П О С Т А Н О ВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2009 року Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кухар М.П.
при секретарі Яструбінська Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».
На підставу своїх вимог спирається на те, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. є дитиною війни. Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 р. позивачеві повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районів у містах» від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватися Відповідачем. Всупереч положенням статті 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийняті нових законів або внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 17 статті 77 та статею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу було обмежено.
Проте, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, Відповідач зобов’язаний був здійснювати виплату належної позивачу допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки.
Відповідно до положення ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Частиною 20 ст. 1 Бюджетного кодексу України визначено, що Закон про Державний бюджет України – це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
Як зазначалося вище, положення ст. 22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Зупинення Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дії ст. 6 Закону на 2006 рік було грубим порушенням Основного закону України. Тому позивач вважає, що Відповідач зобов’язаний був керуватись Конституцією України як законом прямої дії та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків і за 2006 рік також. З цих же міркувань виходив Конституційний Суд України, ухвалюючи Рішення №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., зокрема в п. 5.4, якого встановлено, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняючи їх дію чи скасувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визначення їх не чинними мають використовуватися окремі закони».
Позивачем направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 року та забезпечити їх виплату.
Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на тереторії України, остаточним і не може бути оскаржено, відповідач, як орган владних повноважень, відмовив позивачеві у його гарантованому Конституцією України та ст. 6 Закону праві. Позивач вважає, що відмова Відповідача є незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бити обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. В свою чергу, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, відмова Відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті позивачеві соціальної державної допомоги, передбаченої статею 6 Закону, як вважає позивач, є протиправною і такою, що суперечить Конституції за законам України. Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України « Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 350 гривень, з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 гривень. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень. Згідно із Законом «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривень, з 1 липня – 482 гривень, з 1 жовтня – 498 гривень. Таким чином сума не виплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки становить: (4302+4809+5739)х30%:100=4471 гривня 20 копійок, що і змушило позивача звернитись з відповідним позовом до суду.
Представник п озивача ОСОБА_2 в судовому засідані позов підтримав частково, просив суд задовольнити вимоги позивача щодо нарахування йому недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги лише за 2007-2008 роки, а за нарахування за 2006 рік він відмовляється.
Представник відповідача Поліщук І. М. в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні.
Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. є дитиною війни. Згідно статті 6 Закону з 01.01.2006 р. позивачеві повинна виплачуватися щомісяччна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районів у мітах" від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або шомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії відвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія норм, які передбачали вищевказані виплати була призупинена.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст. 29, 36, ч.2, ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п. 7,9 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідють Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст.71, ст. 111 Закону України, якими встановлено, що на 2007 рік зупинено дію положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення законом України "Про Державний бюджет України" дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст. 1, 3 ч.2 ст. 6 ч.2 ст.8 ч.2 ст. 19, ст.ст. 21, 22, п.1 ч.2 ст. 92, ч.1, 2, 3 ст.95 Конституції України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Стаття 8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на вищенаведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору необхідно застосувати саме ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Тому позов в частині визначення відмови відповідача щодо виплати позивачеві щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язання відповідача здійснити нарахування даної щомісячної соціальної допомоги підлягає до часткового задоволення, тобто термін з якого відповідач повинен нарахувати дану соціальну допомогу слід обраховувати з 09.07.2007 року, з дня вступу в силу рішення Конституційного суду України № 6-рп п від 09 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст. 29, 36 ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Щодо позивних вимог в частині зобов'язання відповідача провести виплату позивачеві соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно закону України "Про соціальний захист дітей війни" то в цій частині слід відмовити, оскільки при задоволені позовних вимог щодо зобов'язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тим самим охоплюються позовні вимоги позивача в повному обсязі в тому числі про зобов'язання забезпечити виплату даної допомоги.
Відповідно до ст. ст. 99 - 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих не конституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належність йому як дитині війни виплати, позивачеві повідомленно не було, тому про факт порушення прав позивача стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09.07.2007 року. Отже, про порушення прав позивача, позивачу стало відомо тільки після зазначених подій у засобах масової інформації в 2008 році, а тому строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Державне мито суд вважає віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 21, ст. 152 Конституції України, законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік», Законом України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, ст. ст. 12, 17, 19, 99, 100, 159-162 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати відмову Управління пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області щодо виплати ОСОБА_1 , щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною.
Зобов`язати Управління пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області нарахувати ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 09 липня 2007 року по 2008 рік включно, за виключенням 10 відсотків мінімальної пенсії за віком виплачених в 2008 році, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті частині позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається в Київський апеляційний адміністративний суд через Тальнівський районний суд Черкаської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий