Справа № 22-ц-724/2009 Головуючий в суді першої інстанції: Міщенко В.Н. Категорія 27 Суддя-доповідач: Дубровна В.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
03 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючої - Дубровної В.В.,
суддів - Ведмедь Н.І. Хвостика С.Г.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
та осіб, які беруть участь в справі - ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 березня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення боргу та відсотків за договором позики, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який мотивував тим, що 02 лютого 2007 року він надав відповідачу позику 7000 д оларів США строком на два місяці, зі сплатою 5 процентів місяць, однак гроші не повернуті. Просив стягнути з ОСОБА_2 7000 доларів США боргу по розписці, 7700 доларів США процентів за користування позикою на протязі 22 місяців із розрахунку 5 відсотків щомісячно, 3500 грн. понесених ним витрат за надання правової допомоги та судові витрати.
Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 13 березня 2009 року позов ОСОБА_1задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_153900 грн. боргу за договором позики, 59290 грн. процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, 30 грн. повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 981 грн. сплаченого ним судового збору, 1210 грн. витрат за надання правової допомоги.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави недоплачену суму судового збору в розмірі 150 грн. 90 коп.
У частині стягнення з відповідача 3500 грн. на користь позивача в рахунок понесених ним витрат на правову допомогу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповноту з'ясування фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заявленого позову.
Зазначає про невирішеність судом клопотання про направлення справи за підсудністю до місцевого господарського суду, оскільки кошти надавалися апелянту позивачем як приватному підприємцю, позивачем не дотримано письмову форму договору позики, яка є обов'язковою згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України, за розпискою встановлювалося лише 5 відсотків місячних, а інші санкції статтею 1048 ЦК України не встановлені; розмір витрат на правову допомогу не підтверджено відповідними бухгалтерськими документами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали та перевіривши рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню та зміні.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про укладення між сторонами договору позики та обґрунтовано стягнув на користь позивача суму боргу за договором позики. Такий висновок відповідає зібраним у справі доказам та ґрунтується на законі.
Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів /суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 218 ЦК України факт укладення договору позики може доводитися письмовими доказами, якими є розписка.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, письмовий договір між сторонами не укладався, але на підтвердження укладання такого договору позивачем надана письмова розписка про передачу відповідачеві строком на два місяці 7000 доларів США під 5% в місяць, яка є борговим документом, що підтверджує укладання договору позики. Наявність розписки у позивача засвідчує факт отримання грошей.
Крім того, хоча апелянт і посилається в апеляційній скарзі на недотримання встановленої законом письмової форми укладення договору позики, але ним визнається та обставина, що договір мав місце, що кошти, зазначені у розписці, він отримував. Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про те, що основна сума боргу повернута, оскільки з цього приводу будь-яких доказів ним не надано.
Оскільки відповідач не виконав покладені на нього обов'язки по поверненню суми позики, вона підлягає стягненню у судовому порядку.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про підвідомчість спору господарському суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договір позики укладався між фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Колегія суддів знаходить рішення суду в цій частині законним та обгрунтованим, воно не спростовується доводами апеляційної скарги.
Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про стягнення на користь позивача процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки до такого висновку суд дійшов , порушивши норми процесуального права.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.
Постановляючи рішення про стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд вийшов за межі позовних вимог, розглянув позовну вимогу, яка не заявлялась позивачем, у зв'язку з чим судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Судом першої інстанції не вирішена позовна вимога про стягнення з відповідача процентів за користування позикою у розмірі 5%, як це передбачено в розписці. А тому, відповідно до п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підлягає скасуванню судове рішення у частині стягнення витрат за надану правову допомогу, оскільки остаточно розгляд справи не закінчений і це питання підлягає вирішенню при постановленні рішення за результатами розгляду справи після повернення справи до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати шляхом зміни судового рішення в частині стягнення судового збору. Судом першої інстанції стягнуто судовий збір з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 981 грн. та на користь держави - 150 грн. 90 коп, з чим колегія суддів погодитись не може.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення суми позики, позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 539 грн./ 1 % від ціни позову/. З урахуванням сплаченого ним судового збору в розмірі 404 грн. 64 коп., які підлягають поверненню на його користь з відповідача, з останнього на користь держави також підлягає стягненню судовий збір в розмірі 134 грн. 87 коп., як різниця між належним до сплати та фактично сплаченим судовим збором.
Розподіл судових витрат стосовно іншої заявленої позовної вимоги про стягнення процентів за користування позикою підлягає вирішенню при постановленні судового рішення в цій частині позовних вимог.
Судом правильно стягнуто з відповідача на користь позивача понесені ним витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Керуючись ст.ст.307, 308, ст.309, п.5 ч. 1 ст. 311, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.
Рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 березня 2009 року в даній справі в частині стягнення з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 53900 грн. за договором позики та в частині стягнення витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи залишити без змін.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 59290 грн. процентів за порушення грошового зобов'язання та витрат на правову допомогу в сумі 1210 грн. скасувати.
Справу в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1процентів за користування позикою направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Змінити рішення суду в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1та з ОСОБА_2на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1судовий збір в розмірі 404 грн. 63 коп, а не 981 грн, як зазначено в рішенні суду першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2на користь держави судовий збір 134 грн. 37 коп, а не 150 грн. 90 коп, як зазначено в рішенні суду першої інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: