ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
07.07.09 |
Справа №2а-757/09/2770 |
Окружний адміністративний суд м. Севастополя у складі:
головуючого- судді Плієвої Н.Г.,
при секретарі- Авраменко Г.С.,
за участю:
представника позивача- ОСОБА_4, довіреність № 2-303 від 20.02.09
представника відповідача- ОСОБА_3, довіреність № 592 від 29.04.09
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості
Суть спору:
ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України з урахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 20110,16 грн.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем ОСОБА_1 в період з травня 2003 по листопад 2005 виплачувалась надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України у меншому розмірі, ніж передбачено Указом Президента України від 05.05.03 № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу". Крім того, командуванняОСОБА_2керувалось розпорядженнями Міністра оборони України, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а тому не обов`язкові для виконання.
Ухвалою суду від 29.05.09 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 16.06.09.
Ухвалою суду від 16.06.09 було закінчено підготовче провадження у справі та справа була призначена до судового розгляду на 07.07.09.
У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги в частині суми заборгованості. Просить суд стягнути 20110,06 грн. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення на позов. Вважає, що у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено, оскільки Указ Президента України від 05.05.03 № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" передбачає максимальний розмір надбавки, яка повинна сплачуватись у відсотках за вислугу років, але встановлення розміру надбавки віднесено до повноважень Міністра оборони України. Позивачу надбавка була виплачена у повному обсязі відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, а тому порушень законодавства з боку командуванняОСОБА_2не було.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з п. 1 Указу Президента України від 05.05.03 № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (далі - Указ Президента України від 05.05.03 № 389), якій втратив чинність згідно з Указом Президента України від 18 грудня 2007 року № 1234/2007, Міністру оборони України було надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 відсотків.
При цьому зазначеним Указом встановлено, що порядок і умови виплати надбавок визначаються Міністром оборони України.
Відповідно до Указу Президента України від 05.05.03. № 389, Міністр оборони України видав наказ "Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України" від 26.05.03 № 149 (далі - Наказ Міністра оборони України № 149), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 за № 411/7732 (Інструкція діяла на час виникнення спірних правовідносин та втратила чинність згідно з наказом Міністра оборони України від 11.06.08 р. № 259).
Згідно з частиною 2 Наказу Міністра оборони України № 149 розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щомісячно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до п. 1.2 Інструкції "Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України" від 26.05.03 № 149 (далі- Інструкція) встановлені ті ж самі щомісячні надбавки, які вказані в Указі Президента України від 05.05.03 № 389.
Інструкцією встановлено, що розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки та доплати.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 2003 року по 2005 рік, Міністром оборони України постійно змінювались розміри надбавок військовослужбовцям Збройних Сил України у відсотках, а саме:
з травня 2003 року надбавка виплачувалась у таких відсотках: понад 5 років - 3%, понад 10 років - 5%, понад 15 років - 10%, понад 20 років - 15%, понад 25 років - 20%;
з листопада 2003 року надбавка виплачувалась у таких відсотках: понад 5 років - 10%, понад 10 років - 30%, понад 15 років - 50%, понад 20 років - 70%, понад 25 років - 90%;
з січня 2004 року надбавка виплачувалась у таких відсотках: понад 5 років - 3%, понад 10 років - 5%, понад 15 років - 10%, понад 20 років - 15%, понад 25 років - 20%;
з вересня 2004 року надбавка виплачувалась у таких відсотках: понад 5 років - 10%, понад 10 років - 30%, понад 15 років - 40%, понад 20 років - 50%, понад 25 років - 70%;
з січня 2005 року надбавка виплачувалась у таких відсотках: понад 5 років - 3%, понад 10 років - 5%, понад 15 років - 10%, понад 20 років - 15%, понад 25 років - 20%;
з березня 2005 року надбавка виплачувалась у таких відсотках: понад 5 років - 10%, понад 10 років - 30%, понад 15 років - 50%, понад 20 років - 65%, понад 25 років - 85%.
Як встановлено в судовому засіданні на момент видання Указу Президентом України № 389 від 05.05.03 ОСОБА_1. мав стаж військової служби більш 19 років, а з 05.08.03- 20 років.
Згідно з доданим до адміністративного позову розрахунком (а.с. 8), відповідно до розпоряджень Міністра оборони України ОСОБА_1. отримав за період з травня 2003 по листопад 2005 включно наступні надбавки за безперервну військову службу у відсотках: з травня 2003 по липень 2003 -10%, з серпня 2003 по жовтень 2003 - 15%, з листопада 2003 по грудень 2003 - 70%, з січня 2004 по серпень 2004 - 15%, з вересня 2004 по грудень 2004 - 50%, з січня 2005 по лютий 2005 - 15%, з березня 2005 по листопад 2005- 65%, що також не заперечується представником позивача.
Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_2 зобов'язана здійснити доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу в Збройних Силах України та надбавкою, яка передбачена Указом Президента України від 05.05.03 р. № 389 в судовому засіданні не знайшли підтвердження.
Так, Указ Президента України від 05.05.03 № 389 лише встановлює максимальний розмір надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, про що свідчить приставка "до", вище якої надбавка за відповідний стаж служби не може бути сплачена.
Виплата військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячної надбавки за безперервну військову службу пов'язана з наявністю коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Отже, Міністр оборони України має право встановлювати надбавки, нижній розмір яких не обмежений, а верхній зумовлений вислугою років військовослужбовця.
Твердження представника позивача про те, що розпорядження Міністра оборони України про встановлення розмірів надбавок військовослужбовцям Збройних Сил України не мають юридичної сили, оскільки вони не зареєстровані в Міністерстві юстиції України судом до уваги не приймаються.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем є ОСОБА_2, яка підпорядкована Міністру оборони України. Отже, всі накази, директиви, розпорядження та інші документи Міністра оборони України підлягають безперечному виконанню командуванням військової частини.
Крім того, згідно з Положенням "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер", затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 28.12.92 № 731 (далі- Положення) та "Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.05 № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.05 за № 381/10661 (далі- Порядок) державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що не входить до сфері управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Відповідно до п.п. "б", "г", "г" п. 3.4 розділу III Порядку, п.п. "б", "г", "д" п. 5 Положення на державну реєстрацію не подаються акти: дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших актів, що містять правові норми, а також тимчасові, строк дії яких вичерпано; якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення органів вищого рівня; спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм.
Отже, вищевказані розпорядження Міністра оборони України державній реєстрації в Міністерстві юстиції України не підлягають.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1. отримав надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України у розмірах, визначених Міністром оборони України, суд не знаходить обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягненні заборгованості з виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України з урахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 20110,06 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники фермерських господарств - за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльністю.
Трудові правовідносини в Україні регулюються Кодексом законів про працю України, однак дія цього Кодексу не розповсюджується на військовослужбовців, оскільки військовослужбовці отримують грошове забезпечення відповідно до вимог Закону України від 20.12.91 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
На підставі наведеного суд вважає, що вимоги представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що при подачі позову позивачем не було сплачено судовий збір, суд вважає за необхідне стягнути з позивача судовий збір в дохід держави в розмірі 3 грн. 40 коп. відповідно до пункту "б" частини 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 13.07.09 о 17:00 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1(АДРЕСА_1) в дохід держави (одержувач- Державний бюджет Ленінського району м. Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, банк одержувача -ГУДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, р/р 31113095700007, код платежу 22090200) судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Cуддя Н.Г. Плієва