АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/631/2016 Головуючий у першій інстанції Сазонова М.Г.

Категорія КК: ч. 2 ст. 186 Доповідач Корнієнко Т.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,

суддів - Новова С.О., Мосьондза І.А.,

секретаря судового засідання - Міленко О.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Здрака С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження №12015100040015874 за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Боярського П.В. на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 рокувідносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зі спеціальною освітою, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 /три/ роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Як встановлено судом першої інстанції, 17 жовтня 2015 року, приблизно о 17 годині 35 хвилин, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в АДРЕСА_2 підійшов до потерпілого ОСОБА_4 ззаду, схопив обома руками за плечі та штовхнув, внаслідок чого останній упав на землю.

В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_2 самовільно витягнув у потерпілого з кишені штанів мобільний телефон марки «Нокіа», заподіявши останньому своїми умисними злочинними діями матеріальну шкоду на загальну суму 215 гривень.Після чого, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, однак в послідуючому був затриманий прохожими громадянами.

В апеляційній скарзі прокурор Київської місцевої прокуратури №4 Боярський П.В. просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з застосуванням закону, який не підлягав застосуванню, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що судом першої станції фактично не враховано конкретні обставини та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення. Так, обвинувачений, перебуваючи стані алкогольного сп'яніння, вчинив новий умисний злочин поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, спрямований проти чужої власності. На думку прокурора, зазначені характеризуючі дані свідчать про стійку антисоціальну поведінку обвинуваченого.

Крім того, судом першої інстанції не враховано думку прокурора процесуального керівника у кримінальному провадженні стосовно призначення міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, оскільки вважає, що призначення останньому покарання із застосуванням ст. 75 КК України не буде достатнім для виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, апеляційні скарги подані не були.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2, за згодою сторін визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, оскільки учасники судового провадження правильно розуміли зміст цих обставин, і у суду не було сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

В зв'язку з цим, суд правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України.

Покарання обвинуваченому призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням особи винного та тяжкості вчиненого, в межах санкції частини 2 статті 186 КК України. При цьому прокурором в апеляційній скарзі вид та розмір покарання, призначеного судом першої інстанції ОСОБА_2, фактично не оспорюється, оскільки він просить призначити обвинуваченому таке ж саме покарання.

На думку колегії суддів, рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, враховуючи обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, відповідає вимогам кримінального закону.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину під час судового провадження та апеляційного розгляду визнав, заподіяна потерпілому матеріальна шкода відшкодована. Згідно розписки потерпіго ОСОБА_4, викрадений мобільний телефон «Нокіа» з сім-карткою повернутий останньому співробітниками поліції та матеріальних претензій до обвинуваченого він не має /а.с.40, 51/.

При цьому судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини та спосіб скоєного злочину /сума завданої шкоди становить 215 гривень/, позицію потерпілого і дані про особу обвинуваченого, який не раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та стан його здоров'я, а також щире каяття у вчиненому - в якості обставини, що пом'якшує покарання, і обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Зазначені дані про особу винного дають підстави вважати, що призначення покарання із застосуванням інституту звільнення від його відбування з випробуванням буде достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_2 нових злочинів.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання із застосуванням звільнення від його відбування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Боярського П.В.- без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальної справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

Корнієнко Т.Ю. Новов С.О. Мосьондз І.А.