Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
31 березня 2009 року Міловський районний суд Луганської області
у складі: головуючого-судді Чехов С.І.
при секретарі Пасічник Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Мілового справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” до ОСОБА_1 про відшкодуванню збитків.
В С Т А Н О В И В:
До суду звернувся позивач ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” із позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 110,70 гривень.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем електроенергії яку поставляє позивач . В зв'язку з показаннями розрахункового приладу обліку використання електроенергії та проведеного розрахунку, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Кількість використаної електроенергії та сума заборгованості підтверджується контрольними зняттями показань приладу обліку використаної електроенергії від 25 грудня2008 року особовий рахунок № 80-02-06-174.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлений позов підтримав посилаючись на вище означені обставини.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений позов не визнав та пояснив, що до 19 серпня 2008 року він працював співробітником Міловського РВ УМВС використовує електроенергію позивач з 1998 року. Відповідно Закону України “Про міліцію” користувався пільгами та сплачував 50% вартості за електроенергію та газ. З 2004 року пільги були відмінено і він сплачує за спожиту електроенергію у повному обсязі. Які підстави були для МВС не перераховувати відповідні кошти на той час на користь позивачу він не знає.
Вислухавши пояснення сторін, дослідував матеріали справи суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог , з тих підстав:
Відповідно ч.4 ст. 22 Закону України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року № 565-ХII “ Працівники міліції та члени їх сімей надається 50% знижка по оплаті житла, комунальних послуг, а також палива”.
За копії договору № 02-05-174 про користування електричною енергією побутовим споживачем від 22 жовтня 2007 року слід, що між позивачем та відповідачем укладений договір вказуючий на використання електроенергією (а.с.4-5)
Як видно з облікового рахунку відповідно договору №02-05-174 у якому вказано , що відповідач ОСОБА_1 з 11 червня 2002-по 4 лютого 2003 року, та з 4 лютого 2003- по 1 січня 2004 року є ветеран внутрішніх справ(а.с.6)
Відповідно, цього необхідно вважати, що сторони виконували кожен свої обов'язки за укладеним договором ,одна сторона постачала електроенергію, друга сплачувала за використання наданої електроенергії.
Слід вважати, що позивачу було відомо про статус відповідача рані.
Розрахункові книжки з квитанціями по сплаті за використання електроенергії за 2003-2004 роки, 2004-2008 роки. (а.с.18-56, )
Про надходження коштів за використання електроенергії підтвердив і представник позивача .
Копією пенсійного посвідчення відповідача ОСОБА_1В який став пенсіонером МВС з 19 серпня 2008 року. (а.с. )
З дослідженого слід, що заборгованість почала складатись з того часу коли відповідач користувався пільгами і про це знав позивач , оскільки в обліковому рахунку маються відповідні відмітки про те, що відповідач є ветераном внутрішніх справ а саме з 11 червня 2002 року по 4 лютого 2003 року, 4 лютого 2003 року по 1 січня 2004 року і до вказаного строку у графі сплачено дотації маються відповідні показники 37,5гривень починаючі з 2004 року такий показник відсутній Крім того сам відповідач ОСОБА_1 довів до суду про маючий факт події надавши квитанції сплати як по пільгам до 2004 року які складали 50%, так і після того починаючі з 2004 року і на час розгляду справи він сплачує за використання електроенергії повну її вартість на, що вказують квитанції і будь яких недоплат встановлено не було з претензіями ніхто з боку позивача за ці 5 рок коли пільги не діють не звертався. З дослідженого слід вважати , що заборгованість сталась до 2004 року за несвоєчасне та неповне перерахування коштів МВС за свого співробітника.
За вказаний час позивач не звертався про стягнення заборгованості ні до відповідача , ні до МВС і мав достатньо часу для цього.
Відповідно ст. 256 ЦК України “ Позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу” відповідно сама позовна давність містить строк з якого вона триває за ст. 257 ЦК України “ Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки”.
Таким, чином суду стало відомо, що заборгованість стала у період 2002-2003 роки однак строк давності по стягненню цього боргу скінчився і у позовних вимог про задоволення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 256,257 ЦК України, ст. ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” відмовити у зв'язку з закінчення строку давності на позовне провадження та за не обґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Міловського районного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду луганської області, шляхом її направлення через Міловський районний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С.І. Чехов