КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2009 № 29/445
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача – Соболевський А.М.;
відповідача – Осадча О.Л., Пруцков В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2009
у справі № 29/445 (суддя
за позовом ЗАТ "Компанія Росток"
до Закритого акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА"
про стягнення 802705,18 грн.
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство «Компанія Росток» (далі – ЗАТ «Компанія Росток») звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія АСКА» (далі – ЗАТ «Українська страхова компанія АСКА») про стягнення 802705,18 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2008 порушено провадження у справі № 29/445 за позовом ЗАТ «Компанія Росток» до ЗАТ «Українська страхова компанія АСКА» про стягнення 802705,18 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2009 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ЗАТ «Українська страхова компанія АСКА» на користь ЗАТ «Компанія Росток» 797997,00 грн. страхового відшкодування та 4708,18 грн. пені.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2009 ЗАТ «Українська страхова компанія АСКА» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ЗАТ «Компанія Росток» відмовити
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що суд визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи..
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:
30.07.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7112563 страхування транспортного засобу марки MERCEDES модель S 450L 4MATIC, державний номер АА1500ЕА (надалі –транспортний засіб), об’єм двигуна 4664 м3, рік випуску 2007 відповідно до умов якого позивач зобов’язався сплатити страхову премію, а відповідач – здійснити страхове відшкодування позивачеві (що є вигодонабувачем) на умовах, в строки та розмірах, передбачених цим договором (надалі –договір).
Відповідно до п. 2.4 частини «Б» договору договір діє, на території держав, що входять до Міжнародного бюро «Зелена карта», а також на європейській території держав колишнього СРСР.
Страхова сума відповідно до умов п. ХІ договору становить 886663,33 грн., страховий тариф – 9,00% страхової суми (п. ХІІ), франшиза по ризику угон – 10% страхової суми (п. ХІІІ), страхова премія - 79799,97 грн. та сплачується щоквартально (п. ХІV). Частка страхової премії по ризику угон в загальній сумі страхової премії становить 15 %.
Відповідно до умов частини «А» договору (п. VII) був застрахований страховий ризик «Угон «Б» на умовах угону з будь –якого місця з 00 годин до 24 годин.
За умовами п. п. 2.1.1. договору ризик «Угон» передбачає протиправне заволодіння транспортним засобом в результаті викрадення. Ризик «Угон «Б» передбачає викрадення транспортного засобу в період часу з 00.00 до 24.00 з будь якого місця та викрадення зі стоянки, що охороняється, або критого гаражу.
Згідно з п. 3.4. договору при настанні випадку, який може бути визнаний страховим по ризику «Угон», позивач зобов’язався: терміново, як тільки це стане можливим, повідомити про настання страхового випадку органи внутрішніх справ; терміново, як тільки це стане можливим, але не пізніше, ніж протягом 24 годин після того, як йому стане про це відомо, повідомити про подію в цілодобовий Центр сервісної підтримки клієнтів відповідача; письмово заявити про подію відповідачеві протягом двох робочих днів після події або після того як йому стало про це відомо; пред’явити та передати відповідачеві на зберігання повний комплект оригінальних ключів від викраденого транспортного засобу, повний комплект оригінальних пультів управління та (або) ключів від протиугінних пристроїв, які були встановлені на вкраденому транспортному засобі, технічний паспорт або довідку – рахунок від вкраденого транспортного засобу, документи, які посвідчують право керування вкраденим транспортним засобом. Ключі, пульти, документи не передаються, якщо вони вилучені представниками правоохоронних органів в зв’язку з подією, що підтверджується відповідним документом.
Відповідно до протоколу усної заяви, копія якого міститься в матеріалах справи, Масол І., який є Президентом позивача та в користуванні якого перебував застрахований транспортний засіб, звернувся 27.03.2007 о 01.29 до поліцейської дільниці м. Мілан, із повідомленням про заволодіння транспортним засобом марки MERCEDES модель S 450L 4MATIC, державний номер АА1500ЕА, невідомою особою.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а також визнається відповідачем, 27.03.2008 останнього було письмово повідомлено про угон застрахованого транспортного засобу 26.03.2008 у м. Мілан (Італія - входить до Міжнародного бюро «Зелена карта»).
Отже, позивачем дотримано вимоги п. 3.4 договору страхування щодо своєчасного сповіщення про настання страхового випадку страховика та органи внутрішніх справ.
Як підтверджується матеріалами справи, 10.04.2008, позивачем на ім’я відповідача було подано заяву про угон транспортного засобу за встановленою відповідачем формою, в якій повідомлялось про обставини події, органи державного управління, що повідомлені про пригоду тощо.
Разом із заявою про угон, 10.04.2008 позивачем було передано відповідачеві диск з відеозаписом угону транспортного засобу, один комплект оригінальних ключів, пульт від протиугінного пристрою, оригінал протоколу заяви про угон транспортного засобу з відділення поліції м. Мілан, оригінал заяви про угон транспортного засобу вхід. №2159 та оригінал пояснювальної записки вхід. № 2161, що підтверджується актом прийому – передачі від 10.04.2008 вих. №1095.
21.05.2008 позивачем також було передано відповідачеві оригінал свідоцтва ААС124065 про реєстрацію транспортного засобу, що підтверджується актом прийому –передачі від 21.05.2008 за вхід. № 2949.
Враховуючи, що один комплект оригінальних ключів, було викрадено разом з транспортним засобом, що зафіксовано в протоколі заяви від 27.03.2008, позивач є таким, що в повному обсязі виконав вимоги п. 3.4.4 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 5.1 договору відповідач зобов’язався здійснити виплату страхового відшкодування протягом 15 днів після оформлення і підписання страхового акту.
Згідно з п. 5.2. договору страховий акт оформлюється відповідачем на основі письмової заяви позивача і документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, його причини і обставини, а також розмір завданої шкоди. Строк складання страхового акту – один робочий день після отримання всіх необхідних документів.
Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, відповідач, розглянувши заяву позивача про виплату страхового відшкодування, листом від 08.04.2008 та вдруге листом від 04.06.2008, відмовив позивачу у виплаті з посиланням на п. 5.5.16 п.п. 3.2.5-3.2.7 частини «Б» договору, мотивуючи тим, що позивачем було допущено до керування транспортним засобом особу, що не мала законних підстав знаходитись за кермом транспортного засобу, а отже страховий випадок відсутній.
Проте, колегія суддів вважає, що покладання відповідачем провини у викраденні транспортного засобу на потерпілого (позивача) за відсутності відповідних належних доказів протирічить загальним принципам відповідальності за правопорушення, а відмова у виплаті страхового відшкодування є безпідставною з огляду на насупне.
За матеріалами справи, викрадення транспортного засобу сталося за обставин передачі особою позивача ключів від автомобіля для здійснення паркування особі, яка видала себе за працівника паркувальної служби готелю.
Матеріалами справи, а саме відповіддю, наданої на запит віце-консула Генерального консульства України в Мілані, підтверджується, що біля готелю Парк Хайятт, в якому сталося викрадення застрахованого транспортного засобу, працювала служба валет-паркування, що включає в себе отримання біля готелю і повернення до нього автомобілю, а також зберігання транспортного засобу клієнта в зовнішньому гаражі за тарифом 50,00 євро. Контракт на валет-паркування вважається укладеним при передачі ключів паркувальнику і вважається припиненим після повернення ключів клієнту.
З огляду на наведене, оскільки саме з моменту передачі ключів є укладеним контракт на валет-паркування, а відповідно паркувальник – особою, що керує авто на підставі такого контракту, допуск позивачем 26.03.2008р. біля готелю Пакт Хайят паркувальника (особи, що видавала себе паркувальником) до керування авто з метою паркування, не може вважатися допуском до керуванням особи, що не мала законних підстав знаходитись за кермом транспортного засобу.
Факт викрадення транспортного засобу відповідачем під час розгляду заяви про виплату страхового відшкодування не заперечувався. Не ставилась така обставина під сумнів відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції. Доказів витребування додаткових документів на підтвердження обставин угону транспортного засобу марки MERCEDES модель S 450L 4MATIC, державний номер АА1500ЕА в ході вирішення спору відповідачем не подавалось.
Отже, твердження апелянта, що ключі добровільно були передані невстановленій особі, саме діями позивача спричинена неможливість надання другого комплекту ключів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що викрадення (заволодіння майном у заборонений законом спосіб особою, що не має права на таке майно) транспортного засобу сталося саме проти волі власника. Як вірно зазначено судом першої інстанції, ненадання позивачем другого комплекту ключів від транспортного засобу є наслідком обставин, на які ні позивач, ні відповідач не можуть вплинути.
Не приймаються до уваги також доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження факту викрадення, оскільки в ході розгляду справи такий факт відповідачем не заперечувався, доказів, що спростовують викрадення відповідачем не подавалось, про неможливість подання таких доказів відповідачем не заявлялось.
Разом з тим, факт викрадення застрахованого транспортного засобу підтверджується матеріалами справи (в тому числі додатковими доказами поданими позивачем в заперечення на апеляційну скаргу), а саме: Протоколом поліцейської дільниці м. Мілан від 27.03.2008р., звітом від 01.04.2008р. з приводу отримання компакт-диску, Звітом від 26.03.2008р. з приводу злочину, вчиненого щодо угону автомобіля MERCEDES, державний номер АА1500ЕА, Протоколом кримінальної поліції від 10.04.2008р. щодо викрадення автомобіля
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неподання йому документів, визначених в п. 5.3.3 договору колегія вважає безпідставними, оскільки позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодуванні з інших підстав.
Крім того, пунктом 5.3.3 договору, на який посилається апелянт, сторони визначили, що у випадку «Угону» транспортного засобу позивач має подати довідку з органів МВД (а не органів внутрішніх справ, як зазначає апелянт в скарзі) про факт викрадення транспортного засобу та постанову про порушення кримінальної страву. Проте, відповідачем залишено поза увагою, що викрадення сталося за межами території України, а умовами договору не врегульовано, який саме документ та органу якої компетенції потрібно подати на підтвердження факту угону транспортного засобу.
Відповідно до п. 3.6.3 договору відповідач зобов’язався протягом 2-х робочих днів, як тільки стане відомо про настання події, яка може бути визнана страховим випадком вжити заходів до оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування. В п. 5.3.6 сторони передбачили, що страховик (відповідач) має право витребувати інші необхідні додаткові документи, на підтвердження причин та обставин події, а також розміру матеріального збитку, якщо відсутність таких документів у страховика унеможливлює чи значно утруднює встановлення факту настання страхової випадку або розміру причинених збитків.
Проте, страховик зазначеним правом не скористався, документів на підтвердження факту угону застрахованого авто у компетентних органів м. Мілану (Італія) не витребував.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на встановлені обставини, колегія вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, а отже права позивача підлягають захисту.
Відповідно до п. 4.1. договору розмір страхового відшкодування визначається відповідачем як різниця між сумою матеріальних збитків та франшизою, передбаченою договором для відповідного страхового ризику.
Положеннями п. 4.4. договору передбачено, що у випадку «Угона» сума матеріальних збитків розраховується у розмірі страхової суми, встановленою договором, але не більше вартості транспортного засобу, аналогічного вкраденому на момент настання страхового випадку.
Відповідно до п. 4.6. договору загальна сума страхових виплат по договору по відношенню до застрахованого транспортного засобу на момент настання страхового випадку не може перевищувати страхової суми, зазначеної в п. XI договору та вартість застрахованого транспортного засобу.
В порядку в п. XI договору страхова сума встановлена в розмірі 886 663,33 грн.
В порядку п. XIІІ договору франшиза по ризику «Угон» становить 10 % від страхової суми.
З огляду на наведені положення договору, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір страхового відшкодування, що мало бути сплачено позивачу, за настанням страхового випадку «Угон «Б» становить 797 997,00 грн.
Враховуючи положення пункту 5.1 договору страхове відшкодування мало бути виплачене позивачу до 26.05.2008р.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до п. 5.4. договору відповідач несе відповідальність за порушення строку виплати страхового відшкодування шляхом сплати пені в розмірі 0,01 % від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення.
Враховуючи, що встановлений розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ за період в який пеня нараховувалась (24%), строк, за який нараховано пеню (59 днів), судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4 708, 18 грн.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Позивачем відповідно до зазначених вимог були надані належні докази на підтвердження угону застрахованого транспортного засобу, доведено факт настання страхового випадку та безпідставність відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2009.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія АСКА» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2009 у справі № 29/445 - без змін.
2. Матеріали справи № 29/445 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді