номер провадження справи 1/43/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.03.2016 Справа № 908/3738/15

Суддя господарського суду Запорізької області Немченко О.І., розглянувши заяву Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2015 р. у справі № 908/3738/15

за позовом: Державного підприємства “Національна атомна Енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, адреса для листування: 69096 м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26)

про стягнення 857 055 грн. 97 коп.

Представники сторін:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 31.12.2015 року;

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 55 від 31.12.2015 року

                                         ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Національна атомна Енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 562 925 грн. 83 коп. – заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р., 111 561 грн. 87 коп. – пені; 175 876 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 6 692 грн. 11 коп. – 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.07.2015р. у справі № 908/3738/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Державного підприємства “Національна атомна Енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" 562 925 грн. 83 коп. основного боргу, 38 589 грн. 40 коп. пені, 6 682 грн. 92 коп. 3% річних, 191 814 грн. 99 коп. інфляційних втрат та 16 772 грн. 05 коп. судового збору, розстрочивши виконання рішення на шість календарних місяців, з серпня 2015 року по січень 2016 року, зі сплатою щомісячно, рівними частинами. В іншій частині позову щодо стягнення 34 280 грн. 09 коп. пені та 56 грн. 97 коп. інфляційних втрат відмовлено. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

15.09.2015 року господарським судом Запорізької області на виконання рішення був виданий наказ.

21.03.2016 р. до господарського суду Запорізької області від Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” надійшла заява про надання розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2015р. у справі № 908/3738/15 на 4 місяці, починаючи з квітня 2016 року зі сплатою щомісячно, рівними частинами, до 31.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.03.2016 р. у справі № 908/3738/15 заяву було призначено до розгляду на 31.03.2016 р.

31.03.2016 року до канцелярії господарського суду Запорізької області від позивача надійшло заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, послався на відповідні докази.

Представник позивача у судовому засіданні 31.03.2016 р. та у запереченнях на заяву відповідача просить суд відмовити у задоволенні заяви, обґрунтовуючи свої заперечення наступним: чинне господарське процесуальне законодавство України, яким визначений порядок виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, не мають норм, що передбачають порядок розгляду питання розстрочення виконання рішення, коли таке виконання вже було розстрочене цим самим рішенням господарського суду. Kpiм того, як зазначає позивач, повторне розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2015 у справі № 908/3738/15 робить сумнівним його належне i своєчасне виконання взагалі, а також завдає шкоди матеріальним інтересам позивача. До того ж, як вказує позивач, відповідач вже має іншу заборгованість стягнуту в судовому порядку та наявну в провадженні суду за цим же договором.

По закінченні судового засідання 31.03.2016 р., судом було винесено ухвалу про часткове задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, за наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, господарський суд на підставі згаданої статті має право за заявою сторони, у виняткових випадках залежно від обставин справи розстрочити виконання рішення.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012р. № 9 передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування наданої заяви про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2015р. у справі № 908/3738/15 відповідач посилається на складене фінансове становище товариства що істотно ускладнює виконання судового рішення у цій справі. Відповідач вказує на те, що

відповідач жодним чином не ухиляється від сплати заборгованості та здійснює вci можливі заходи щодо її погашення. Так, основний борг відповідачем сплачено у повному обсязі. Kpiм того, 31 серпня 2015 року відповідачем було сплачено на користь позивача 24 319,53 грн. пені. Станом на 21.03.2016 р. залишок боргу за рішенням суду становить 14 269 грн. 87 коп. пені, 6 682 грн. 92 коп. річних відсотків, 191 814 грн. 99 коп. інфляційних втрат та 16 772 грн. 05 коп. судового збору, що разом складає 229 539 грн. 83 коп.

          При наявність вказаного залишку непогашеної суми заборгованості підтверджує і позивач у справі.

Скрутний фінансовий стан відповідача підтверджується наступними факторами: кошти з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріплений території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. Тобто, відповідач не може впливати, a ні на перерахування коштів та їx обсяг, a ні на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму i лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточних рахунках ВАТ «Запоріжжяобленерго». Так, НКРЕКП було встановлено нульовий відсоток відрахувань коштів, які надходили на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання. За 12 місяців 2015 р. сума не отриманих з поточного рахунку товариства коштів через застосування тільки нульового нормативу склала 276 млн. грн. В 2016 році НКРЕКП продовжила застосування нульового нормативу відрахувань коштів на поточні рахунки відповідача, внаслідок чого товариство в січні 2016 р. недоотримало 55 млн. грн. Разом з тим, Відповідач має щомісячно проводити виплату заробітної плати працівникам (станом на 11.03.2016 р. відповідач має борг з виплати заробітної плати працівникам, що підтверджується Протоколом конференції найманих працівників ВАТ «Запоріжжяобленерго»), сплачувати податки (станом на 26.02.2016 р. відповідач має податковий борг з ПДВ у розмірі 55 228 136,81 грн.), здійснює платежі за придбання бензину, сировини та матеріалів, комунальні платежі тощо. Розмір виплат на обов'язкові платежі складає 69 892 тис. грн., що підтверджується довідкою №001-003/31 від 29.02.2016 р. Отже, відсутність грошових коштів на поточних рахунках відповідача призведе до неможливості здійснення останнім обов'язкових виплат у зв'язку з відсутністю єдиного можливого джерела для їх оплати. Станом на 01.02.2016 р. заборгованість споживачів - юридичних осіб за спожиту електричну енергію перед ВАТ “Запоріжжяобленерго” складає 1 185 500 392,17 грн., заборгованість фізичних осіб – 147 930 876,00 грн. Тобто, в цілому дебіторська заборгованість споживачів за використану електричну енергію станом на 01.02.2016 р. складає 1 333 431 268, 17 грн., що підтверджується довідкою № 007-40/3235 від 29.02.2016 р.

В свою чергу, відповідач, зі свого боку, приймає всі можливі заходи по недопущенню неналежного виконання договірних зобов’язань споживачів, оскільки здійснює всі можливі заходи спрямовані на погашення заборгованості зокрема, направляє претензії, звертається до суду із позовними заявами про примусове стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення електропостачання. У зв’язку з тяжким фінансовим станом споживачів – юридичних осіб, відповідач змушений укладати договори про реструктуризацію заборгованості.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, наявність яких унеможливлює виконання рішення суду або ускладнює його виконання, у зв’язку з чим, суд зобов’язаний оцінити ті обставини, на які посилається заявник (відповідач), та докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Як зазначалося, в основу судового рішення про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність конкретних (виключних) обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, та зазначені докази, якими вони підтверджуються.

При розгляді цієї заяви, суд, зокрема, має встановити, чи має місце фактично зазначені відповідачем обставини, чи підтверджені вони відповідними доказами і чи впливають вони на стан виконання судового рішення.

Згідно наданих відповідачем пояснень та доказів, досліджених судом, фінансовий стан відповідача дійсно є досить скрутним, відсутні джерела для одночасного погашення заборгованості; встановлений 0-ий алгоритм відрахування коштів на поточні рахунки відповідача; збільшується дебіторська заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство); зростає рівень неплатежів за спожиту електричну енергію.

Однак, при цьому, відповідач не уникає обов’язку зі сплати заборгованості, а здійснює всі можливі заходи з метою її погашення. Так, відповідач частково погасив заборгованість за судовим рішенням у цій справі перед позивачем, що також підтверджується і останнім. Станом на 21.03.2016 року залишок боргу за рішенням суду становить 14 269 грн. 87 коп. пені, 6 682 грн. 92 коп., річних відсотків, 191 814 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 16 772 грн. 05 грн. судового збору.

Суд, також, враховує специфіку господарської діяльності відповідача, яка полягає в досягненні забезпечення соціально - значимого та стратегічно - масштабного результату - постачання електричної енергії виключно всім споживачам в Запорізькій області. До того ж, станом на 01.02.2016 р. заборгованість споживачів - юридичних осіб за спожиту електричну енергію перед ВАТ “Запоріжжяобленерго” складає 1 185 500 392,17 грн., заборгованість фізичних осіб – 147 930 876,00 грн. Тобто, в цілому дебіторська заборгованість споживачів за використану електричну енергію станом на 01.02.2016 р. складає 1 333 431 268, 17грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, специфіку діяльності підприємства відповідача, та його фінансовий стан, ступінь його вини у несвоєчасному виконанні зобов’язань, та вжиття заходів до виконання судового рішення та часткове погашення заборгованості на виконання судового рішення, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, та інші вище встановлені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2015 року у справі № 908/3738/15.

Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов’язковість виконання судових рішень є обов’язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17.05.2005 р. у справі “Чіжов проти України” (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов’язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду, яке набрало законної сили, є обов’язковим до виконання та має бути виконане.

Враховуючи досліджені судом докази на підтвердження майнового стану відповідача та інші об’єктивні обставини, що перешкоджають виконанню рішення суду в повному обсязі на даний час, з урахуванням існуючого фінансового стану боржника, значного розміру стягнутого у справі боргу, та його часткового погашення боржником, але при цьому і враховуючи інтереси стягувача, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви боржника та надання розстрочки виконання судового рішення у цій справі на два місяці на несплачену суму 229 539 грн. 83 коп. рівними частинами, наступним чином: 114 769 грн. 92 коп. – до 30 квітня 2016 року, 114 769 грн. 91 коп. – до 31 травня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, адреса для листування: 69096 м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26, код ЄДРПОУ 00130926) про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2015 р. у справі № 908/3738/15 задовольнити частково.

           2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.07.2015 р. у справі № 908/3738/15 в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, адреса для листування: 69096 м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Національна атомна Енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) залишку несплаченої за цим судовим рішенням суми в розмірі 229 539 (двісті двадцять дев’ять тисяч п’ятсот тридцять дев’ять) грн. 83 коп. на два місяці, зі сплатою боргу рівними частинами щомісячно, наступним чином: 114 769 (сто чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят дев’ять) грн. 92 коп. – до 30 квітня 2016 року, 114 769 (сто чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят дев’ять) грн. 91 коп. – до 31 травня 2016 року.

           3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

          Ухвала набирає законної сили з дня її винесення.

Суддя О.І. Немченко