Справа № 22-ц-588                                   Головуючий у 1-й інстанції Подопригора Л.І.

                                                                    Суддя-доповідач  Семеній Л.І.

 

У Х В А Л А

і м е н е м   У к р а ї н и

 

04 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :

           головуючого -    Шевченка В.А.,

           суддів            -    Семеній Л.І., Кононенко О.Ю.,

           при секретарі судового засідання - Кияненко Н.М.,

           та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

 

на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 27 листопада 2008 року про визнання мирової угоди

 

у справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про відшкодування майнової та моральної шкоди

 

та за зустрічним позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_2

про відшкодування майнової та моральної шкоди

 

в с т а н о в и л а:

 

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 27 листопада 2008 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за якою встановлено, що ширина присадибної ділянки по АДРЕСА_1становить 17,20 м. Ширина присадибної ділянки №81 по вулиці становить 17,30 м. Ширина садиб за дворами при виході на город становить по АДРЕСА_1- 15,55м, по АДРЕСА_2- 15,55м. Встановити огорожу між дворами та порівну понести затрати на її виготовлення.

Зобов'язано ОСОБА_2 раз на рік допускати в своє господарство         ОСОБА_3 для ремонту її будівель, в її присутності.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди закрито.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм   процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу. Зазначає, що суд першої інстанції, визнаючи мирову угоду на зазначених умовах, не з'ясував той факт, що власником зазначеного домоволодіння та земельної ділянки є вона, ОСОБА_1, а тому умови зазначеної мирової угоди порушують її права.

 

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення  сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб.

Проте такий висновок суду зроблено в порушення вимог цивільного процесуального законодавства без належного з'ясування обставин справи.  

Відповідно до ч.5 ст. 175 ЦПК України, закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між нею та ОСОБА_3 склались неприязні стосунки з питання землекористування. В вересні 2007 року відповідачка самовільно прибрала з межі суміжних земельних ділянок огорожу, що належала позивачці, в результаті чого пошкодила її, чим заподіяла їй майнову та моральну шкоду. Просила стягнути з відповідачки на її користь 2514 грн. майнової та 1500 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_3. звернулась до суду із зустрічним позовом та просила стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду, спричинену пошкодженням бетонного мощення господарської будівлі, що межує з подвір'ям позивачки, та моральну шкоду у сумі 1500 грн.

З умов мирової угоди, яку уклали сторони, вбачається, що вони визначили межі суміжних земельних АДРЕСА_1, домовилися встановити огорожу між дворами та порівну понести затрати на її виготовлення, а також ОСОБА_2 зобов'язалася раз на рік допускати в її присутності в своє господарство ОСОБА_3 для ремонту її будівель.

Визнаючи дану мирову угоду, суд першої інстанції не з'ясував кому та на якій підставі належать земельні ділянки, зазначені в мировій угоді.

З наданих апелянтом документів вбачається, що власником АДРЕСА_1є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 лютого 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Лебединської держнотконтори та зареєстровано у реєстрі №539.

29 листопада 1993 року згідно рішення Лебединської міської ради №305 ОСОБА_1 у приватну власність було передано і земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 м. Лебедин.

 За вказаних обставин, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди, всупереч вимогам ч.5 ст.175 ЦПК України, погодився з її умовами, які порушують права та інтереси ОСОБА_1.

З огляду на вищевикладене зазначена ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню для розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, п.4 ч.2 ст. 307, п.3 ч.1 ст.312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 27 листопада      2008 року про визнання мирової угоди скасувати, а справу направити для розгляду до Лебединського районного суду Сумської області  в іншому складі.

 

Ухвала  оскарженню не підлягає.

 

 

 

Головуючий

 

Судді