РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2010 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Пономаренко М.С.

при секретарі Пушкаловій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд

встановив:

09.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Білопільської РДА, в якій просить визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати нарахувати та виплатити недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії.

Свої позовні вимоги мотивує наступним чином. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до першої категорії, виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Вказує, що він отримував зазначену допомогу за 2007-2009 роки у розмірі 120 грн. щорічно, а це значно менше ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Тому вважає, що відповідач повинен був нараховувати та виплачувати йому допомогу на оздоровлення, виходячи із розміру мінімальної заробітньої плати, що встановлена Законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Просить визнати бездіяльність відповідача щодо нарахування , перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства та рішенням Конституційного Суду України. Просить провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки в сумі 7 667,5 грн. з урахуванням проведених виплат.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 у повному обсязі підтримав свою позовну заяву та просить суд її задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_2 заперечувала проти позову в повному обсязі та зазначила, що відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Статтею 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевим органам державної виконавчої влади. Такий порядок було визнано постановою Кабінету Міністрів України від12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з вищевказаною постановою регламентовано розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії - 120 гривень.

Згідно зі СТ.63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Конституцією України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються Законом України «Про Державний бюджет України». Відповідно до п.2 ст.4 Бюджетного кодексу України визначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу та Закону України «Про Державний бюджет України». Таким чином норми, які вводяться законом про Державний бюджет діють протягом бюджетного року, є безумовними та пріоритетними відносно інших законів.

Тому відповідач вважає, що його дії щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення є такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача - безпідставні і такі, що не підлягають задоволенню, просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а. с. 9).

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Із наданого відповідачем заперечення вбачається, що позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення у 2007 р. в розмірі 120 грн. - 08.08.2007 року; у 2008 р. в розмірі 115 грн. - 11.04.2008 року та в сумі 5 грн. -16.05.2008 року ; у 2009 р. в розмірі 120 г р н . – 10.07.2009 року(а. с. 19).

У серпні 2010 року позивач звернувся з письмовою заявою до Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації з питання виплати йому допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат (а.с.11).

На вказану заяву позивач отримав письмову відповідь про те, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується йому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від року №562, а відповідно до ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Саме виходячи з положень зазначеної статті, виплати проводяться в порядку, визначеному вказаною постановою Кабінету Міністрів України (а. с. 12).

Згідно з п. 4.1 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. ЗО ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію зазначеної норми на 2007 рік зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6- рп/2007 визнано неконституційними положення п. зо ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії приписів ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та викладено її в наступній редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни, внесені до ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

При цьому суд зазначає, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, застосовується законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.

З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір разової щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали, внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, був встановлений певними нормами Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, відповідно.

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначено чинним законодавством України.

Отже, суд приходить до висновку, що з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених статтею 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, грунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п. З зазначив наступне: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ш;одо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які отримали таку допомогу протягом 01.01.2007р.-09.07.2007р. та 01.01.2008р.-22.05.2008р. у розмірах, встановлених законом про державний бюджет.

Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а, враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і, як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо виплати допомоги за 2008 рік, оскільки виплата разової грошової допомоги на оздоровлення у 2008 році здійснена відповідачем 11.04.2008 року - до прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 (а. с. 12).

Щодо позовних вимог про виплату допомоги на оздоровлення за 2009 рік, суд зазначає, що згідно до ст. 71 Закону України „ Про державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

З наведеного вбачається, що Закон України „ Про державний бюджет України на 2009 рік" не встановлює конкретний розмір разової грошової допомоги на оздоровлення, а надає право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, розмір яких залежить від мінімальної заробітної плати.

Кабінет Міністрів України своєю постановою № 562 від 12.07.2005 року „ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" у 2009 році здійснив виплату грошової допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач по справі повинен виплатити позивачу у 2009 році щорічну допомог- на оздоровлення із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати .

Вимога позивача зобов"язати відповідача призначити йому - відповідно до Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст.48 цього ж Закону, задоволенню не підлягає як безпідставна, оскільки право позивача на дані виплати встановлено та гарантовано законом і здійснюється у встановленому законом порядку, а відповідно до ст.ст. 1, З ЦПК України судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє.

Беручи до уваги вище зазначені обставини справи, є достатні підстави для часткового задоволення позовних вимог, зокрема, визнання дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки у розмірі меншому, ніж встановлено статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, незаконними, такими що порушують права позивача у сфері соціального захисту, та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 та 2009 роки в розмірі, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії.

Відповідно ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн., сплачені позивачем при подачі позовної заяви. На користь держави підлягає стягненню із відповідача судовий збір в розмірі 8,50 грн., не сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8, 10,11, 15, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 19, 113 Конституції України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Рішенням Конституційного Суду України 6рп/2007 від 9 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет», ст.ст.48, 62, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2009 роки у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (з урахуванням раніше виплаченої) недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 та 2009 роки у розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації в дохід держави судовий збір в розмірі 8,50 грн.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Білопільському райсуді в розмірі 120 гривень 00 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення .

Суддя: