10 липня 2006 року                                                              м. Київ

Колегія  суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2001 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що в період шлюбу з відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона захворіла та отримала ІІІ групу інвалідності. Просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частини всіх його доходів.

ОСОБА_2 проти позову заперечував і пояснив, що протягом нетривалого перебування у шлюбі позивачка негідно поводилася та відмовлялася від лікування, а тому він має бути звільнений від обов'язку її утримувати.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 липня 2004 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/8 частини всіх видів доходів щомісячно починаючи з 5 липня 2001 року.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено з підстав доведеності заперечень відповідача.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд у суд апеляційної інстанції з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи та постановлення рішення проведено з порушенням норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи. 

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.