Справа № 2-2480/09
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2009 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
при секретарі Чабан Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання угоди дійсною, припинення права власності на частину домоволодіння і визнання права власності на домоволодіння, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів про визнання угоди дійсною, припинення права власності на частину домоволодіння і визнання права власності на домоволодіння.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що домоволодіння АДРЕСА_1, що збудоване в 1946 році на земельній ділянці площею 581 кв. м, складається з житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами літ. «а1», «а», «а2», житлового будинку під літ. «Б-1», сараїв літ. «В», «Г», «Д», вбиралень літ. «Е», «Ж» та «З».
Згідно з рішенням АНД райради №239/1 від 24.05.1984 року в користуванні ОСОБА_5 знаходилося 35/100 частин, у відповідачки ОСОБА_2 знаходиться 28/100 частин, у відповідача ОСОБА_3 – 37/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 продала свою частину вищевказаного домоволодіння відповідачу ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу частини домоволодіння, посвідченого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 28.06.1985 року за реєстровим №2-2162.
27.11.2002 року позивач за договором купівлі-продажу придбав у відповідача ОСОБА_4 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. З цього часу ОСОБА_1 користується даною частиною домоволодіння на правах господаря.
За умовами договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 50000 грн., а відповідач, в свою чергу, передав позивачу документи на домоволодіння, ключі та зобов'язався оформити угоду нотаріально.
Оскільки на час укладення між сторонами письмового договору купівлі-продажу вказаної частини домоволодіння інші 28/100 та 37/100 частини домоволодіння, що відповідно належать відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не були зареєстровані в КП «ДМБТІ», то засвідчення угоди нотаріально відклали до оформлення документів.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом двадцяти років в належних їм частинах домоволодіння не проживали, у зв'язку з чим на початку 2002 року належна їм частина домоволодіння зруйнувалася і не підлягає відновленню. Крім того, їх місцезнаходження на теперішній час невідомо, в реєстрації в Дніпропетровській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не значаться. Протягом багатьох років ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будинком не цікавляться, відновлювати його не збираються, тому позивач просив суд припинити право власності на 28/100 частин, належних ОСОБА_3 і на 37/100 частин, належних ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1.
У зв'язку з тим, що умови угоди від 27.11.2002 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 виконали у повному обсязі, за виключенням нотаріального засвідчення, тому позивач просив суд визнати угоду купівлі-продажу 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 – дійсною та визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому.
Представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, проти позову не заперечував, просив слухати справу за його відсутності, про що надав завірену головою квартального комітету №13 ОСОБА_6 письмову заяву.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день слухання справи були повідомлені належним чином через оголошення в газеті «Вісті Придніпров'я» №НОМЕР_2 (1025) від 23.04.2009 року, про причини неявки суду не повідомляли. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1, що збудоване в 1946 році на земельній ділянці площею 581 кв. м, складається з житлового будинку під літ. «А-1» з прибудовами літ. «а1», «а», «а2», житлового будинку під літ. «Б-1», сараїв літ. «В», «Г», «Д», вбиралень літ. «Е», «Ж» та «З».
Згідно рішення АНД райради №239/1 від 24.05.1984 року в користуванні ОСОБА_5 знаходилося 35/100 частин, у відповідачки ОСОБА_2 знаходиться 28/100 частин, у відповідача ОСОБА_3 – 37/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 продала свою частину вищевказаного домоволодіння відповідачу ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу частини домоволодіння, посвідченого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 28.06.1985 року за реєстровим №2-2162.
27.11.2002 року позивач за договором купівлі-продажу придбав у відповідача ОСОБА_4 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. З цього часу ОСОБА_1 користується даною частиною домоволодіння на правах господаря.
За умовами договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 50000 грн., а відповідач, в свою чергу, передав позивачу документи на домоволодіння, ключі та зобов'язався оформити угоду нотаріально.
Оскільки на час укладення між сторонами письмового договору купівлі-продажу вказаної частини домоволодіння інші 28/100 та 37/100 частини домоволодіння, що відповідно належать відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не були зареєстровані в КП «ДМБТІ», то засвідчення угоди нотаріально відклали з цієї причини до оформлення відповідних документів.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом двадцяти років в належних їм частинах домоволодіння не проживали, у зв'язку з чим на початку 2002 року належна їм частина домоволодіння зруйнувалася і не підлягає відновленню, що підтверджується довідкою квартального комітету №13 АНД району м. Дніпропетровська від 27.11.2008 року за №02884. Крім того, місцезнаходження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на теперішній час невідомо, відповідно до довідок Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області в реєстрації в Дніпропетровській області вони не значаться.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється у разі його знищення, тому суд вважає за необхідне припинити право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно на 28/100 частин та 37/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Згідно зі ст. 220 ЦК України (ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Оскільки умови угоди від 27 листопада 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виконали у повному обсязі за виключенням нотаріального засвідчення, враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 не заперечував проти позову, тому суд вважає за необхідне визнати договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 27 листопада 2002 року – дійсним, а також з урахуванням припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому.
Керуючись ст.ст. 11, 60, 209, 212 – 215, 224-226 ЦПК України, ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 220, 349 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Визнати дійсним договір купівлі-продажу 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 27 листопада 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 28/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Припинити право власності ОСОБА_3 на 37/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження в апеляційний суд через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його оголошення та апеляційна скарга в апеляційний суд через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: