КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2009 № 40/73
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача – Похилько О.В.;
відповідача – Бондаренко О.І., Сіров В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Українсьий інститут по проектуванню засобів та споруд зв"язку "Дніпрозв"язок"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2009
у справі № 40/73 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Українсьий інститут по проектуванню засобів та споруд зв"язку "Дніпрозв"язок"
до ВАТ "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком"
про зобов"язання внести зміни до договору
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Дніпрозв’язок» (далі – ВАТ «Дніпрозв’язок») звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії «Дирекції первинної мережі ВАТ «Укртелеком» (далі – ВАТ «Укртелеком») про зобов’язання внести зміни до договору.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.02.2009 порушено провадження у справі № 40/73 за позовом ВАТ «Дніпрозв’язок» до ВАТ «Укртелеком» про зобов’язання внести зміни до договору
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.05.2009 в задоволенні позовних вимог ВАТ «Дніпрозв’язок» до ВАТ «Укртелеком» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 14.05.2009 ВАТ «Дніпрозв’язок» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також тим, що з моменту укладення договору ситуація на ринку оренди нерухомості докорінно змінилась, що є підставою для примусового змінення умов договору та скасування рішення місцевого суду.
ВАТ «Укртелеком» проти доводів наведених в апеляційній скарзі ВАТ «Дніпрозв’язок» заперечувало та просило рішення господарського суду м. Києва від 14.05.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Між ВАТ «Дніпрозв’язок» (Орендодавець) та ВАТ «Укртелеком» (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 25-129/15 від 02.01.2003, за умовами якого Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 4636,75 кв. м., яке є власністю ВАТ «Дніпрозв’язок», за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 3 (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата за орендоване приміщення встановлюється на рівні 6% від експертної оцінки нерухомого майна за базовий місяць (грудень 2002 року) і становить 112660,30 грн., крім того ПДВ 20% - 22532,06 грн., всього орендна плата за місяць становить 135192,36 грн.
Підставу внесення змін до договору в частині збільшення розміру орендної плати, позивач мотивує зміною ринкових цін та податкового законодавства.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями щодо внесення змін до договору, зокрема, щодо збільшення орендної плати.
Так, листом № 928/03 від 08.07.2006 позивач звернувся до відповідача з проханням внести зміни до договору з обґрунтуванням та зазначенням причин таких змін.
Листом № 311/15 від 08.06.2007 відповідач надав відповідь, в якій посилався на неможливість внесення змін до договору.
Листом № 478/01 від 19.06.2007р. позивач надіслав відповідачу для розгляду та підписання договір оренди нежитлових приміщень № 189 від 13.06.2007р.
Листом 3649/15 від 10.07.2007р. відповідач повідомив позивача про неможливість підписання договору оренди нежитлових приміщень № 189 від 13.06.2007р.
Листами № 1642/03 від 23.07.07р. та № 632/04 від 01.08.07р. № 2199/03 від 10.10.07р. та отриманими листами № 4263/06 від 10.08.07р. № 5738/06 від 29.10.07р. відповідач відмовив на зазначені пропозиції.
Позивач стверджує, що направивши чергову пропозицію листом № 475/01 від 26.02.08р., у 20 - денний термін відповіді не отримав.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України).
В порядку ст. 638 ЦК України, договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Укладаючи договір оренди нежитлових приміщень № 25-129/15 сторони прийшли згоди щодо істотних умов необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань, в тому числі - строк дії договору та порядок визначення (корегування) розміру орендних платежів (п.3.2. договору).
Умовами договору № 25-129/15 встановлено розмір орендної плати на рівні 6% від експертної оцінки нерухомого майна за базовий місяць (грудень 2002 року).
Відповідно до положень ст. 652 ЦК України, якщо сторони не дійшли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами що істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду виключно якщо розірвання такого договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Разом з тим, розірвання чи зміна договору можливі, за наявності одночасно всіх умов, що встановлені п. 1-4 ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Тобто, для внесення змін до договору в судовому порядку, позивач має довести існування як наявності всіх умов встановлених п. 1-4 ч. 2 ст. 652 ЦК України, так і те, що розірвання договору в даному випадку суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду.
З урахуванням наведених ВАТ «Дніпрозв’язок» в обґрунтування заявлених вимог доводів, підставою для перегляду умов п.3.1. є зміна ринкової ситуації, податкового законодавства та вартості орендованого майна.
Стосовно внесення змін до податкового законодавства, позивач наводить Закон України «Про державний бюджет України на 2005р.» та відповідні зміни до Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: п.4.1. - визначення базою оподаткування операцій з передачею майна в оренду виходячи із договірної ціни, але не нижчу за звичайні ціни.
Як стверджує позивач, норми п. 1.20. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що звичайною ціною вважається ціна товарів або послуг визначена сторонами договору і, якщо інше не доведено, відповідає рівню ринкових справедливих цін.
Ринкову ситуацію позивач підтверджує незалежною оцінкою майна, проведеною експертною організацією.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Проте, ВАТ «Дніпрозв’язок» належними та допустимими доказами не довів існування обставин, які в розумінні ст. 652 ЦК України є підставою для зміни договору в судовому порядку.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 14.05.2009.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Дніпрозв’язок» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 14.05.2009 у справі № 40/73 - без змін.
2. Матеріали справи № 40/73 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
13.07.09 (відправлено)