ПОСТАНОВА
Іменем України
12 травня 2009 року Міловський районний суд Луганської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
при секретарі Пасічник Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Мілового справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Міловської районної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення за 2006-2008 роки.
В С Т А Н О В И В:
До суду звернувся позивач ОСОБА_1 із адміністративним позовом у якому просить визнати дії відповідача управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області в недоплаті йому щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС категорії 1, інваліду 2-групи протиправними,а також стягнути з відповідача управляння праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області на його користь щорічну компенсацію на оздоровлення за 2006- 2008 роки у сумі 6145,30 гривень.
Свої вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 1-категорії, та інвалідом 2 групи по захворюванням зв'язаних Чорнобильською катастрофою. На час подачі позовної заяви йому стало відомо, що у 2006 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 1996 року № 836 визнано таким, що не відповідає чинному законодавству України і воно порушує його гарантовані Конституцією України та законами України право, звужують обсяг прав та пільг. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 “Про що річну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” від 12 липня 2005 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3-групи становить 120 гривень. Відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року передбачена щорічна допомога на оздоровлення, учасникам ліквідації наслідків на ЧАЄС 2-групи інвалідності 5 мінімальних заробітних плату 2006 році 366 х 5 = 1830 гривень, у 2007 році 410 х 5 =2050 гривень, у 2008 році 525 х 5 =2625 гривень, всього виплачено на оздоровлення за 2006-2008 роки 360 гривень, по 120 гривень за рік, недоплата за 2006-2008 роки становить 6145,30 гривень. Він вважає, що відповідач грубо порушив норми ч.3ст.8, ст.22 Конституції України, та ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.”
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав посилаючись на вище означене та пояснив, що отримував щорічну допомогу на оздоровлення в кінці року по 120 гривень. Однак з такими висновками від не згідний оскільки мінімальна заробітна плата була відображена за кожен рік у Законі України “Про державний бюджет”і становила на кінець 2006 року 400 гривень,на кінець 2007 року 460 гривень, на кінець 2008 року 605 гривень з цих підстав він свої позовні вимоги змінює і просить стягнути заборгованість по невиплаті допомоги на оздоровлення посилаючись саме на вказані мінімальні заробітні плати.
Представник відповідача від ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення у Міловському районі Луганської області до судового засіданні не з'явився однак надав свої заперечення у яких посилається на те, що позов є безпідставним, необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки відповідно ст. 62 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що його застосування проводиться у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, і щорічна допомога на оздоровлення виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 -1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року . Зазначеними постановами розмір виплати та видатків передбачених на це законами про державний бюджет на відповідний рік. Інвалідам 1-2 групи 120 гривень, інвалідам 3 групи 90 гривень, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії 100 гривень,3 категорії-75 гривень. Відносно 2006-2008 років законодавцем призупинено дію ст. 48 закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в своїх діях порушень норм діючого законодавства не вбачають та позов не визнають.
При таких обставинах суд приходить до висновку про можливе задоволення заявлених позовних вимог.
Оскільки позивач ОСОБА_1 відповідно посвідчення з копії якого видно, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 і має право на пільги і компенсації, встановлені Законами України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.5)
Згідно копії посвідчення серії Б №448411позивач ОСОБА_1 має інвалідність 2 групи.(а.с.4)
З копії експертного висновку позивач ОСОБА_1 страждає загостренням хроничного гнійного бронхиту, емфиземой легень, пневмосклерозом, туберкульозом лівої легені захворювання зв'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. (а.с.7)
Як слід з витягу із акту огляду у МСЕК позивач ОСОБА_1 визнаний інвалідом 2-ї групи. (а.с.6)
Відповідно, листа який надав відповідач позивачу ОСОБА_1 було відмовлено в задоволені виплати на оздоровлення.(а.с.8)
Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року слід “ Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1-2 групи п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи , дітям-інвалідам 4 мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2 категорії 5 мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 3 категорії 3 мінімальних заробітних плат, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків 3 мінімальних заробітних плат, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році включаючи дітей 3 мінімальних заробітних плат.”
Однак дії цього закону прийнятими Законами України “Про державний бюджет на 2006 рік”. “Про державний бюджет на 2007 рік” було призупинено , відповідно до цього рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 зупинення визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” де було викладено ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року такій редакції “Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС , які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильської катастрофою щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України”.
Однак відповідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни які були внесені підпунктом 11, пункту 28, розділу II Закону України “Про державний бюджетна 2008 рік” визнано таким, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).
Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок-скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
За таких обставинах та з урахуванням мінімальної заробітної плати яка відповідно ст. 82 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік ” складала з 1 січня 350 гривень,з 1 липня 375 гривень, з1 грудня 400 гривень, відповідно до ст.76 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік “ складала з 1 січня -400 гривень,з 1 квітня 420 гривень,з1 липня -440 гривень, з1 жовтня 460 гривень та ст. 59 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” складала з 1 січня -515 гривень, з 1 квітня 525 гривень, з 1 жовтня 545 гривень, з1 грудня 605 гривень а позивач ОСОБА_1 за значений період не отримав цілком щорічну допомогу на оздоровлення на його користь повинно бути стягнуто з урахування мінімальних заробітних плат на кінець року за 2006 рік 400х 5 -120= 1880гривень , з а 2007 рік 460 х 5 - 120 = 2180 гривень, за 2008 рік 605 х 5 -120= 2905 гривень в загалі 1880+2180+2905=6965 гривень.
Оскільки позивачу стало відомо про порушення його прав після відповіді в листі начальника ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області 27січня 2009 року строк звернення до суду не пропущений.
Таким чином вимоги позивача ОСОБА_1 є законними, дії відповідача ОСОБА_2 праці та захисту населення Міловської районної адміністрації Луганської області є протиправними і не відповідають чинному законодавству.
Керуючись ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, рішеннями Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також ст. ст.2,17,87,94, 158-163 КАС України,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити .
Визнати дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області у недоплаті щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
категорії 1, інваліду 2-ї групи відносно ОСОБА_1 протиправними.
Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2006-2008 роки у сумі 6965 гривень.
У частині інших заявлених позовних вимог відмовити за не обґрунтованістю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення до Міловського районного суду. Апеляційна скарга на постанову Міловського районного суду подається протягом 20 днів до Донецького адміністративного апеляційного суду, шляхом її направлення через Міловський районний суд після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано в строк. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С.І. Чехов