ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючогоГусака М.Б.,

суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" (далі − Товариство) до Житомирського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Управління) про визнання неправомірною постанови, 

в с т а н о в и в:

У березні 2008 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною постанову Управління від 13 серпня 2007 року № 398 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII).

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 12 серпня 2008 року позов задовольнив частково: зменшив суму штрафу, що підлягає стягненню з Товариства, до 201 грн 96 коп.

На обґрунтування свого рішення суд першої інстанції послався на те, що за змістом статей 1, 23 Закону № 1023-XII розмір штрафу повинен визначатися, виходячи з вартості товару, одержаного для реалізації саме споживачам (фізичним особам). Оскільки більшість отриманої позивачем кількості дизельного палива продано підприємствам та приватним підприємцям, а не споживачам, то штраф має становити 201 грн 96 коп.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2011 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

При цьому апеляційний суд, з висновком якого погодився касаційний суд, виходив із того, що в матеріалах справи відсутні фінансові документи, які б свідчили про реалізацію дизельного палива підприємствам та приватним підприємцям, тому суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню з Товариства.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство просить скасувати рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви Товариства ухвалі касаційного суду від 5 лютого 2008 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статті 23, 26 Закону № 1023-XII.

У справі, рішення касаційного суду в якій додано до заяви, цей суд дійшов висновку про неправомірність дій Управління щодо застосування до підприємства штрафних санкцій, виходячи з вартості нафтопродуктів, одержаних останнім на зберігання, а не для реалізації споживачам.

У справі ж, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що оскільки відсутні докази реалізації позивачем дизельного палива підприємствам та приватним підприємцям, а не споживачам, то суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню з Товариства.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку, що ухвалення різних за змістом судових рішень обумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді зазначених справ.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.Б. Гусак Судді: М.І. Балюк Д.Д. Луспеник В.П. Барбара Н.П. Лященко І.С. Берднік В.Л. Маринченко Л.Ф. Глос Л.І. Охрімчук Т.В. Гошовська П.В. Панталієнко Л.І. Григор'єва М.В. Патрюк М.І. Гриців В.Ф. Пивовар В.С. Гуль П.П. Пилипчук В.І. Гуменюк О.І. Потильчак А.А. Ємець Б.М. Пошва Т.Є. Жайворонок О.Б. Прокопенко В.В. Заголдний А.І. Редька Г.В. Канигіна Я.М. Романюк Є.І. Ковтюк Ю.Л. Сенін П.І. Колесник А.М. Скотарь М.Є. Короткевич Т.С. Таран О.А. Коротких В.І. Косарєв О.В. Кривенда В.В. Кривенко О.Т. Кузьменко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов О.А. Шаповалова І.Б. Шицький В.Ф. Школяров А.Г. Ярема