Ухвала іменем україни 30 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду 

цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючогоОСОБА_1 суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю прокурора захисника при секретарі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120140050220001989 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 12 травня 2015 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 24 вересня 2015 року, 

 

встановила:

 Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 12 травня 2015 року засуджено

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемове Донецької області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого: 08.04.2003 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, 70 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого умовно-достроково 28.04.2014 року на 3 роки 7 місяців 1 день, 

- за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років;

- за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді арешту на 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_7 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 квітня 2003 року та визначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років.

Судом вирішено питання відшкодування судових витрат та долю речових доказів у провадженні.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 24 вересня 2015 року ОСОБА_7 вирок місцевого суду в частині призначення покарання скасовано та ухвалено новий, яким ОСОБА_7 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України засуджено до довічного позбавлення волі; за ч. 1 ст. 129 КК України до арешту у виді 6 місяців. 

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначене покарання у виді довічного позбавлення волі. 

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення довічним позбавленням волі невідбутого покарання за попереднім вироком ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Як встановив суд, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він, 10 грудня 2014 року, у вечірній час, приблизно о 19 год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , після спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_8 , під час сварки через те, що ОСОБА_8 стала принижувати засудженого та повідомила йому, що вона хвора на ВІЛ, а тому, на її думку, ОСОБА_7 теж став зараженим на ВІЛ, оскільки вступав з нею у статеві відносини, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, будучи особою, яка раніше скоїла умисне вбивство, діючи умисно, схопив потерпілу за шию обома руками та, із застосуванням значної фізичної сили, душив її 2-3 хвилини. В результаті стискання шиї, потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження та померла на місці події.

Після вищевикладеного, ОСОБА_7 , залишався у вказаній квартирі, куди приблизно о 20 годині того ж дня прийшов син ОСОБА_8  ОСОБА_9 2000 р.н., який побачивши, що матір знаходиться у спальні без ознак життя та розуміючи, що ОСОБА_7 причетний до її смерті, почав сваритися з останнім та висловлювати на його бік образи. Через це ОСОБА_7 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до неповнолітнього ОСОБА_9 , усвідомлюючи значну фізичну перевагу над ним, схопив потерпілого обома руками за шию спереду і почав стискати її та закривати рукою рот, висловлюючи при цьому погрози вбивством, намагаючись таким чином залякати ОСОБА_9 Намагаючись звільнитися від захвату ОСОБА_7 , потерпілий разом з останнім перемістилися до кухні вказаної квартири, де ОСОБА_7 , продовжуючи погрози вбивством, утримуючи його однією рукою за шию, вільною рукою почав відкривати шухляди в кухонній шафі, намагаючись знайти там ніж або інший предмет, яким би він міг залякати ОСОБА_9 . В результаті своїх противоправних дій ОСОБА_7 заподіяв потерпілому садна та крововиливи м`яких тканин шиї, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Висловлені ОСОБА_7 погрози вбивством ОСОБА_9 сприймав реально, маючи підстави побоюватись їх виконання у зв`язку з обставинами, за яких вони були висловлені, конкретністю їх змісту, фізичними та іншими перевагами.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 порушує питання про скасування вироку місцевого суду і вироку апеляційного суду та призначення розгляду провадження у суді першої інстанції, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону. Зауважує, що прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та судом першої інстанції були порушені вимоги закону про необхідність роз`яснення  ОСОБА_7 , який бувобвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу захисника, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення цієї касаційної скарги.

Згідно із ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. 

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, та 11 до Конвенції проголошує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 

Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Частиною 3 ст. 31 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі 3-х професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі 2-х професійних суддів та трьох присяжних. 

Відповідно до ст. 384 КПК України прокурор, суд зобов`язані роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. При цьому письмове роз`яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. 

Під час підготовчого судового засідання суд також зобов`язаний роз`яснити право на розгляд справи судом присяжних обвинуваченому, якому дано право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

У відповідності до вимог статті 7 КПК України кримінальне провадження за формою і змістом повинно відповідати його загальним засадам, в тому числі такому, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Як убачається з кримінального провадження, прокурором не роз`яснювалося  ОСОБА_7 право на розгляд справи судом присяжних, про що свідчить відсутність письмового роз`яснення прокурора та зміст переліку документів, направлених до суду разом з обвинувальним актом.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що й суд першої інстанції право на розгляд кримінального провадження за участю присяжних підсудному  ОСОБА_7 не роз`яснив. Отже, розглянувши обвинувальний акт у підготовчому провадженні головуючий суддя вказаних вимог закону не дотримав, не роз`яснив  ОСОБА_7 право на розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, чим допустив істотне порушення прав засудженого.

Апеляційний суд на вказані порушення не звернув уваги, допустивши істотне порушення кримінального процесуального закону. Зазначені вище порушення є підставою для скасування судових рішень у даному кримінальному провадженні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, 

ухвалила:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити. Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 12 травня 2015 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 24 вересня 2015 року скасувати з призначенням нового розгляду справи у суді першої інстанції. 

Залишити ОСОБА_7 під вартою до проведення судом першої інстанції підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

судді:

 

 

 ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3