КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2009 № 22/141
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Євграфової Є.П.
Дикунської С.Я.
при секретарі: Денисюк І.Г.
За участю представників:
від позивача - позивача – не з’явився;
відповідача – Ракітіна Л.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Рось"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.05.2009
у справі № 22/141 (суддя Самсін Р.І.)
за позовом Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ"
до ТОВ "Рось"
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
ВСТАНОВИВ:
Мале приватне підприємство «Виробничо – комерційна фірма «Інвест - VEZ» (далі – МП «Виробничо – комерційна фірма «Інвест - VEZ») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмежено відповідальністю «Рось» (далі – ТОВ «Рось») про стягнення заборгованості в розмірі 1406175,80 грн.
До прийняття рішення по суті спору МП «Виробничо – комерційна фірма «Інвест - VEZ» подало заяву про уточнення позовних вимог, та просило суд стягнути з відповідача 1229422,00 грн. основного боргу, 80644,96 грн. пені та 80644,96 грн. процентів за користування грошовими коштами.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2009 у справі № 22/141 позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ «Рось» на користь МП «Виробничо – комерційна фірма «Інвест - VEZ» 1229422,00 грн. основного боргу, 80644,96 грн. пені та 80644,96 грн. процентів за користування грошовими коштами.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2009 ТОВ «Рось» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині стягнення 80644,96 грн. процентів за користування чужими коштами скасувати та в цій частині в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Між ТОВ «Рось» (покупець) та МПП «Виробничо-комерційна фірма «Інвест-VEZ» (продавець) 04.08.2008 укладено договір купівлі-продажу № 0408/1 відповідно до умов якого, продавець зобов’язується продати та передати у власність покупця Нафтову сировину (нафтомістна сировина) (товар), а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору.
Згідно п. 3.2 договору об'єми товарних партій та термін поставки кожної окремої товарної партії узгоджується сторонами додатково в додатках, які є невід'ємною частиною договору.
Приймання-передача товару здійснюється по терміналу продавця визначеному договором, зі складанням акту приймання-передачі товару, що підписується уповноваженими представниками сторін, а в силу положень п. 3.4 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі товару (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем за кожну партію товару, протягом 10 (десяти) календарних дів з моменту поставки відповідної партії товару.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 11.1 договору).
На виконання договору та вказаного додатку, позивачем передано відповідачу нафтопродукти згідно акту приймання-передачі від 04.08.2008 (підтверджує передачу відповідачу нафтової сировини в кількості 455, 80 тон.), видаткової накладної № РН-040801 від 04.08.2008 (підтверджує отримання вказаного товару на загальну суму 2 000 962 грн.), за які відповідач в повному обсязі не розрахувався.
МП «Виробничо – комерційна фірма «Інвест - VEZ» обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначило, що відповідно до банківських виписок, які свідчать про надходження коштів в рахунок оплати, з урахуванням часткової сплати за поставлений товар заборгованість ТОВ «Рось» згідно договору №0408/1 становить 1229422,00 грн.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З урахуванням положень п. 5.2 Договору № 0408/1 від 04.08.2008р. строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно видаткової накладної від 04.08.2008р., настав 14.08.2008р. (розрахунок мав бути здійснений протягом 10 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ТОВ «Рось» не надало доказів оплати отриманого від МП «Виробничо – комерційна фірма «Інвест - VEZ» товару на суму 1229422,00 грн., а отже судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги в цій частині.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).
Згідно п. 7.3 договору № 0408/1 від 04.08.2008 за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання за договором, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ТОВ «Рось» 80644,96 грн. пені.
Проте, колегія суддів не може погодитися з судом першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Рось» на користь МП «Виробничо – комерційна фірма «Інвест - VEZ» 80644,96 грн. процентів за користування чужими коштами, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.4 договору в разі прострочення грошового зобов’язання покупець сплачує продавцю відсотки за неправомірне користування чужими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Оскільки сторони в договорі не дійшли згоди щодо розміру відсотків, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково застосував в розрахунках ставку НБУ в розмірі 12%. Відповідно заявлені позивачем річні підлягають перерахунку виходячи з розміру встановленого ч. 2 ст. 625 ЦК України – 3%. Отже до стягнення підлягають 3% річних в розмірі 10705,62 грн.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 25.05.2009 слід змінити із новим розподілом судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.
Витрати за подання апеляційної скарги розподілити між сторонами відповідно до ст. 49 України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «Рось» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 25.05.2009 у справі № 22/141 змінити, викласти резолютивну частину в наступній редакції:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось» (юрид. адреса: 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного 15; адреса: 96548, Автономна Республіка Крим, Сакський район, селище Кар'єрне, вул. Зелена 5-А, р/р 26001300006846 в АКБ «Форум» в м. Києві, МФО 322948, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32121055) на користь Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інвест- VEZ» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова б. 10/10 к. 60-61 в літ. А, п/р 260080038701 в ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень» м. Київ, МФО 380281, ідент. код 14343471) 1229422,00 грн. (один мільйон двісті двадцять дев’ять тисяч чотириста двадцять дві гривні) 00 коп. основного боргу, 80644,96 грн. (вісімдесят тисяч шістсот сорок чотири) грн. 96 коп. пені, 10705,62 грн. (десять тисяч сімсот п’ять) грн. 62 коп. процентів за користування чужими коштами, 13207,72 грн. (тринадцять тисяч двісті сім) грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита, 112,00 грн. (сто дванадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення. В решті позову відмовити.
3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Інвест- VEZ» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова б. 10/10 к. 60-61 в літ. А, п/р 260080038701 в ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень» м. Київ, МФО 380281, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 14343471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось» (юрид. адреса: 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного 15; адреса: 96548, Автономна Республіка Крим, Сакський район, селище Кар'єрне, вул. Зелена 5-А, р/р 26001300006846 в АКБ «Форум» в м. Києві, МФО 322948, ідент. код 32121055) 52,42 грн. (п’ятдесят дві) грн. 42 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.
5. Матеріали справи № 22/141 повернути господарському суду м. Києва.
6. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Євграфова Є.П.
Дикунська С.Я.
20.07.09 (відправлено)
- Номер:
- Опис: стягнення 6440,68 грн.
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 22/141
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Євграфова Є.П.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 25.03.2010
- Дата етапу: 17.05.2010