ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоГусака М.Б.,
суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі − ВАТ) до Криворізької митниці (далі − Митниця), третя особа − Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області, про визнання протиправним рішення та його скасування,
в с т а н о в и в:
У лютому 2008 року ВАТ звернулося з позовом до Митниці, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило визнати протиправними дії Митниці щодо відмови у здійсненні митного оформлення товару згідно з вантажною митною декларацією від 24 січня 2008 року № 19483, а також визнати протиправним рішення та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення пропуску товарів через митний кордон України від 24 січня 2008 року № 113020000/2008/000138.
Як на підставу для прийняття рішення про відмову у здійсненні митного оформлення товару Митниця послалася на порушення позивачем вимог абзацу четвертого частини другої статті 88 Митного кодексу України (далі - МК) в частині ненадання відомостей, передбачених абзацом другим пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1997 року № 1104 (чинною на час виникнення спірних відносин; далі − Порядок).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2008 року в задоволенні позову відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 березня 2009 року рішення суду першої інстанції частково скасував, адміністративний позов задовольнив частково: рішення про відмову визнав протиправним, картку скасував. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
На обґрунтування свого рішення апеляційний суд послався на те, що абзацом другим пункту 4 Порядку фактично доповнено перелік та встановлено додаткові вимоги до осіб, якими не може бути видано податковий вексель, що неприпустимо відповідно до Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР). Цим Законом або будь-яким іншим законом з питань оподаткування не встановлено обов'язок платника податку надавати інформацію щодо пов'язаних осіб, які є або були платниками податку на додану вартість (далі - ПДВ). Крім того, посилання суду першої інстанції на статтю 63 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) є безпідставними, оскільки спірна картка відмови не містила зазначену норму як підставу для її видачі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 лютого 2011 року скасував рішення апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
При цьому касаційний суд виходив із того, що норми Закону № 168/97-ВР є загальними щодо зазначених правовідносин, проте перевагу мають спеціальні. Такими є норми Закону № 107-VI, положення статті 63 якого про заборону надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань поширюються на правовідносини стосовно погашення ПДВ на митному кордоні шляхом пред'явлення податкового векселя.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ВАТ просить скасувати оскаржувану ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий касаційний розгляд.
Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви ВАТ ухвалах касаційного суду від 13 жовтня та 3 листопада 2009 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статтю 63 Закону № 107-VI та абзац другий пункту 4 Порядку в подібних правовідносинах.
Вищий адміністративний суд України, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, керувався тим, що картка відмови містила вмотивовану відмову в прийнятті митної декларації, а норми Закону № 168/97-ВР є загальними щодо зазначених правовідносин, проте перевагу мають спеціальні. Такими є норми Закону № 107-VI, положення статті 63 якого про заборону надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань поширюються на правовідносини стосовно погашення ПДВ на митному кордоні шляхом пред'явлення податкового векселя.
У судових рішеннях, на які позивач посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, вказується, що посилання відповідача в судових засіданнях на вимоги статті 63 Закону № 107-VI, якою на 2008 рік заборонено надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у спірній картці відмови наведені інші підстави відмови у митному оформленні товару.
Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано статтю 63 Закону № 107-VI та абзац другий пункту 4 Порядку.
На думку Верховного Суду України, ухвалення різних за юридичними наслідками судових рішень у подібних правовідносинах стало наслідком неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права.
Зокрема, як убачається з ухвали, яка оскаржується, суд касаційної інстанції при ухваленні рішення виходив із того, що суб'єкт владних повноважень, обґрунтовуючи правильність свого рішення, має право посилатися в суді також і на ті підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення. Водночас в інших судових рішеннях він дійшов протилежного висновку: суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.
Верховний Суд України позбавлений можливості усунути розбіжності у застосуванні норм процесуального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом, а підставою для перегляду судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Зважаючи на те, що причиною ухвалення судом касаційної інстанції різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах є неоднакове застосування одних і тих самих норм процесуального права, а неоднаковість правозастосування положень матеріального права не підтвердилася, то заява ВАТ про перегляд ухвалених у цій справі судових рішень не може бути задоволена.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.Б. Гусак
Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара В.В. Кривенко Н.П. Лященко
І.С. Берднік В.Л. Маринченко
С.М. Вус В.В. Онопенко
Л.Ф. Глос Л.І. Охрімчук
Л.І. Григор'єва П.В. Панталієнко
В.С. Гуль М.В. Патрюк
В.І. Гуменюк В.Ф. Пивовар
А.А. Ємець П.П. Пилипчук
Т.Є. Жайворонок О.І. Потильчак
В.В. Заголдний Б.М. Пошва
Г.В. Канигіна О.Б. Прокопенко
М.Р. Кліменко Я.М. Романюк
П.І. Колесник Ю.Л. Сенін
М.Є. Короткевич Ю.Г. Тітов
О.А. Коротких О.А. Шаповалова
В.І. Косарєв В.Ф. Школяров
О.В. Кривенда А.Г. Ярема