Справа № 2-2176/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2009 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
при секретарі Чабан Ю.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи ОСОБА_2 та Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту прийняття спадщини та визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння АДРЕСА_3.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що домоволодіння АДРЕСА_3 на праві власності належало батькові позивача ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, реєстровий №1-3107.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер, актовий запис №1809 від 08.10.2003 року. Після його смерті відкрилася спадщина на належне майно, що складається з домоволодіння АДРЕСА_3. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після ОСОБА_3 є його син, а позивач по справі ОСОБА_1, який фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки на день смерті спадкодавця постійно проживав разом з ним. На час смерті батька позивач був неповнолітнім, тому до нотаріальної контори з відповідною заявою не звертався, свідоцтва про право на спадщину не отримував.
У січні 2007 року по досягненню позивачем повноліття, він звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину після батька, але дізнався, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2006 року за третьою особою по справі ОСОБА_2 визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_3, оскільки батько начебто по домашній угоді продав йому за життя дане домоволодіння.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.08.2008 року за апеляційною скаргою позивача вказане рішення суду від 03.10.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
У зв'язку з цим позивач просив суд встановити факт прийняття ним спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом.
Представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача – Виконкому Амур-Нижньодніпровського районної Ради м. Дніпропетровська проти позову не заперечував.
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про день слухання справи повідомлений в установленому законом порідку за вказаною ним адресою. За даними мешканців будинку НОМЕР_1 по вул. Грінченка по цій адресі він ніколи не проживав і не значиться.
Представник третьої особи - Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, направив до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, рішення постановити на розсуд суду.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження від 17.02.1989 року, актовий запис №249.
ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, реєстровий №1-3107, належало домоволодіння АДРЕСА_3.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер, актовий запис №1809 від 08.10.2003 року. Після його смерті відкрилася спадщина на належне майно, що складається з домоволодіння АДРЕСА_3. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після ОСОБА_3 є його син, а позивач по справі ОСОБА_1, який фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки на день смерті спадкодавця постійно проживав разом з ним, що підтверджується довідкою голови квартального комітету №16 від 14.03.2009 року за №НОМЕР_2 та показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 На день смерті батька позивач був неповнолітнім, тому до нотаріальної контори з відповідною заявою не звертався, свідоцтва про право на спадщину не отримував.
У січні 2007 року по досягненню позивачем повноліття, він звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 на вказане домоволодіння.
Саме тоді позивач дізнався, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2006 року за третьою особою по справі ОСОБА_2 визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_3.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.08.2008 року за апеляційною скаргою позивача вказане рішення суду від 03.10.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2009 року позов ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_3 на підставі ч. 3 ст. 169 ЦК України залишено без розгляду.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Частина 4 ст.1268 ЦК України зазначає, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою ст. 1273 цього Кодексу.
В судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, тому суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 549 ЦК України (у редакції 1963 року), ст. 1268 ЦК України, керуючись ст. ст. 11, 60, 212-215, 256-259 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження в апеляційний суд через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга в апеляційний суд через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: