ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючогоГусака М.Б.,

суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Світ Розваг" (далі − ТОВ) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ), Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі - ДПА) про визнання незаконним рішення,

в с т а н о в и в:

У лютому 2008 року ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення СДПІ від 30 серпня 2007 року № 0000970849 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 грн за порушення ним пункту 1 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі − Закон № 265/95-ВР).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року та Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2010 року, позов задовольнив: визнав недійсним рішення СДПІ від 30 серпня 2007 року № 0000970849 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 грн.

Приймаючи рішення суд першої інстанції, із висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, не врегульовано процедуру реєстрації розрахункових операцій гральних автоматів, які приймають оплату за участь у грі - платіжні засоби у валюті України - через акцептор монет (купюр), що унеможливлює законне використання розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій суб'єктами господарювання під час прийняття оплати за гру на зазначених гральних автоматах. Крім того, приймаючи рішення, суд посилався на те що відповідачі не довели факту внесення ставки у гральний автомат інспекторами державної податкової служби у розмірі 100 грн під час перевірки.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПА просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції, справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

На обґрунтування зазначеного заявник додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2009 року, в якій, на його думку, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Заява ДПА про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви ДПА ухвалі суду касаційної інстанції від 26 листопада 2009 року у справі № К-14750/07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Зигзаг Удачі-Україна" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

У справі № К-14750/07 касаційний суд виходив із того, що факт надання позивачем послуг без застосування реєстратора розрахункових операцій встановлений судами попередніх інстанцій.

У справі ж, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, рішення яких залишив без змін суд касаційної інстанції, визнали недоведеним факт внесення інспекторами державної податкової служби у гральний автомат ставки у розмірі 100 грн, тобто встановлено факт ненадання такої послуги.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 18 квітня 2011 року відмовлено у задоволенні заяви СДПІ про перегляд оскаржуваної і в даному випадку ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2010 року у зв'язку з відсутністю неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. При цьому на обґрунтування заяви СДПІ посилалася на ту ж ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2009 року, на яку в даному разі посилається ДПА.

 Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви Державної податкової адміністрації у Харківській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.Б. Гусак

Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара Н.П. Лященко В.Л. Маринченко

І.С. Берднік Л.І. Охрімчук

Т.В. Гошовська П.В. Панталієнко

Л.І. Григор'єва В.Ф. Пивовар

В.С. Гуль О.І. Потильчак

В.І. Гуменюк Б.М. Пошва

А.А. Ємець О.Б. Прокопенко

Т.Є. Жайворонок Я.М. Романюк

В.В. Заголдний Ю.Л. Сенін

Г.В. Канигіна А.М. Скотарь

Є.І. Ковтюк О.О. Терлецький

П.І. Колесник Ю.Г. Тітов

М.Є. Короткевич І.Б. Шицький

В.І. Косарєв А.Г. Ярема

В.В. Кривенко