Справа № 2-388/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2012 р.                                                                       м.Ульяновка

Ульяновський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Бондаренка А.А.,

при секретарі Чопенку В.О.,

за участю сторін, представника позивача –адвоката ОСОБА_1, представника відповідача-адвоката ОСОБА_2, представника третьої особи- Ульяновського МБТІ –ОСОБА_3, приватного нотаріуса Ульяновського нотаріального округу ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Ульяновка цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи –Ульяновське міжміське бюро технічної інвентаризації та приватний нотаріус Ульяновського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі продажу домоволодіння недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, вказавши, що його покійній матері ОСОБА_7 належало домоволодіння в м.Ульяновка по вул. Леніна, 73. 10.02.1994 року вона подарувала вказане домоволодіння своєму онукові –сину позивача - ОСОБА_8, але рішенням суду від 02.11.1994 року цей договір був визнаний недійсним і право власності на нього повернулось матері позивача. Згодом, договором дарування від 29.11.1994 року, зареєстрованим у реєстрі нотаріальних дій № 1735, мати позивача ОСОБА_7 подарувала вказане домоволодіння позивачеві і він проживав у ньому разом з сином ОСОБА_9 У січні 2004 року позивач переїхав жити до м. Іллічівськ Одеської області. Після звернення до МБТІ у 2010 році позивач дізнався, що 02.01.2004 року нині покійний син позивача ОСОБА_8 без його згоди продав домоволодіння відповідачці - ОСОБА_6, уклавши договір купівлі-продажу від 02.01.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Ульяновського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 8.

З огляду на те, що, не будучи власником, син позивача не мав права здійснювати продаж домоволодіння, посилаючись на ст.ст. 215, 203 ЦПК України, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного домоволодіння, між його сином та відповідачкою, витребувати від відповідачки та повернути йому зазначене домоволодіння.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечили проти позову, вказавши таке:

02.01.2004 року ОСОБА_6 та нині покійний син позивача ОСОБА_8 уклали між собою договір купівлі-продажу. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Ульяновського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 8. За цим договором відповідачка купила домоволодіння в м.Ульяновка по вул. Леніна, 73.

Відповідачка ОСОБА_6, даючи пояснення по справі як відповідач та допитана з її згоди в порядку ст.184 ЦПК України як свідок, повідомила, що будинок купила за таких обставин: вона належить до Християнської бабтистської громади міста. У 2003 році громада шукала приміщення для організації у ньому молитовного дому. ОСОБА_6 у грудні 2003 року побачила велику табличку з написом «продається»на заборі домоволодіння в м.Ульяновка по вул. Леніна, 73. Вона захотіла придбати це домоволодіння та передати його громаді. Для цього на початку 2004 року вона разом з головою вказаної релігійної громади ОСОБА_10 прийшла до будинку. Про продаж будинку вони розмовляли з позивачем - ОСОБА_5 та його дружиною. З сином не розмовляли –той був хворий у іншій кімнаті. Домовились про купівлю будинку. Договір купівлі продажу оформили у нотаріуса. Продавцем був син, так як хата була оформлена на нього. Про укладення цього договору ОСОБА_5 знав, так як фактично він домовлявся про продаж, був присутнім при реєстрації договору, йому передавалась перша частина грошей за домоволодіння. Після продажу домоволодіння релігійна громада допомагала ОСОБА_5 виносити речі з будинку і він там був присутнім. Відповідачка вказує про те, що вона не знала, що будинок був оформлений не на ОСОБА_8

Відповідачка заявила про застосування до позовних вимог ОСОБА_5 трирічного строку позовної давності, який почати рахувати з 2004 року –коли позивач дізнався про оспорюваний ним договір - тобто про порушення його прав. Представник відповідачки також просить відмовити у задоволення позову на підставі ст.ст.330,388 ЦК України, вказуючи, що відповідачка є добросовісним набувачем, і придбане нею майно (домоволодіння) не може бути витребуване у неї.

Представник Ульяновського МБТІ повідомив, що на час реєстрації договору ще не працював в МБТІ і не може нічого повідомити з приводу оспорюваного договору.

Приватний нотаріус Ульяновського нотаріального округу ОСОБА_4, даючи пояснення по справі як третя особа по справі та допитаний в порядку ст.184 ЦПК України як свідок, повідомив, що 02.01.2004 року посвідчував оспорюваний договір та підтвердив, що позивач ОСОБА_5 знав про укладення договору, так як був присутнім при реєстрації договору.

Крім допитаних в порядку ст.184 ЦПК України з їх згоди як свідків відповідачки та ОСОБА_4, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12І підтвердили, що ОСОБА_5 був обізнаний про продаж домоволодіння його покійним сином. Це вони підтвердили, виходячи з того, що на протязі 2002-2003 років вони шукали для купівлі домоволодіння і бачили, що на домоволодінні в м.Ульяновка по вул. Леніна, 73 на заборі була табличка «продається». Вони заходили до домоволодіння і розмовляли про продаж домоволодіння з ОСОБА_5. У домоволодінні також був його син.

Свідок ОСОБА_10 також підтвердив, що є головою Християнської бабтистської громади міста. На початку 2004 року він та відповідачка заходили до домоволодіння в м.Ульяновка по вул. Леніна, 73, на заборі якого була табличка «продається»і розмовляли про купівлю домоволодіння для молитовного дому. Позивач ОСОБА_5 був у домоволодінні і особисто вів з ними переговори про продаж. Він також приймав першу частину грошей за домоволодіння. Позивач був обізнаний про продаж будинку, тому і позов первинно подав до ОСОБА_10, вважаючи, що саме він є покупцем.

З досліджених у судовому засіданні письмових доказів встановлено:

З інвентарної справи домоволодіння за адресою: м.Ульяновка по вул. Леніна, 73 встановлено, що домоволодіння в м.Ульяновка по вул. Леніна, 73 на підставі рішення №4 від 28.01.1993 року виконкому Ульяновської міської ради народних депутатів належало ОСОБА_7, яка згідно договору дарування від 10.02.1994 року подарувала вказане домоволодіння своєму онукові –ОСОБА_8. Договір був посвідчений в нотаріальному порядку та зареєстрований в реєстрі за № 43. Відповідно до ОСОБА_12 з реєстру прав власності на нерухоме майно № 2322946 від 17.12.2003 року домоволодіння в м.Ульяновка по вул. Леніна, 73 станом на 17.12.2003 року було зареєстроване на ОСОБА_8. Відповідно до договору купівлі продажу житлового будинку від 02.01.2004 року вказане домоволодіння було продане ОСОБА_7 ОСОБА_13 Феофілі Денисівні. Договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 7.

          Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 02.11.1994 року договір дарування від 10.02.1994 року, згідно якого ОСОБА_7 подарувала вказане домоволодіння онукові ОСОБА_8 був визнаний судом недійсним

Як встановлено з копії договору, посвідченого 29.11.1994 року державним нотаріусом Голованіської державної нотаріальної контори ОСОБА_14, домоволодіння в м.Ульяновка по вул. Леніна, 73 було подароване ОСОБА_7 ОСОБА_5

Суд приходить до висновку, що до визначених судом правовідносин сторін підлягають застосуванню такі правові норми:

Відповідно до ч.1 ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Крім того, статтею 257 ЦК України для позовної вимоги позивача передбачений загальний строк позовної давності у три роки, перебіг якого відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як встановлено з досліджених в судовому засіданні доказів, відповідачка, придбаваючи домоволодіння у ОСОБА_8 за оспорюваним відплатним договором, не знала і не могла знати, що продавець є особою, яка не мала права його відчужувати, тобто відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України була добросовісним набувачем. З огляду на те, що позивач як власник домоволодіння відповідно до статті 388 ЦК України не має права витребувати це майно від набувача, його позов щодо витребування у відповідачки придбаного нею домоволодіння відповідно до ч.1 ст.330 ЦК України не підлягає задоволенню.

Крім того, як встановлено з показів допитаних в судовому засіданні свідків позивач був обізнаний про вчинення оспорюваного ним договору ще під час його укладення- 02.01.2004 року, тому міг знати про порушення його прав ще 02.01.2004 року. З того часу минуло більше ніж три роки, тому закінчився строк позовної давності для заявлених ним позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.257, 261, 330, 388 ЦК України, ст.10, ч.2 ст.59, ст.ст. 60, 88, 212-218, 224-228 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відмовити ОСОБА_5 у визнанні недійсним договору купівлі продажу домоволодіння в м.Ульяновка по вул.Леніна,73 від 2 січня 2004 року, укладеного приватним нотаріусом Ульяновського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі № 8 між ОСОБА_9 та ОСОБА_6.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ульяновський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_15