УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 876/9636/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України старшого державного виконавця - Борейка Максима Валерійовича про визнання незаконною та скасування постанови за апеляційною скаргою департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України старшого державного виконавця - Борейка Максима Валерійовича про визнання незаконною та скасування постанови від 01.07.2015 р. про закінчення виконавчого провадження № 46819011 по виконавчому листу № 813/3532/14 від 22.12.2014 року та повернення виконавчого листа для подальшого виконання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейка Максима Валерійовича. Визнано протиправною та скасовано постанову від 01.07.2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 46819011. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

З таким судовим рішенням не погодився департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, подавши апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обсавнам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вмог. В якості обґрунтування відповідач зазначив, що державнм виконавцем виконавчі дії проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спірна постанова винесена без фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02.03.2015 року ОСОБА_1 звернуся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України старший державного виконавця - Борейка Максима Валерійовича із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду про зобов'язання боржника нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 48 окладів місячного грошового забезпечення в сумі 428688 грн. до вказаної заяви позивачем додано оригінали виконавчого листа та довідки божника про грошове забезпечення (а.с. 10).

11.03.2015 року відповідачем відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду про зобов'язання боржника нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 48 окладів місячного грошового забезпечення (а.с. 8).

01.07.2015 року відповідачем закінчено виконавче провадження з підстав фактичного виконання рішення суду згідно з виконавчим документом, що підтверджується листом (повідомленням) боржника (а.с. 9).

Нормою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому ж Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Вимогами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів повного виконання судового рішення. Повідомлення боржника про виконання виконавчого листа та перерахування позивачу 135408,00 грн. не є належним доказом фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, оскільки позивач при зверненні до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження надав відповідачу оригінал довідки боржника про розмір одноразової грошової допомоги, яка становить 428688 грн. Відтак спірна постанова винесена без фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження і забезпечити примусове стягнення несплаченого боргу в сумі 293288,00 грн., оскільки згідно ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 22 червня 2004 року у справі «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, зазначає, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (п. 184). У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Якщо адміністративний орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок.

Доводи апелянта щодо того, що державнм виконавцем виконавчі дії проведено у відповідності до вимог чинного законодавства є безпідставними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року у справі № 813/3781/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повиний текст виготовлено 05 квітня 2016 року.