АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/8822/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1216/16Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Акопян В.І.

суддів: Гальонкіна С.А., Мартєва С.Ю.

при секретарі Фадєйкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на  рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання незаконними і скасування наказів про тимчасове переміщення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, після збільшення розміру позовних вимог просила: визнати незаконним і скасувати наказ № 22-к від 07 травня 2015 року про тимчасове переміщення працівника; визнати незаконним і скасувати наказ № 91-к від 30 вересня 2015 року про звільнення з посади перекладача з підстав пункту 2 статті 36 КЗпП України; поновити її на роботі; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2015 року та моральну шкоду в сумі 25 000,00 грн.

В обґрунтування зазначеного позову посилалась на те, вона з лютого 2013 року працювала на посаді перекладача в ТОВ, в квітні 2015 року проводилось скорочення на підприємстві, вона згоди на укладення з нею строкового трудового договору не надавала, готова була звільнитися у зв’язку зі скороченням штату. Своє звільнення з підстав п. 2 статті 36 КЗпП України вважає незаконним і моральна шкода заподіяна позбавленням позивача роботою, погіршенням нервового стану, що призвело до астено-невротичного синдрому. Відсутність роботи змушує позивача виживати додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання незаконним і скасування наказу про тимчасове переміщення працівника №22-к від 07 травня 2015 року, визнання незаконним і скасування наказу №91-к від 30 вересня 2015 року про звільнення з посади перекладача з підстав пункту 2 статті 36 КЗпП України, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2015 року та моральної шкоди в сумі 25000,00 грн. залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд дав неправильну оцінку встановленим фактам, дав помилкове тлумачення нормам трудового законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, у зв’язку з чим зробив хибний висновок.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 лютого 2013 року ОСОБА_2 наказом № 8-к від 7 лютого 2013 року була прийнята на роботу у ТОВ «Біланівський ГЗК» на посаду перекладача ( а.с. 27).

03 лютого 2015 року генеральним директором товариства було видано наказ № 25 про скорочення чисельності та штату працівників, відповідно до якого в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, суттєвим скороченням бюджету та планів з розвитку підприємства на 2015 рік, з 01 червня 2015 року підлягали скороченню 25 штатних одиниць, в тому числі двох перекладачів (а.с.29-33). У подальшому було затверджено штатний розклад товариства, який передбачав посаду одного перекладача. Він набирав чинності з 02 червня 2015 року. Конкретні працівники, серед яких старший перекладача ОСОБА_3 та перекладач ОСОБА_2, були попереджені наказом № 96 від 31 березня 2015 року про майбутнє вивільнення (а.с. 33-34).

Позивач була попереджена про майбутнє звільнення у зв'язку зі скороченням штатів та чисельності працівників і ознайомлена із наявними на підприємстві вакансіями (а.с. 79). Дані обставини підтверджуються штатними розкладами підприємства (а.с.110-128), звітністю підприємства про заплановане масове вивільнення працівників (а.с.115-116). У штатному розкладі підприємства станом на 5 червня 2015 року у графі чисельність штатних одиниць зазначена одна посада перекладача.

На початок проведення скорочення у відповідача було три посади перекладача, працювало дав перекладача, перекладач, ОСОБА_4 з 02 березня 2015 року перебувала у відпустці у зв’язку із вагітністю та пологами (а.с. 36).

Підлягало скороченню дві посади, позивачка була попереджена про звільнення. Відповідач запропонував ОСОБА_2 «тимчасове переміщення» на посаду перекладача ОСОБА_4 до дня фактичного виходу її з відпустки. З чим вона погодилась.

07 травня 2015 року було видано наказ за № 22-к (а.с. 35) «про переміщення ОСОБА_2 тимчасово на посаду перекладача в тому ж структурному підрозділі на час лікарняного листа у зв’язку з відпусткою і пологами та відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перекладача ОСОБА_4, до дня фактично виходу ОСОБА_4 із відпустки». ОСОБА_2 з наказом була ознайомлена та погодилась. З наказом, про що свідчить її підпис в наказі в графі з наказом ознайомлена, згодна.

18 вересня 2015 року ОСОБА_4 повідомила відповідача про намір приступити до виконання трудових обов’язків. 29 вересня 2015 року було видано наказ № 90-к про переривання відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4 з 01 жовтня 2015 року (а.с. 40), у зв’язку з чим ОСОБА_2 була звільнена з роботи з 30 вересня 2015 року по пункту 2 статті 36 КЗпП України (наказ № 91-к від 30 вересня 2015 року, а.с. 41).

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частин 1 і 3 ст. 21 КзпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Абзацом 3 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від  06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що оскільки згідно з частиною 2 статті 23 КЗпП України трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

За змістом ч. 2 ст. 23 КЗпП України  та вищевказаних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року, при вирішенні даного спору підлягають встановленню обставини (характер роботи, умови її виконання, інтереси працівника чи інші випадки, передбачені законодавчими актами), які  стали підставою для укладення строкового трудового договору.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання незаконним і скасування наказу № 22-к від 07 травня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в травні 2015 року погодилась з істотною зміною умов трудового договору, а саме що строк безстрокового договору був змінений на строковий, а саме на час лікарняного листа в зв’язку з вагітність та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перекладача ОСОБА_4 до дня фактичного виходу ОСОБА_4 з відпустки.

ОСОБА_2 була ознайомлена з наказом № 22-к від 07 травня 2015 року і погодилась з наказом, про що свідчить її підпис і дата ознайомлення написані власноручно.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що фактично відбулося переведення позивачки на посаду тимчасово відсутньої ОСОБА_4

Місцевий суд не встановив порушень при видачі наказу від 07 травня 2015 року № 22-к, відмовив в задоволенні позову в зв’язку з недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору відбулося правомірно, оскільки зі згоди позивачки наказом від 07 травня 2015 року змінено строк укладення трудового договору - на час тимчасово відсутнього іншого працівника, на час перебування працівника на лікарняному після пологів та у відпустці для догляду за дитиною. Оскільки ОСОБА_4 подала заяву про переривання відпустки по догляду за дитиною та вихід на роботу, відповідач мав право звільнити позивачку за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.

Судом першої інстанції визнано звільнення позивачки з роботи законним, тому не підлягають задоволенню її позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, не ґрунтуються на законі та належних доказах.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 314, 319 ЦПК України, -

                                          У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.І.Акопян

Судді С.А.Гальонкін

ОСОБА_5

З оригіналом згідно.