Справа № 2а-6240/09

                               

                                         П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

13 липня 2009 року                                 Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі : головуючого - судді                                                       Кухтея Р.В.

при секретарі                                                                                   Каліщук Л.Г.

з участю : позивача                                     ОСОБА_1

представника відповідача- Управління МВС України

у Волинській області                          Омельчука С.В.

представника відповідача-Головного управління

Пенсійного фонду України у Волинській області                          Наумчик О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - УМВС) у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до УМВС України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов’язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що працюючи на посаді начальника УМВС України у Волинській області йому була встановлена щомісячна надбавка у розмірі 40% від окладу грошового утримання та за особливі умови служби, виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт  50% від окладу грошового утримання. 31.03.1996 року він був звільнений з органів внутрішніх справ у зв’язку з виходом на пенсію. При виході на пенсію в грошовий атестат вказані добавки були включені, а тому і пенсія йому призначена з врахуванням цих надбавок. Однак перераховуючи його пенсію з 01.12.1996 р. управління МВС України у Волинській області з невідомих причин не було включено 50% надбавку за особливі умови служби, яку він отримував на день звільнення. Внаслідок неправомірних дій УМВС України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області він недоодержав пенсію в розмірі 113977,26 грн. Просить суд визнати дії відповідачів щодо перерахунку та виплати пенсії протиправними, зобов’язати відповідачів зробити перерахунок та виплатити йому пенсію з 01.12.1996 р. з врахуванням Указу Президента України від 24.08.1995 р., з 01.01.2006 р. з врахуванням Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 01.04.2008 р. з врахуванням п.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп та п.19 постанови від 13.06.2007 р. № 8 Пленуму Верховного Суду України. Починаючи з 01.01.2009 р. виплачувати пенсію з врахуванням Указу Президента України від 24.08.1995 р. № 803, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», п.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп та п.19 постанови від 13.06.2007 р. № 8 Пленуму Верховного суду України.

Позивач в судовому засіданні збільшив позовні вимоги, просив також суд зобов’язати УМВС України у Волинській області видати для Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області довідку в якій включити для донарахування пенсії 40% від окладу грошового утримання та 50% від окладу грошового утримання за особливі умови служби починаючи з 01.12.1996 р. стягнути заборгованість за період з вересня 2008 року по лютий 2009 року в розмірі 13862,08 грн.

 Представник відповідача- УМВС України у волинській області – Омельчук С.В. в судовому засіданні позов не визнав.

Представник відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області – Наумчик О.П. позов не визнала повністю.

Судом встановлено, що працюючи на посаді начальника УМВС України у Волинській області йому позивачу встановлена щомісячна надбавка у розмірі 40% і 50% надбавку за особливі умови служби, виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт, передбачені Указом Президента України від 14.07.1995 року № 615 і Указом Президента України від 24.08.1995 року № 803 «Про поширення чинності Указу Президента України» від 14 липня 1995 року № 615 на військовослужбовців Прикордонних військ України, Національної гвардії України, інших військових формувань та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.

Перераховуючи позивачу пенсію з 01.12.1996 року відповідачем УМВС України у Волинській області ні 40% щомісячна надбавка, ні 50% надбавка за особливі умови служби, виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт враховані не були.

Відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсії враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років служби, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання, науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Указами Президента України від 14.07.1995 року № 615 та від 24.08.1995 року № 803 військовослужбовцям були встановлені щомісячні надбавки у розмірі 40% від окладів грошового утримання та за особливі умови служби, виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт – до 50 % від окладів грошового утримання.

Отже, на час звільнення зі служби і призначення пенсії, позивач одержував передбачені надбавки, тому дії відповідача Головного обласного військового комісаріату щодо невиключення зазначених надбавок до грошового забезпечення позивача під час перерахунку пенсії з 01.12.1996 року є протиправними.

Відповідно до ст.99 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з 01.01.2007 року призначення, перерахування та виплата пенсій  військовослужбовацям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби та деяких інших осіб», здійснюється органами Пенсійного фонду України. Порядок передачі зазначених вище функцій визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян».

Таким чином, оскільки з 01 січня 2007 року обов’язок призначення, перерахування та виплату пенсій особам, звільненням з військової служби, належить Пенсійному фонду України, то слід зобов’язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 . починаючи з 01 грудня 1996 року  з урахуванням щомісячних 40% надбавки від окладу грошового утримання та за особливі умови служби, виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт – 50% від окладу грошового утримання.

З пояснень представника відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області підвищення до пенсії як дитині війни не нараховувалось та не виплачувалося; у 2007 році, підвищення до пенсії виплачувалось як інваліду в розмірі 50 відсотків від розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а з 1 січня 2008 року в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно  до ст.ст. 6,3  Закону  України  «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон) від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону було зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року виключено п.17 ст.77, а ст. 110 цього закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону,  запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону, а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності цього Закону повністю чи в його окремих частинах, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.

Дію статті 6 Закону згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону, а отже він втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення .   Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону була відновлена з 9.07.2007 року, а позивачеві у 2007 році підвищення до пенсії
виплачувалось як інваліду у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни , тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року.

 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (п.41 розділу II) від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, змінено редакцію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а отже вони втратили чинність з 22.05.2008 року. Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Оскільки дія статті 6 Закону в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року, враховуючи при цьому, що позивачеві у 2008 році було нараховане підвищення пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 7 Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови управління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідача  покладено обов’язок провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни. При цьому відповідача слід зобов’язати провести нарахування позивачеві підвищення пенсії не у конкретному розмірі, як про це просить позивач, а у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону, оскільки саме на відповідача покладено обов’язок проводити нарахування підвищення пенсій дітям війни у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може брати на себе функцію державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. є протиправними.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства  України, то воно є необґрунтованим та не береться судом до уваги, оскільки згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Частиною 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 року встановлено, що суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини (згідно з ч. 7 ст. 9 КАС України), суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що порушення щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії є триваючим і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, суд через аналогію закону приходить до висновку, що строк позовної давності у даному випадку не застосовується.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірності  своїх дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. встановленого ст. 6 Закону, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 69, 70, 71, 99, 159, 160, 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Указу Президента України від 14.07.1995 року № 615 «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», Указу Президента України від 24.08.1995 року № 803 «Про поширення чинності Указу Президента України від 14 липня 1995 року № 615 на військовослужбовців Прикордонних військ України, національної гвардії України, інших військових формувань та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ», Указу Президента України від 04.10.1996 року № 923 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів вгнутрішніх справ та членам їхніх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України» від 02.11.2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати дії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо перерахування та виплати пенсії ОСОБА_1  протиправними.

Зобов’язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області видати довідку у якій включити для донарахування пенсії 40% від окладу грошового утримання та 50 % від окладу грошового утримання за особливі умови служби починаючи з 01.12.1996 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області на підставі виданої довідки зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з врахуванням Указу Президента України від 24.08.1995 р. № 803, з 01.01.1996 р. з врахуванням Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 01.04.2008 р. з врахуванням п.2 Рішення Колнституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп та п.19 постанови від 13.06.2007 року № 8 Пленуму Верховного суду України.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.

           Постанова набирає законної сили протягом десяти днів з дня її виготовлення в повному обсязі, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо буде подана заява про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили, якщо не буде подана апеляційна скарга. Якщо буде подана апеляційна скарга, постанова набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                                   Р.В.Кухтей