ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 916/2904/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.

суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунальної організації "Обласна служба експлуатації адміністративних будівель"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.01.2016

у справі№ 916/2904/15 Господарського суду Одеської області

за позовомУправління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Одеській області

доКомунальної організації "Обласна служба експлуатації адміністративних будівель"

простягнення 585 081,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився

- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою, в якій просило суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 14.09.2015, яким стягнуто з Комунальної організації "Обласна служба експлуатації адміністративних будівель" на користь Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Одеській області 585 081 грн.00 коп. боргу та 11 701 грн. 62 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 (суддя Зайцев Ю.О.) у даній справі заяву відповідача задоволено частково, відстрочено виконання рішення суду до 16.06.2016 з правом дострокового погашення боргу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 (головуючий Морщагіна Н.С., судді: Гладишева Т.Я., Діброва Г.І.) вказану увалу суду скасовано, у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Комунальна організація "Обласна служба експлуатації адміністративних будівель" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Одеській області не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

28.03.2016 на адресу суду від Комунальної організації "Обласна служба експлуатації адміністративних будівель" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судом задоволено.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

В силу статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

В пунктах 7.1.1., 7.2. постанови № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи із наведеного, в основу судового рішення про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочки.

При цьому, в силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається із змісту заяви про відстрочку виконання судового рішення у даній справі, заявник посилається на те, що відповідач є некомерційною та неприбутковою організацією, майно організації закріплено за нею на праві оперативного управління та належить на праві спільної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст області. Необхідність надання відстрочки пояснює тим, що знаходиться у складній фінансовій ситуації.

Надавши правову оцінку викладеним у заяві доводам, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки доказів на підтвердження виняткових обставин у боржника, що ускладнюють виконання рішення суду подано не було. Доказів відсутності в нього коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявної загрози банкрутства до заяви не додані.

Заявником не надано ані звіту про фінансові результати за 2015 рік, плану фінансування на 2015 рік, щорічного балансу, ані листів-звернень до власника щодо витрат з реєстром відповідних договорів тощо.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, викладені у заяві про відстрочку виконання судового рішення, не були доведені у встановленому законом порядку, належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що покладає на нього тягар несприятливих наслідків такої діяльності. Самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність фактичних та правових підстав для надання судом відстрочки виконання рішення суду і вважає, що судом вірно застосовані норми процесуального права, а тому підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі № 916/2904/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова