимог п.8-1.2 цієї ж статті Закону України "Про податок на додану вартість" згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

В силу вимог п.8-1.6 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно із положеннями підпункту "б" пп. 8-1.15.2 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", діяльність у сфері сільського господарства включає: а) виробництво продукції рослинництва, а саме, рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно зазначили, що основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах.

Аналогічне за змістом правове регулювання спірних правовідносин передбачено і в ст.209 Податкового кодексу України.

Відтак, вирощений з посівів на цих ділянках врожай є власністю підприємства. Поставляючи його іншим особам, підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Норми пункту 8-1.6 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (аналогічно і п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України) не ставлять право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши долучені до матеріалів справи письмові докази а також норми матеріального права, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем в даній конкретній справі було винесено два суперечливих рішення, які взаємовиключають одне одного.

На думку суду першої інстанції, різниця між фактичними даними та даними зареєстрованих договорів оренди позивача, утворилась внаслідок того, що землі фактично були передані в оренду, однак договори не були вчасно зареєстровані в основному в зв'язку із тим, що власники померли, а спадкоємці за цей період не встигли оформити спадщину, отримати свідоцтва на право власності.

Відтак, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. Податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, щодо яких належним чином з різних причин не оформлено договори оренди, але які фактично використовувались позивачем для сільськогосподарського виробництва , вважається власною. Отже, підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Предметом перегляду в рамках даного апеляційного провадження є перевірка правильності висновків суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014р. № 0001942200, виданого ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

Як вбачається з акту перевірки позивача, зокрема інформації, викладеної на аркуші 15 та 61 цього акту (а.с.96, 142), "в ході проведення перевірки ФГ "Україна-1" представлено первинні документи, які підтверджують що реалізована в перевіреному періоді сільськогосподарська продукція була вирощена ФГ "Україна-1" на орендованих виробничих потужностях, в яких питома вага вартості сільськогосподарських товарів становить більше 75% вартості товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, а саме:

-документи щодо обліку наявності та руху сільськогосподарської продукції (акти прийому/передачі продукції, документи до оприбуткування продукції, документи обліку отриманої з виробництва продукції, документи обліку продукції (лімітно-збірні картки, реєстри відправки продукції (зерна та ін.) з поля, реєстри приймання продукції з поля, відомості руху продукції, книги складського обліку, картки складського обліку) та інші документи за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р.

-розрахунки визнання та оцінки первісної вартості біологічних активів та іх документальне підтвердження за період період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р.

-розрахунки доходів (витрат) від первісного визначення вартості біоактивів (по видах біологічних активів), та їх документальне підтвердження за період період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р.

-інформацію та документальне підтвердження щодо площ використання орендованих земельних ділянок під сільськогосподарські угіддя за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р.

ФГ "Україна-1" в період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. реалізовано товарів, робіт та послуг на загальну суму 2312718грн., в тому числі в 2011 році 842240,62грн., в 2012р. 761395,66грн. та в 2013 році 709082,06грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що реалізована сільськогосподарська продукція, вирощена ФГ "Україна-1" на площах, по яких відсутні належним чином зареєстровані правовстановлюючі документи, в період 2011-2013рр. повинна була оподатковуватись податком на додану вартість на загальних підставах."

Відтак, з акту перевірки вбачається, що відповідачем було встановлено, що позивачем за означений період вчинено реальні господарські операції по продажу сг продукції зазначеним у Акті покупцям. Претензій до реальності означених відповідачем операцій не висловлено, жодних зауважень до досліджених в процесі перевірки і відображених в акті податкових накладних (а.с.119-120), виписаних позивачем своїм покупцям відповідач не ставить.

Єдиною підставою для нарахування визначеного ДПІ відсотку нарахування ПДВ була розбіжність у визначенні земельних площ, якими користувався позивач. Аргументами ДПІ було те, що якщо позивач користувався лише площами по зареєстрованих договорах оренди, то і своєї власної сільгосппродукції виростив і продав менше, ніж продано всього сг продукції.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач поставляв лише сільськогосподарську продукцію, обсяги якої відповідають можливостям земельних площ, які використовував позивач -315 га. зокрема, в Основних показниках господарської діяльності фермерського господарства за 2011, 2012, 2013рр зазначена загальна площа землі для ведення господарства - 315 га. З Довідок Великосільської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 19.06.2014р. №№ 324, 325, 326 вбачається, що в користуванні ФГ "Україна-1" в 2011-2013 роках знаходилось 315 гектарів ріллі, які знаходяться на території Великосілківської сільської ради.

З врахуванням наведеного, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта стосовно того, що через те, що позивачем не надано до перевірки зведені облікові документи, які систематизовані на рахунках бухгалтерського обліку і регістрах синтетичного та аналітичного обліку за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. то неможливо встановити, на які саме роботи були віднесені та визначити розмір вартості робіт (послуг) і собівартість якої продукції мали б формувати вищезазначені ТМЦ (урожаю 2011р. чи урожаю 2012-2013р.), також неможливо встановити яке зерно і яких зернових культур сіялось, збиралось, сушилось, очищалось і зберігалось.

Колегія суддів наголошує на тому, що оскільки в акті перевірки від 09.10.2014р. відображено інформацію про надання ФГ "Україна-1" первинної документації на підтвердження господарської діяльності в 2011-2013 роках, то вона підлягала дослідженню відповідачем як така, що є підставою для бухгалтерського обліку та систематизації, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може ґрунтуватися лише на факті ненадання позивачем вже зведених облікових документів.

Адже, ч.2-3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Більше того, відповідні доводи апелянт наводить вже в своїй апеляційній скарзі, однак, суд при дослідженні правомірності прийнятих в результаті перевірки податкових повідомлень-рішень повинен враховувати і піддавати оцінці мотиви і обставини, з яких виходив податковий орган при прийнятті цих рішень і які були відображені в акті перевірки, а не ті, які виникли чи були встановлені пізніше.

В цьому контексті колегія суддів наголошує на правильності висновку суду першої інстанції про те, що відповідачем в даній конкретній справі було винесено два суперечливих рішення, які взаємовиключають одне одного.

Адже, податкове повідомлення рішення форми "Р" від 15.10.2014р. за № 0001932200 на суму 4365,38грн. за порушення порядку сплати фіксованого податку код 19040100 винесено за те, що позивач не сплатив податок за фактично використовувану ним для виробництва сільгосппродукції земельну площу в кількості 315га, тобто відповідач цим підтвердив, що позивач використовував для виготовлення сг продукції не 147,3754га , а 315га.

В акті перевірки з цього приводу зазначено наступне (а.с.100): "перевіркою встановлено, що загальна площа земельних ділянок, які знаходяться на території Великосілківської сільської ради та надані в користування ФГ "Україна-1" становить 315,0653га. (рілля, територія Великосілківської сільської ради).

Об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є відповідно до п.302.1 ст.302 ПК України є площа сільськогосподарських угідь, надана платнику податку у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди.

Відтак, об'єктом оподаткування є ті сільськогосподарські угіддя, що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись орендою. При цьому, зазначеною нормою не встановлено, що відповідні права на ділянки (зокрема, право користування) мають бути певним чином оформлені та зареєстровані.

Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 28.12.2012р. №2614/12/13-12 встановлено, що за відсутності належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають в його користуванні."

З вищенаведеного ще раз вбачається, що податковий орган при проведенні перевірки позивача виходив з того, що останнє фактично і одноосібно користувалося при здійсненні виробництва сільськогосподарської продукції земельними ділянками загальною площею саме 315га.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову лише в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014р. № 0001942200, виданого ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області, оскільки продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015р. у справі №813/7367/14 за позовом Фермерського господарства "Україна-1" до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015р. у справі №813/7367/14, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя С.П. Нос

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст рішення виготовлено 01.04.2016р.