Справа № 2-1905/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

15 травня 2009 року     Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:    головуючого судді                      Якименко Л.Г.

           при секретарі                    Чабан Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Територіальна громада в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради та Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на самочинне будівництво, встановлення факту прийняття спадщини та  визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на самочинне будівництво, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння АДРЕСА_3.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач по справі ОСОБА_2 є його рідним братом. Їх батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно договору купівлі-продажу від 17.11.1935 року, зареєстрованому у Дніпропетровській нотаріальній конторі Нотаріального відділу Дніпропетровського обласного суду за реєстровим №7971, ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житловий будинок А-1 загальною площею 46,2 кв.м, житловою 44,7 кв.м  та сарай дерев’яний, які були розташовані на земельній ділянці площею 304 кв.м, наданій згідно з виписом актів земельної реєстрації, затвердженої Дніпропетровською Міськрадою 16.05.1937 року (реєстровий №1127). Придбаний будинок мав адресу: АДРЕСА_3. Однак право власності на вказаний будинок батьками сторін належним чином оформлено не було.

У роки Великої Вітчизняної війни вказаний будинок був повністю зруйнований, у зв’язку з чим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 1946 році замість зруйнованого збудовали новий житловий будинок Г-1, житловою площею 43,8 кв.м, загальною 63,0 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_3, актовий запис №22 від 17.01.1952 року,   після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини спірного домоволодіння. Єдиними спадкоємцями після його смерті були дружина ОСОБА_4 та діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2. ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 фактично прийняли спадщину, вступивши у володіння та управління спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем, тому до нотаріальної контори з відповідними заявами не зверталися, свідоцтва не отримували. Відповідач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, фактично спадщину не приймав, тому вважається таким, що спадщину не прийняв.

Відповідно до рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради м.Дніпропетровська №470§1 від 11.03.1958 року спірному житловому будинку була присвоєна нова адреса: АДРЕСА_3.

З метою поліпшення житлових умов на земельній ділянці площею 341 кв.м по АДРЕСА_3 позивачем за власні кошти та зі згоди іншого співвласника ОСОБА_4 самовільно було збудовано у 1965 році тимчасовий сарай літ. «Е», а у 1980 році сарай літ. «Ж» і навіс літ. «З», а також у 1986 році – сарай літ. «Д» та вбиральню літ. «И», у 1990 році – літній душ літ. «К», які згідно технічного паспорту ДМБТІ від 31.08.2007 року зазначені як самовільні будівлі.

Відповідно до  Технічного висновку ТОВ фірма «Технологія» (ліцензія №195627 дійсна до 28.12.2011 року) про технічний стан будівель, складеного у 2009 році, основні несучі конструкції житлового будинку літ. Г-1, прибудови літ. г-1 та сараїв літ. Д, Ж, що розташований в домоволодінні АДРЕСА_3 знаходяться в задовільному стані та придатні для подальшої експлуатації.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_4, актовий запис № 74 від 12.01.1981 року, після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 3/4 частини домоволодіння АДРЕСА_3. Єдиними спадкоємцями після її смерті є діти - позивач по справі ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2. ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, вступивши в володіння та управління спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем, тому до нотаріальної контори з відповідною заявою не звертався, свідоцтва не отримував. Відповідач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, фактично спадщину не приймав, тому вважається таким, що спадщину не прийняв.

У зв’язку з вищевикладеним позивач просив суд визнати за його батьками, як за забудовниками, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних долях по ? частині за кожним право власності на житловий будинок літ. Г-1 в кількості чотирьох житлових кімнат площею 43,8 кв. м, загальною площею 63,0 кв. м, розташований за адресою вулиця АДРЕСА_3; встановити факт прийняття ним та ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, та визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та  ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а також визнати за ним право власності на самочинно збудовані тимчасовий сарай літ. «Е», сараї літ. «Д», «Ж», навіс літ. «З», вбиральню літ. «И» та літній душ літ. «К», що розташовані в домоволодінні АДРЕСА_3.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову не заперечував, просив слухати справу за його відсутності, про що надав нотаріально засвідчену письмову заяву.

Представник третьої особи Виконкому Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради проти позовних вимог не заперечував, просив справу слухати без його участі, про що надав суду письмову заяву.

Представник третьої особи – Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, проти позову не заперечував, просив справу слухати з його відсутності, про що надав письмову заяву.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 від 01.08.1989 року, актовий запис №244 від 22.02.1936 року,  свідоцтвом про народження ОСОБА_2 від 07.03.1929 року, актовий запис №4 від 1929 року, та свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 21.05.1955 року, актовий запис 3199 від 24.05.1928 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 17.11.1935 року, зареєстрованому у Дніпропетровській нотаріальній конторі Нотаріального відділу Дніпропетровського облсуду за реєстровим №7971, ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житловий будинок А-1 загальною площею 46,2 кв.м, житловою 44,7 кв.м  та сарай дерев’яний, які були розташовані на земельній ділянці площею 304 кв.м, наданій згідно з виписом актів земельної реєстрації, затвердженої Дніпропетровською Міськрадою 16.05.1937 року (реєстровий №1127). Придбаний будинок мав адресу: АДРЕСА_3. Однак право власності на вказаний будинок батьками сторін належним чином оформлено не було.

У роки Великої Вітчизняної війни вказаний будинок був повністю зруйнований, у зв’язку з чим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 1946 році замість зруйнованого було збудовано новий житловий будинок Г-1, житловою площею 43,8 кв.м, загальною 63,0 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_3, актовий запис №22 від 17.01.1952 року,   після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини спірного домоволодіння. Єдиними спадкоємцями після його смерті були дружина ОСОБА_4 та діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2. ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 фактично прийняли спадщину, вступивши в володіння та управління спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем, тому до нотаріальної контори з відповідними заявами не зверталися, свідоцтв не отримували. Відповідач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, фактично спадщину не приймав, тому вважається таким, що спадщину не прийняв.

Відповідно до рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська №470§1 від 11.03.1958 року спірному житловому будинку була присвоєна нова адреса: АДРЕСА_3.

З метою поліпшення житлових умов на земельній ділянці площею 341 кв.м по АДРЕСА_3 позивачем за власні кошти та зі згоди іншого співвласника ОСОБА_4 самовільно було збудовано у 1965 році тимчасовий сарай літ. «Е», а у 1980 році сарай літ. «Ж» і навіс літ. «З», а також у 1986 році – сарай літ. «Д» та вбиральню літ. «И», у 1990 році – літній душ літ. «К», які згідно технічного паспорту ДМБТІ від 31.08.2007 року зазначені як самовільні будівлі.

Згідно Технічного висновку ТОВ фірма «Технологія» (ліцензія №195627 дійсна до 28.12.2011 року) про технічний стан будівель, складеного у 2009 році, основні несучі конструкції житлового будинку літ. Г-1, прибудови літ. г-1 та сараїв літ. Д, Ж, що розташовані в домоволодінні АДРЕСА_3 знаходяться в задовільному стані та придатні для подальшої експлуатації.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_4, актовий запис № 74 від 12.01.1981 року, після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 3/4 частини домоволодіння АДРЕСА_3. Єдиними спадкоємцями після її смерті є діти - позивач по справі ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2. ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, вступивши у володіння та управління спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем, тому до нотаріальної контори з відповідною заявою не звертався, свідоцтва не отримував. Відповідач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, фактично спадщину не приймав, тому вважається таким, що спадщину не прийняв.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він  фактично  вступив  в  управління  або  володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній  конторі  за  місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), згідно ч.2 ст. 331 ЦК України виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст.377 ЦК України у випадку розміщення об’єкту нерухомості на земельній ділянці, наданій у користування, право користування зазначеною земельною ділянкою переходить до набувача разом із правом на зазначений об’єкт нерухомості.

В силу ч.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Оскільки питання про визнання права власності на самовільні будівлі вирішується в судовому порядку, враховуючи, що самовільно збудовані будівлі були збудовані власниками всього домоволодіння на наданій в користування земельній ділянці, не порушуючи права інших осіб та посилаючись на роз‘яснення Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 02.03.1999 року №125-74, щодо реєстрації нерухомого майна по об‘єктах, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, де зазначено, що по об‘єктах, які збудовані до 05.08.1992 року, при їх реєстрації підставою для оформлення права власності є висновок про технічний стан будинку, суд вважає за необхідне визнати  як за забудовниками,  за ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за кожним з них,  право власності на ? частину житлового будинку літ. Г-1 в кількості 4-х житлових кімнат площею 43,8 кв. м, загальною площею 63,0 кв. м, що розташований в домоволодінні АДРЕСА_3, без додаткових актів вводу в експлуатацію.

Враховуючи, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт прийняття ОСОБА_1 та  ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а також факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, тому суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_3: на ? частину в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та  ? частини в порядку спадкування після ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Також суд вважає необхідним визнати за ОСОБА_1, як за забудовником, право власності на тимчасовий сарай літ. Е, сараї літ. Д, Ж, навіс літ. З, вбиральню літ. И та літній душ літ. К, що розташовані в домоволодінні АДРЕСА_3, без додаткових актів вводу в експлуатацію.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 256 ЦПК України, ст.ст. 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. 319, 331, 376, 377 ЦК України, роз‘яснення Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 02.03.1999 року №125-74, суд,-

В И Р І Ш И В:

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за кожним з них,  право власності на ? частину житлового будинку літ. Г-1 в кількості 4-х житлових кімнат площею 43,8 кв. м, загальною площею 63,0 кв. м, що розташований в домоволодінні АДРЕСА_3.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 та  ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на тимчасовий сарай літ. Е, сараї літ. Д, Ж, навіс літ. З, вбиральню літ. И та літній душ літ. К, що розташовані в домоволодінні АДРЕСА_3, без додаткових актів вводу в експлуатацію.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження в апеляційний суд через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга в апеляційний суд через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: