ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 липня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоГусака М.Б.,
суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Світ Розваг" (далі − ТОВ) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ), Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі - ДПА) про визнання незаконним рішення,
в с т а н о в и в:
У травні 2007 року ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення СДПІ від 15 травня 2007 року № 0000340849 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250 грн за порушення ним пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі − Закон № 265/95-ВР).
На обґрунтування позову ТОВ послалося на те, що відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 „Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (далі − постанова № 121) Міністерство промислової політики України було зобов'язано забезпечити в термін до 31 грудня 2006 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть встановленим вимогам статті 12 Закону № 265/95-ВР, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють. Однак, на момент здійснення перевірки (17 квітня 2007 року) податковим органом та звернення ТОВ до суду з даним позовом, Міністерство промислової політики України не забезпечило розроблення гральних автоматів з фіскальною пам'яттю та запам'ятовуючих пристроїв для оснащення автоматів, що вже діють.
Господарський суд Харківської області постановою від 4 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2007 року, позов задовольнив: визнав недійсним рішення СДПІ від 15 травня 2007 року № 0000340849 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250 грн.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на момент виникнення спірних відносин не розроблені автомати з продажу товарів (послуг), які б відповідали встановленим вимогам, а також не розроблені запам'ятовуючі пристрої (фіскальна пам'ять) для оснащення автоматів, що вже діють. ТОВ здійснює діяльність, яка не заборонена Законом, та відповідає всім вимогам діючого законодавства.
Вищий адміністративний суд України постановою від 9 березня 2011 року скасував рішення попередніх судів та відмовив ТОВ у задоволенні позову обґрунтовуючи тим, що на час проведення ДПА перевірки, а саме 17 квітня 2007 року, ТОВ відповідно до вимог постанови № 121 було зобов'язано використовувати у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій (далі − РРО).
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ТОВ просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування зазначеного заявник додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2010 року, в якій, на його думку, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Заява про перегляд оскаржуваної постанови Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви ТОВ ухвалі касаційного суду від 26 жовтня 2010 року, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано пункт 6 додатку до постанови №121 у подібних правовідносинах.
В ухвалі, наданій на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився із висновком судів попередніх інстанцій про те, що на момент здійснення перевірки ДПА у липні 2007 року, був відсутній зареєстрований у відповідному реєстрі РРО, який би міг використовуватися позивачем. Таким чином, у гральних автоматах, що використовуються позивачем у своїй діяльності, відсутні фіскальні функції, а також відсутня можливість реєстрації розрахункових операцій при наданні послуг та реєстрації кількості наданих послуг.
Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним було неоднаково застосовано зазначені норми права, при цьому у справі, що розглядається, - неправильно.
Так, пунктом 6 додатку до постанови № 121 встановлено строк переведення суб'єктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО. Для суб'єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін до 31 грудня 2006 року.
Водночас згідно зі статтею 12 Закону № 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі - Державний реєстр) та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Пунктом 2 постанови № 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 „Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему „Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.
За таких обставин, до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону № 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише після включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи «Фіскал», тобто після 1 липня 2008 року.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ТОВ від застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки на час проведення перевірки настав установлений постановою № 121 термін застосування РРО при наданні послуг із використанням гральних автоматів.
Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву ТОВ слід задовольнити, постанову суду касаційної інстанції від 9 березня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього ж суду.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Світ Розваг" задовольнити.
Постанову Вищого адміністративного суду України від 9 березня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.Б. Гусак
Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара Н.П. Лященко В.Л. Маринченко
І.С. Берднік Л.І. Охрімчук
Т.В. Гошовська П.В. Панталієнко
Л.І. Григор'єва В.Ф. Пивовар
В.С. Гуль О.І. Потильчак
В.І. Гуменюк Б.М. Пошва
А.А. Ємець О.Б. Прокопенко
Т.Є. Жайворонок Я.М. Романюк
В.В. Заголдний Ю.Л. Сенін
Г.В. Канигіна А.М. Скотарь
Є.І. Ковтюк П.І. Колесник Т.С. Таран О.О. Терлецький
М.Є. Короткевич Ю.Г. Тітов
В.І. Косарєв І.Б. Шицький
В.В. Кривенко А.Г. Ярема
Правова позиція
У суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону № 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи „Фіскал", тобто після 1 липня 2008 року.