РІШЕННЯ

                        Іменем України

7 липня 2009 року             Міловський районний суд Луганської області

    у складі:головуючого-судді                         ОСОБА_1

             при секретарі                             Пасічник Н.М.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у залі суду с. Мілового справу за  позовом  

Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк” в особі філії-Біловодського відділення № НОМЕР_1 "Ощадбанк"  до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Юрійвни, ОСОБА_4 про розірвання  кредтного договору та стягнення заборгованості по кредитному догвору.

                         В С Т А Н О В И В:

    До суду звернувся позивач ВАТ "Державний ощадний банк України " в особі філії- Біловодського відділення № 3123 із позовною заявою до відповідачів  ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у якіх просить   розірвати  кредитний договір № 417 від  30 березня  2007 року стягнути з  відповідачей заборгованість по цьому  кредитному договору  у сумі 3350 гривень 68 копійок та понесені витрати при подачі позовної заяви до суду за судовий збір 51 гривня, за інформаційно-техничне забезпечення судового процесу 30 гривень солідарно.

    Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачки ОСОБА_2  згідно укладеного кредитного договору № 417 від 30 березня 2007 року  був   наданий  кредит на споживчі потреби у сумі 5000 гривень зі сплатою 24  відсотків річних терміном на 24 місяці. Кредит був наданий під поруки двох фізичних осіб  відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_6. За п. 1.4 кредитного договору відповідачка ОСОБА_2 зобов'язалася кожного місяця проводити погашення основного боргу і відсотків за кредитним договором шляхом перерахування із заробітної плати або внесення готівки до каси банку.

Відповідач ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов'язання по кредитному договору у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 3350,68 гривень, чим порушила п.п. 1.1,1.4, 3.2.1, 3.2.4, 3.31., 3.3.2., кредитного договору. На неодноразові повідомлення про виниклу заборгованість та прохання її погасити згідно кредитного договору відповідачка ОСОБА_2 ігнорує.

    Представник позивача  ОСОБА_7  у судовому засіданні заявлений позов підтримав цілком посилаючись на вище означене.

    Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлений позов визнала та пояснила, що в неї немає коштів для повернення боргу по кредитному договору. Кредит вона брала за просьбою ОСОБА_4 який на той час був директором підприємства а гроші були потрібні для повернення відсотків по другим кредитам. Частину кредиту було повернено за рахунок підприємства на користь якого вона брала кредит.

    Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засідання заявлений позов  визнала, та пояснила, що вона за просьбою директора підприємства  ОСОБА_4 пішла поручителем при  оформленні кредитного договору ОСОБА_2 договір поруки підписувала та була ознайомлена з  предметом договору  правами та зобов'язаннями сторін. Грошей для повернення боргу  по кредитному договору в неї нема. Вона знаходиться у відпустці по догляду за малолітньої дитиною і отримує тільки допомогу у сумі 130 гривень.

    Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився однак довів до суду свою думку у заяві  , що позов він визнає  і справу просить слухати за його відсутністю.

    Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у повному обсязі суд приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

    Як слід з  кредитного договору № 417 від 30 березня 2007 року  позивач  зобов'язується надати  відповідачки ОСОБА_2  гроші у сумі 5000 гривень та у свою чергу зобов'язується їх прийняти , належним чином використати та повернути з сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки визначених договором а саме на 24 місяці.   (а.с.4)

    Відповідно договорів поруки №1,№2 від 30 березня 2007 року які були укладені між  позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 поручителі якими вони є зобов'язуються передати солідарно у повному обсязі  та своєчасно позивачу за кредитним договором № 417 від 30 березня 2008 року борг при  не можливості повернення його відповідачкою ОСОБА_2.(а.с.5-6)

    Оскільки відповідно до ст. 1046 ЦК України “ За договором позики одна сторона  (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.”

    За ч.1 ст.1047 ЦК України “Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа- незалежно від суми.”    

    За  ч.1 ст.1048 ЦК України “ Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються  договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки національного банку України.

    У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.”

    За ч.1 ст. 1054 ЦК України “ За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти”.

    Відносно укладеного  кредитного договору   , договорів поруки та документів на оформлення  кредиту між позивачем та відповідачами  у суду будь яких сумніві не має. Вони відповідають  як і надані документи інтересам   позивача так і відповідачів та  засвідчені їхніми підписами .

    Вимоги позивача за користування   кредитними коштами  та  отримання  24 процентів річних з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 також є законними оскільки у самому  кредитному договорі це  право позивача було обговорено    з чим погодились відповідачі   підписав ці договори.

    Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як свідчать надані докази знали про укладення кредитного договору  а також договорів поруки, предмет договору, права та зобов'язання сторін, права позичальника, відповідальність сторін,порядок розгляду спорів, особливі положення договору, припинення договору,  однак  проігнорували  їх  виконання ,  не розраховувались  за наданий кредит.

    Крім того задоволенню підлягає і вимоги про повернення позивачеві понесені ним судові витрати при подачі позовної заяви які складають у сумі  51 гривня судового збору, 30 гривень за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а саме 51+30=81 гривня.

     Оскільки відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України “Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.”

    На підставі викладеного, керуючись ст..1046, ч.1 ст.1047, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1054 ЦК України,та ст. ст.10,11,60,213-215 ЦПК України.

                В И Р І Ш И В:

    Позов  Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Біловодського відділення № НОМЕР_1 “Ощадбанк” задовольнити.    

    Розірвати кредитний договір №417 від  30 березня  2007 року між ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії- Біловодського відділення № НОМЕР_1 “Ощадбанк” та ОСОБА_2.

    Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 Юрійвни, ОСОБА_4    на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк Україна” в особі філії- Біловодського відділення №3123 ВАТ “Ощадбанк”  3350,68 (три тисячі триста п'ятдесят ) гривень солідарно.

    Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 Юрійвни, ОСОБА_4  солідарно на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії-Біловодського відділення № НОМЕР_1 “Ощадбанк” 81 гривню за понесені судові витрати при подачі  позовної заяви до суду.    

    Копію  рішення направити  відповідачу не пізніше 5 днів з дня його проголошення.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути поданою до Міловського районного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.                 Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до апеляційного суду луганської області, шляхом її направлення через Міловський районний суд, протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

            Суддя:              С.І. Чехов