ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2009 року Справа № 6/153-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача
суддів: Білецької Л.М., Ясир Л.О.,
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.,
Представники сторін:
від позивача: Балицька Олена Миколаївна, представник,
довіреність №09-0258 від 23.04.09.
від відповідача: Водяна Олена Миколаївна, представник,
довіреність №52-16/115 від 23.12.08.
розглянувши матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р. у справі №6/153-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім ТМХ”, м.Київ
до відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 10 273,01 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р. (суддя Коваленко О.О.) у справі №6/153-09 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім ТМХ”, м.Київ, задоволено частково.
З відповідача, відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на користь позивача стягнуто 8 970,00 грн. основного боргу, 1 162,20 грн. інфляційних, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято за умов порушення матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить дане рішення скасувати та прийняти нове, відмовивши в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати у справі, відповідно, скаржник просить покласти на позивача.
В якості обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень, скаржник зауважує на ненаданні позивачем відповідачеві рахунків-фактур, як передбаченої договором підстави для оплати.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як видно із матеріалів справи, 12.02.2008р. між сторонами був укладений договір поставки товару №109д та Специфікацію №2, що є невід’ємною частиною даного договору./а.с.11-12/.
На виконання умов зазначеного вище договору поставки, позивач на підставі довіреності серії ЯОП №451978/942 від 01.09.2008р. по видатковій накладній №0-000121 від 04.09.2008р. передав відповідачеві товар на загальну суму 8 970,00 грн., що був отриманий останнім без жодних заперечень та зауважень за актом приймання-передачі.
Проте, відповідач, всупереч п.5 Специфікації до договору поставки №№109д від 12.02.2008р., протягом п’яти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі поставлений товар не оплатив, на направлену позивачем в порядку досудового врегулювання спору претензію відповів, що сплатити борг фінансово неспроможний, у зв’язку з чим останній змушений був звернутись за захистом порушених прав до суду./а.с.13,19,33/.
Отже, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов’язань за договором поставки.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №109д від 12.02.2008р. матеріалами справи підтверджено, більш того, наявність боргу не заперечується самим відповідачем, підтвердженням чому є його відзив на претензію, де відповідач фактично визнає грошові зобов’язання за спірним договором поставки, проте, посилається на скрутне фінансове становище на фоні світової кризи, як причину несплати боргу./а.с.24/.
На викладені в апеляційній скарзі заперечення щодо ненадання позивачем відповідачу рахунків-фактур, як підстави для оплати, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.
Дійсно, п.5 Специфікації №2, що є невід’ємною частиною договору поставки №109д від 12.12.2008р., визначено умови оплати поставленого товару на протязі п’яти банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі, надання рахунків-фактур та відповідних податкових накладних.
Однак, як вже зазначалось вище, відповідачем акт приймання-передачі продукції №03-08/ПівдГЗК від 04.09.2008р. був підписаний без жодних заперечень та зауважень, як того потребують, вимоги чинного законодавства України у разі нестачі товару або документів до нього./а.с.33/.
Зокрема, п.12 Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по кількості” П-6 визначено, що приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, тощо) в даному випадку Постачальника. Відсутність перелічених документів приймання продукції не зупиняє, проте, потребує складання акту щодо фактичної наявності товару та супровідних документів до неї.
Однак, відповідачем зазначений акт невідповідності при прийнятті продукції складений не був.
Не використано відповідачем, також, і передбачене статтею 666 Цивільного кодексу України право встановити Постачальникові розумний строк для передання документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним відповідно до договору або право відмовитись від товару та повернути останній Постачальнику у разі не передання ним зазначених документів у встановлений Покупцем строк.
Більш того, в своїй претензії щодо сплати боргу позивач зауважив на своїй готовності надати відповідачеві, при виникненні такої потреби, усіх необхідних для розгляду даної претензії документів.
Проте, відповідач у відзиві на дану претензію посилається лише на своє скрутне фінансове становище та неспроможність сплатити борг та, в свою чергу, нічого не говорить про відсутність у нього достатніх підстав, як-то, рахунків-фактур, для погашення існуючої заборгованості, а, отже, на думку судової колегії, викладені в апеляційній скарзі заперечення свідчать лише про бажання відповідача ухилитись від сплати заборгованості за договором поставки.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.
Отже, вірним, на думку судової колегії, є стягнення з відповідача судом першої інстанції 1 162,20 грн. інфляційних за порушення грошових зобов’язань з оплати поставленого товару, а також, стягнення з відповідача в порядку ст.49 Господарського кодексу України, як зі сторони, з вини якої виник спір, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З огляду на викладене вище, колегія суддів наявні в апеляційній скарзі заперечення вважає необґрунтованими, а, відповідно, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р. у справі №6/153-09 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р. у справі №6/153-09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, –без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Л.О. Ясир