КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.07.2009                                                                                           № 18/56

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Павлицька Т.Б., дов. б/н від 30.01.2009 року

 від відповідача -не зявився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Автосервіс УНТЛ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.04.2009

 у справі № 18/56 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "РЄСТ-ОХОРОНА"

 до                                                   ТОВ "Автосервіс УНТЛ"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 35913,91 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.04.2009 року справі № 18/56 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рєст-охорона” (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автосервіс УНТЛ” (далі – відповідач) про стягнення 35 913, 91 грн. задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 34 469, 68 грн., 403, 27 грн. три проценти річних з простроченої суми, 3 219, 13 грн. пені, 380,92 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2009 року у справі № 18/56 повністю та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суддів. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що задовольняючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 02.04.2009 року, суд не повідомив сторонам дату наступного судового засідання. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунками індексу інфляції, річних та пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2009 року.

02.07.2009 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить прийняти ухвалу, якою апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

В судове засідання 08.07.2009 року з’явився представник позивача. Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 03.06.2009 року без поважних причин не виконав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 33 505 грн. (32 458,06 грн. основного боргу + 1 046,94 грн. інфляційних втрат), 268,27 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2 140,64 грн. пені, 359,14 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У ході судового вирішення спору позивачем була подана заява про зміну розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмір 34 469,68 грн. (32 458,06 грн. основного боргу + 2 011,62 грн. інфляційних втрат), 403,27 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 3 219,13  грн. пені, 380,92 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2008 року між сторонами укладений договір №5 про організацію охорони та перепускного режиму, за умовами якого відповідач доручає, а позивач бере на себе обов'язки з надання послуг щодо забезпечення охорони об'єкта та перепускного режиму для працівників та автотранспорту.

Згідно з п. 5.1. договору оплата за послуги охорони становить 7 800 грн.; сума вартості послуг може переглядатись щоквартально, згідно з офіційно встановленим індексом інфляції.

Акт виконаних робіт складається відповідачем і підписується позивачем протягом трьох банківських днів після місяця наданих послуг (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору відповідач сплачує 100% вартості послуг охорони протягом трьох банківських днів з моменту отримання акту наданих послуг. При не підписанні акту наданих послуг та відсутності письмових зауважень, послуга вважається наданою у повному обсязі (п. 5.4. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 77 438,06 грн., що підтверджується актами здачі - приймання робіт (послуг):

- №КО-0000106 від 30.04.2008 р. на суму 5 980 грн.;

- №КО-0000127 від 31.05.2008 р. на суму 7 800 грн.;

- №КО-0000149 від 30.06.2008 р. на суму 7 800 грн.;

- №КО-0000171 від 31.07.2008 р. на суму 7 800 грн.;

- №КО-0000191 від 31.08.2008 р. на суму 7 800 грн.;

- №ЯО-0000213 від 30.09.2008 р. на суму 7 800 грн.;

- №КО-0000234 від 31.10.2008 р. на суму 7 800 грн.;

- №КО-0000254 від 30.11.2008 р. на суму 15 600 грн.;

- №КО-0000275 від 18.12.2008 р. на суму 9 058,06 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, надані позивачем послуги оплатив частково, в зв’язку з чим сума боргу відповідача перед позивачем складає 32 458,06 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованої пені за прострочку платежу у розмірі 3 219,13 грн., передбаченої п. 6.2.1. Договору, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки розрахунок 3% річних та збитків від інфляції позивачем проведено вірно, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% - річних в сумі 403, 27 грн. та індексу інфляції у розмірі 2 011,62 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 02.04.2009 року, в якому були присутні представники сторін, судом було оголошено перерву до 07.04.2009 року на 09:30 год., про що представників сторін було повідомлено в судовому засіданні (протокол судового засідання від 02.04.2009 року по справі № 18/56).

Відповідно до ст. 77 ГПК України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Отже, винесення ухвали про оголошення перерви в судовому засіданні ГПК України не вимагається. Про те, що в судовому засіданні оголошувалась перерва, суддя зазначає в судовому акті, яким завершується розгляд справи.

Крім того, посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, апелянт не заперечує позовні вимоги по суті, а лише вказує на невірні розрахунки індексу інфляції, річних та пені. Наявність існування основного боргу відповідачем не спростовано, як і не надано останнім контрозрахунку інфляційних, річних та пені ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 року у справі № 18/56 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автосервіс УНТЛ” - без задоволення.

2.Матеріали справи № 18/56 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 13.07.09 (відправлено)