ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
23.06.09 Справа № 2/33-38
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого – судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процик Т.С.
При секретарі Науменко І.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Імпалс»(далі ПП «Імпалс») за № 84 від 25.02.2009 р.
на рішення господарського суду Волинської області від 16.02.2009 р.
у справі № 2/33-38
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропанхім»(далі ТзОВ «Агропанхім», с. Голишів Луцького району
до відповідача: ПП «Імпалс», с. Тарасове Луцького району
про стягнення 20 712,75 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився;
від відповідача - не з’явився.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 27.03.2009 року порушено апеляційне провадження у справі № 2/33-38 та призначено розгляд апеляційної скарги на 19.05.2009р.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.2009 р., справу № 2/33-38 для розгляду апеляційної скарги ПП «Імпалс» за № 84 від 25.02.09 р. передано колегії суддів у складі головуючого судді Скрипчук О. С., суддів Процика Т.С., Дубник О.П.
Ухвалою від 19.05.2009 р. розгляд справи відкладено на 23.06.2009 р.
Сторони не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників.
Про час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Львівського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 27.03.2009 року, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року №75, копія реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції за 18.06.2009 р.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи судом встановлено:
Рішенням господарського суду Волинської області від 16.02.2009 р. у справі № 2/33-38 (суддя Черняк Л.О.) задоволено позов ТзОВ «Агропанхім», стягнуто з ПП "Імпалс" на користь позивача 19 668,75 грн. основного боргу, 850 грн. інфляційних, 193 грн. 3% річних.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, визнана відповідачем, відповідно і підлягає стягненню.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", зокрема судом першої інстанції не встановлено моменту прострочення зобов'язання і відповідно не встановлено строк з якого у позивача настає право нарахування 3% річних та інфляційних витрат. Просить суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Волинської області від 16.02.2009 р скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 19 668,78 грн. основного боргу, 46.88 грн. 35 річних, у стягненні інфляційних нарахувань –відмовити.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу зазначає, що постановлене господарським судом рішення від 16.12.2009 р. відповідає вимогам закону. Оскільки термін оплати за поставлену пшеницю сторони визначили у видатковій накладній, позивач правомірно нарахував 3% річних та інфляційні витрати. Просить рішення господарського суду Волинської області від 16.02.2009 р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Волинської області - частковому скасуванню, виходячи з такого:
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України, майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, згідно видаткової накладної № РН-0000744 від 28.08.2008 р., позивач відвантажив, а відповідач отримав 15 807 кг пшениці 3 кл. на суму 19 758,75 грн.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 року № 996-XIV, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт поставки товару.
Вимога на суму 90 грн. була припинена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно акту № ОУ -0000309 здачі-приймання робіт (надання послуг).
Отже, заборгованість за поставлений товар, згідно видаткової накладної № РН-0000744 від 28.08.2008 р. становить 19 668 грн.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду про стягнення основного боргу , інфляційних та 3% річних.
З матеріалів справи видно, що основна сума боргу відповідачем не заперечується.
Згідно з додатком № 1 до позовної заяви позивач здійснив нарахування передбачені ст. 625 ЦК України відповідачу з 29.08.2008 р. Доводами, на які посилається позивач як на правомірність здійснення розрахунку інфляційних та 3% річних є зокрема те, що видатковою накладною № РН-0000744 від 28.08.2008 р., згідно якої відбулась передача товару, передбачено строк оплати товару –28.08.2008(день відвантаження товару).
З видаткової накладної видно, що отримання відповідачем товару здійснене уповноваженим представником на підставі довіреності № 612030 - відповідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99.
Довіреність є первинним документом, яким фіксується уповноваження керівником особи, що працює на підприємстві на одержання цінностей.
Згідно типової форми довіреності № М-2, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99, уповноваженій особі надається право на отримання цінностей, інших повноважень для особи не передбачено. З огляду на це посилання позивача на визначеність строку оплати поставленого товару судом не беруться до уваги. Інших доказів, які б стверджували право особи, якою підписано видаткову накладну, визначати строк оплати за відвантажену пшеницю позивачем суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про направлення відповідачу 06.10.2008 р. претензії від 06.10.2008 р. № 12. Доказів направлення претензії відповідачу суду першої інстанції не надав, при цьому зазначає, що претензія залишена відповідачем без реагування. З наданої суду апеляційної інстанції копії повідомлення про вручення поштового відправлення, на яку позивач посилається як на доказ отримання відповідачем претензії № 12 від 06.10.2008 р. не можливо встановити, який саме документ направлялось адресату.
Натомість, матеріалами справи, зокрема відповіддю на претензію від 26.12.2008 р. № 509 підтверджується факт отримання відповідачем претензії № 12 від 20.11.2008 р.
Таким чином, відповідач, у відповідності до ст. 612 ЦК України після спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги –28.11.2008 р. є боржником, що прострочив виконання зобов'язання і з цього моменту, на вимогу кредитора несе відповідальність шляхом сплати останньому суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
За таких обставин колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає дії позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних з 29.08.2008 р. неправомірними, а рішення господарського суду Волинської області від 16.02.2009 р. в цій частині таким, що підлягає скасуванню.
При здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат за період з 28.11.2008 р. по 26.12.208 р. сума 3% річних становить 46,88 грн. інфляційних нарахувань –413,04 грн., вона і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 75, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Львівський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу задоволити частково.
Рішення господарського суду Волинської області від 16.02.2009 року у справі № 2/33-38 в частині стягнення 3% річних та інфляційних скасувати.
Прийняти нове рішення, яким стягнути з ПП "Імпалс" на користь ТзОВ "Агропанхім" 46,88 грн. 3% річних та 413,04 інфляційних нарахувань. В частині стягнення 146,12 грн. 3% річних та 436,96 грн. інфляційних нарахувань відмовити.
В решті рішення господарського суду Волинської області від 16.02.2009 року у справі № 2/33-38 залишити без змін.
Судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволенню позовних вимог( 114,6 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 201 грн. витрат по сплаті державного мита на відповідача, 3,4 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6,00 грн. витрат по сплаті державного мита на позивача).
Доручити господарському суду видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.