ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "07" липня 2009 р.                                                           Справа № 7/30-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                   Щепанської Г.А.

при секретарі                                                            Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Віннічука М.А. - представника за довіреністю №534-1/25 від  28.05.09р.,

від відповідача: ОСОБА_3 - представника за довіреністю від 15.06.2009р., брав участь в судовому засіданні 16.06.2009р.,

  третіх осіб:

- ОСОБА_4 та його представника за довіреністю від 13.11.2008р. ОСОБА_5

- ОСОБА_6 та його представника за довіреністю від 13.11.2008р.

ОСОБА_5,

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7, м.Козятин Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "30" січня 2009 р. у справі № 7/30-08 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Літинської районної державної адміністрації, смт.Літин Вінницької області    

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7, м.Козятин Вінницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Вінниця

- Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6, м.Вінниця

про розірвання договорів оренди,

з перервою в судовому засіданні з 16.06.2009р. до 07.07.2009р. відповідно до ст.77 ГПК України,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.01.2009 р. у справі №7/30-08 позов Літинської районної державної адміністрації (смт.Літин Вінницької області) до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 (м.Козятин Вінницької області) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (м.Вінниця) та суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 (м.Вінниця) про розірвання укладених між Літинською райдержадміністрацією та фізичною особо-підприємцем ОСОБА_7 договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004р. та зареєстрованого 11.05.2005р. за №040501201060 у Вінницькій регіональній філії "Центр ДЗК" при Держкомземі Літинський відділ, а також договору оренди водного об'єкта (ставків) з земельною ділянкою №3 від 08.10.2004р. задоволено повністю.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 у семиденний термін з моменту набрання законної сили рішенням суду повернути Літинській районній державній адміністрації за актом приймання-передачі земельні ділянки площею 38,7435га та 123,2514га.

Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- господарський суд першої інстанції прийняв позовну заяву до розгляду, не взявши до уваги, що її підписано тимчасово виконуючим обов'язки голови Літинської райдержадміністрації, та не з'ясувавши, чи мала така особа право підписувати позовну заяву;

- поза увагою суду залишено те, що представник позивача надав до суду довіреність, термін дійсності якої сплив, і фактично на судовому засіданні представник позивача не був присутній, що унеможливило об'єктивно розглянути справу та позбавило відповідача можливості безпосередньо у судовому процесі ставити запитання представнику позивача, які мають істотне значення для вирішення справи;

- спір розглянуто й за відсутності викликаних в порядку ст.30 ГПК України голови Івчанської сільської ради, на документи якого посилався позивач, а також представника від водного об'єкту (Облводгоспу), що унеможливило об'єктивний розгляд справи;

- місцевий господарський суд, в порушення чинного господарського процесуального законодавства України, допустив до розгляду позов про одночасне розірвання декількох договорів між підприємцем ОСОБА_7 та Літинською районною державною адміністрацією, не врахувавши, при цьому, що рішення про розірвання цих договорів призведе до значних матеріальних збитків відповідача та порушення його матеріальних прав.

Позивач проти позову заперечив, надавши у письмовому відзиві №499-1/25 від 18.05.2009р. на апеляційну скаргу (т.3 а.с.19-21) пояснення в спростування доводів відповідача. Просить залишити оскаржене рішення без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа - підприємець ОСОБА_6 також заперечив проти апеляційної скарги, виклавши свої заперечення у письмовому відзиві на неї, зареєстрованому Житомирським апеляційним господарським судом 25.05.2009р. за вх.№02-01/3218/09 (т.3 а.с.25-27).

Підприємець ОСОБА_4 також не погодився з апеляційною скаргою, надавши свої пояснення в обґрунтування заперечень проти останньої у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, зареєстрованому судом апеляційної інстанції 25.05.2009р. за вх.№02-01/3219/09 (т.3 а.с.31-33).

Відповідач або його представник в судове засідання, призначене на 07.07.2009р., не з'явились.

07.07.2009р. на адресу суду факсимільним зв'язком від Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з хворобою його представника.

Учасники судового процесу заперечили проти заявленого клопотання та вважають за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності відповідача або його представника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в засідання суду, призначене ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження на 28.05.2009р., не з'явився, посилаючись на хворобу, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було відкладено на 16.06.2009р. (т.3 а.с.37,40,41)

Однак, в судовому засіданні 16.06.2009р. представник відповідача ОСОБА_3 будь-яких пояснень щодо оскарженого рішення не надавав, а заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи (т.3 а.с.42). Вказане клопотання було задоволено судом апеляційної інстанції, а в засіданні суду оголошено перерву до 07.07.2009р. (т.3 а.с.44).

Таким чином, відкладаючи розгляд справи та оголосивши перерву в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції створив відповідачеві, зокрема, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і надання відповідачем будь-яких додаткових пояснень в обґрунтування своєї апеляційної скарги на судове рішення.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги  приписи                           ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, відхилити клопотання відповідача, як безпідставне й розглядати апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності відповідача або його представника.  

Представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Треті особи та їх представник також заперечили проти апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважають рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте відповідно до норм чинного законодавства та з повним з'ясуванням усіх обставин справи. Просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2004р. Літинською районною державною адміністрацією було видано розпорядження за №188 (т.1 а.с.74) "Про надання земельної ділянки в оренду приватному підприємцю ОСОБА_7 на території Івчанської сільської ради", відповідно до якого підприємцю             ОСОБА_7 було надано в оренду земельну ділянку із земель запасу Івчанської сільської ради загальною площею 161,9949га, в тому числі земельну ділянку із колишніх земель Літинського виробничого рибцеху "Вінницярибгосп" площею 123,2514га. Земельну ділянку площею 38,7435га надано в оренду терміном на 49 років, а земельну ділянку із колишніх земель Літинського виробничого риб цеху "Вінницярибгосп" площею 123,2514га – на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення). Зобов'язано підприємця у місячний термін укласти договір оренди з Літинською райдержадміністрацією.

21.08.2004р., згідно розпорядження від 04.06.2004р. №188, між Літинською районною державною адміністрацією Вінницької області та суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_7 було укладено договір оренди, згідно якого Літинська райдержадміністрація (за договором "орендодавець") надає, а підприємець ОСОБА_7 (за договором "орендар") - приймає в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення), розташовану за межами населеного пункту на території Івчанської сільської ради Літинського району Вінницької області (т.1 а.с.11-17).

Відповідно до п.1.2 та п.2.2.1 зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 161,9949га, з яких земельна ділянка площею 38,7435га земель запасу Івчанської сільської ради надається в оренду на 49 років, а земельні ділянки із колишніх земель Літинського виробничого рибцеху "Вінницярибгосп" площею 123,2514га - на 10 років.

У п.п.2.3.1, 2.3.2 договору сторони узгодили розмір орендної плати (за один рік - 8448,14грн.) та періодичність її внесення (два рази на рік рівними частинами, не пізніше 15-го червня та 15-го листопада поточного року).

Згідно з даним договором орендар зобов'язувався, крім іншого, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, дотримуючись, при цьому, вимог чинного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил використання земельної ділянки; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; своєчасно сплачувати орендну плату - п.п.3.4.2, 3.4.7, 3.4.11 договору.

Підстави для розірвання договору сторони визначили у п.4.3 договору. Однією з цих підстав, зокрема, є невиконання однією із сторін обов'язків передбачених договором.

В подальшому, на підставі договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004р., між Літинською районною державною адміністрацією та підприємцем ОСОБА_7 08.10.2004р. було укладено договір оренди водного об'єкта (ставків) з земельною ділянкою водного фонду №3 (т.1 а.с.18-20), відповідно до якого Літинська райдержадміністрація (за договором "орендодавець") надає, а підприємець ОСОБА_7 (за договором "орендар") - приймає в довгострокове користування на умовах оренди водний об'єкт площею 123,2514га строком на 5 років для розбудови та будівництва присадибного сільськогосподарського господарства з товарним риборозведенням (п.п.1.1, розділ 2, п.3.1 договору).

Дозвіл на спеціальне водокористування (риборозведення) ОСОБА_7 отримав 08.10.2004р. на строк до 07.10.2009р. (т.2 а.с.18-19).

Як передбачено п.3.2 договору від 08.10.2004р., умови та порядок внесення орендної плати визначаються в договорі оренди земель водного фонду від 21.08.2004р.

Права і обов'язки сторін визначені розділом 4 договору від 08.10.2004р.

Відповідно до п.4.3 цього розділу на орендаря покладено, зокрема, обов'язок дотримуватись передбачених чинним законодавством умов користування землями водного фонду, на яких знаходиться водний об'єкт; дотримуватись правил технічної експлуатації водного об'єкту, які надаються орендарю службами Вінницького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству (облводгосп) і є невід'ємною частиною цього договору; своєчасно сплачувати орендну плату за користування водним об'єктом.

Пунктом 6.3 договору від 08.10.2004р. передбачено, що в односторонньому порядку цей договір може бути розірвано на вимогу однією із сторін (за рішенням суду) у разі систематичного або грубого одноразового порушення іншою стороною умов договору або чинного природоохоронного законодавства.

24.09.2008р. Літинська районна державна адміністрація звернулась в господарський суд Вінницької області до підприємця ОСОБА_7 з позовом про розірвання договорів від 21.08.2004р. та 08.10.2004р. й зобов'язання відповідача у семиденний термін з моменту набрання рішенням суду законної сили повернути позивачу за актом приймання-передачі земельні ділянки площами 38,7435га та 123,2514га.

Обґрунтовуючи позов, райдержадміністрація посилається на систематичне та грубе порушення і невиконання відповідачем умов договорів, які полягали в тому, що підприємець ОСОБА_7 був відсутній на орендованих об'єктах більше 1 року; несвоєчасно вносив орендну плату; неодноразово допускав порушення рівня води, яке спричинило підтоплення земельних ділянок мешканців населеного пункту, розташованого поряд з орендованими об'єктами.

За твердженням позивача, про факт невиконання відповідачем обов'язків за договорами оренди свідчить акт від 19.06.2008р., складений комісією у складі представника Літинської райдержадміністрації Вінничука М.А., начальника оргвідділу, заступника керівника апарату, представника  органу місцевого самоврядування с.Івчи Літинського району Кащенко Валентини Дмитрівни, за участю власників об'єктів нерухомого майна (складу кормів, будинку рибака) ОСОБА_4 та ОСОБА_6                        (т.1 а.с.32).

Позивач вказує, що, всупереч п.п.3.4.11, 2.3 умов договору оренди землі та п.п.4.3 договору оренди водного об'єкта, відповідач своєчасно не сплачує орендну плату, а у 2008 році не сплачував її взагалі, що підтверджується довідкою Літинського відділення ХОДПІ №2283/10/1714 від 19.06.2008р. (т.1 а.с.21,67).

В підтвердження факту порушення відповідачем умов договорів позивач  надав також довідку Івчанської сільської ради №67 від 09.06.2008р. (т.1 а.с.22,68).

Позивач звертає увагу, що на даний час об'єкти нерухомого майна (будинок рибака та склад кормів) знаходяться у власності інших осіб – підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_6, яких суд першої інстанції на підставі ст.27 ГПК України, за клопотанням позивача (т.1 а.с.40), ухвалою від 21.10.2008р.             (т.1 а.с.86-87) залучив до участі у справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, дійшовши висновку про те, що рішення у даній справі може вплинути на їх права, з урахуванням того, що до них на підставі цивільно-правових угод (т.1 а.с.23-30) перейшло право власності на нерухоме майно на земельній ділянці, яка орендується відповідачем.

Правовою підставою для розірвання договорів оренди та повернення об'єктів оренди позивач у позовній заяві вказав ст.ст.32,34 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.188,206 Господарського кодексу України

Крім того, позивач зазначає, що Басейнове управління водними ресурсами Річки Південний Буг "БУВР Південного Бугу", розглянувши звернення Івчанської сільської ради щодо невиконання підприємцем ОСОБА_7 обов'язків за договорами оренди та, враховуючи результати неодноразових перевірок щодо дотримання ним умов договору, погодило дострокове розірвання договору оренди водного об'єкта від 08.10.2004р.

Відповідач у письмових поясненнях від 12.12.2008р. та у відзиві від 19.01.2009р. на позовну заяву (т.2 а.с.28-30,102) підтвердив отримання від позивача пропозицій щодо розірвання договорів, але позовні вимоги не визнав, зазначивши, що 04.04.2005р. між ним та громадянином ОСОБА_4 було укладено договір № 1/06 про спільну діяльність. При цьому, відповідач зазначив, що ОСОБА_4 не виконував належним чином свої зобов'язання по вказаному договору, що, в свою чергу, стало підставою для порушення зобов'язань відповідача по договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004р., зареєстрованого 11.05.2005р. за № 040501201060 та договору оренди водного об'єкта (ставків) з земельною ділянкою від 08.10.2004р. № 3.

Оцінивши доводи сторін, зібрані у справі докази, заслухавши представників сторін, третіх осіб та викликаного в порядку ст.30 ГПК України Івчанського сільського голови, в сукупності з аналізом норм чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується наступне.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", а відносини, пов'язані з орендою водних об'єктів – Водним кодексом України.

Із змісту ст.1 Закону України від 06.10.1998р. №161-XIV "Про оренду землі", яка дає визначення оренди землі, випливає, що відносини орендодавця та орендаря земельної ділянки оформляються договором.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про оренду землі" визначено, що земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Як передбачено ч.7 ст.51 Водного кодексу України від 06.06.1995р. №213/95-ВР, право  водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони  навколишнього природного середовища та водного господарства.

Користування  водними  об'єктами  (їх  частинами)  на  умовах оренди здійснюється відповідно до вимог  водного  законодавства  і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України (ч.10 ст.51 Водного кодексу України).

Загальні положення про зобов'язання містить Цивільний та Господарський кодекси України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства                           (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Стаття 610 Цивільного Кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.1 ч.1 ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У відповідності до ст.782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення  наймодавця про відмову від договору.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Земельним та водним законодавством, з урахуванням специфіки відносин, які регулюються цим законодавством, більш конкретизовано підстави для припинення договору оренди землі та водних об'єктів.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, ч.1 ст.24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.  

Частиною 2 ст.24 Закону України "Про оренду землі визначено обов'язки орендаря земельної ділянки.

Пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України передбачено примусове припинення у судовому порядку прав на земельну ділянку у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати.

В силу ч. 5 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, крім іншого, використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;  не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища.

Як встановлено п.п.6,8 ч.1 ст.55 Водного кодексу України, право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі, зокрема, порушення умов спеціального водокористування та охорони вод; систематичного невнесення збору в строки,  визначені законодавством.

Таким чином, імперативні вимоги земельного, водного, цивільного та господарського законодавства передбачають в якості підстави розірвання договору оренди земельної ділянки систематичну несплату орендної плати.

Крім того, системний аналіз вказаних вище норм приводить до висновку, що закон пов'язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду з невиконанням сторонами обов'язків, передбачених укладеним між ними договором.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

Наданими позивачем доказами підтверджується, що відповідач у 2008 році не сплачував орендну плату за оренду землі водного фонду та оренду водних об"єктів.

Даний факт підтверджується, зокрема, довідками Літинського відділення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції №2283/10/1714 від 19.06.2008р., №3817/10/1714 від 11.11.2008р., №4057/10/1714 від 05.12.2008р., №67/10/1714 від 15.01.2009р. (т.1 а.с.21,67,98, т.2 а.с.6,50), листом Івчанської сільської ради №67 від 09.06.2008р., із земель якої відповідачу виділено земельну ділянку (т.1 а.с.22,68), довідкою виконавчого комітету Івчанської сільської ради №868 від 11.11.2008р. та листом останньої за №130 від 22.12.2008р. (т.1 а.с.146, т.2 а.с.35), а також не спростовується самим відповідачем у його письмових поясненнях від 12.12.2008р., 15.01.2009р. (т.2 а.с.30,102).

Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем протягом            2005-2006р.р. неодноразово допускались порушення рівня води на об'єкті водного фонду, який ним орендувався, й недотримання встановленого рівня води зумовило неодноразове подання скарг місцевими жителями внаслідок підтоплення їх земельних ділянок та господарських будівель, які є суміжними з земельною ділянкою, що орендується відповідачем.

Вказане підтверджується зверненнями жителями с.Івча до голови Івчанської сільської ради; книгою реєстрації звернень громадян Івчанської сільської ради за 2006 рік; рішенням Івчанської сільської ради  №9 від 20.06.2006р. "Про дотримання рівня води в орендованих ставках", яким відповідача, за результатами розгляду звернень заяв громадян про завищений рівень води в орендованих ОСОБА_7 ставках, зобов'язано понизити рівень води; актом від 24.04.2006р. комісії по узгодженню земельних питань, створеною у зв'язку з чисельними зверненнями громадян щодо вжиття заходів до відповідача по дотриманню рівня води у ставках; актом від 16.03.2007р., складеним комісією у складі представника Івчанської сільської ради та землевпорядника; актом перевірки стану дотримання вимог водоохоронного законодавства від 04.04.2007р.; виданими відповідачеві приписами Вінницького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству №1 від 15.05.2006р. та №2 від 05.04.2007р.; листами Вінницького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству "Облводгосп" №3/216 від 18.04.2006р. (т.1 а.с.45,47,48-50-53,147-150, т.2 а.с.46-49), з яких вбачається, що на орендованому підприємцем ОСОБА_7 об'єкті водного фонду фіксувався рівень води вище нормального рівня та підтоплення прилеглої території і міжгосподарської меліоративної системи "Кусиківці-Івча".

Крім наведеного, позивач, як зазначалося вище, посилався на відсутність відповідача на орендованому об'єкті впродовж тривалого часу (з липня 2007 року по грудень 2008 року), на підтвердження чого надав акти від 19.06.2008р. та від 05.12.2008р., складені за участю представника позивача, Івчанського сільського голови та громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_6

Порушення відповідачем, як користувачем водного об'єкта та земельної ділянки водного фонду, прав власників суміжних ділянок та землекористувачів, а також порушення ним своїх обов'язків щодо своєчасної і в повному обсязі сплати орендних платежів, що позбавило їх отримувача (Івчанську сільську раду) можливості отримати належні їй за договором оренди земель водного фонду від 21.08.2004р. та договором оренди водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 08.10.2004р. грошові кошти, спонукало позивача звернутись до відповідача  з пропозицією про розірвання договорів оренди від 21.08.2004р. та 08.10.2004р. (лист №765-1/19 від 23.07.2008р.,               т.1 а.с.34,71).

Відповідач у поясненнях, наданих суду першої інстанції, від 22.12.2008р. та 15.01.2009р. (т.2 а.с.30,102) факт отримання від позивача цієї пропозиції не заперечив й, разом з тим, не погодився з нею, що спонукало позивача звернутись за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Як правильно відмітив суд першої інстанції, недотримання відповідачем встановленого законом порядку  щодо надання відповіді на пропозицію про розірвання договорів, за наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору, не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки це суперечило б приписам статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, та статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, про припинення правовідношення.

При цьому, свій висновок, місцевий господарський суд обґрунтував посиланням на позицію Вищого господарського суду України, яка викладена в п.2 його інформаційного листа №01-8/482 від 13.08.2008р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не довів відсутність своєї вини у порушенні обумовлених договором оренди земель водного фонду від 21.08.2004р. та договором оренди водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 08.10.2004р. обов'язків, які покладались на нього, а доводи відповідача про те, що невиконання ним умов договорів оренди спричинено, в свою чергу, невиконанням підприємцем ОСОБА_4 умов договору №1/06 від 04.04.2005р. про спільну діяльність (т.2 а.с.24-26), за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язався спільно з підприємцем ОСОБА_7 використовувати орендовані останнім землі запасу та водного фонду в комерційних цілях та забезпечувати будівництво спільного господарства та бази для вирощування риби на орендованій території та у ставках, які знаходяться на землях в с.Івча, є непереконливими.

У ч.ч. 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України закріплено, що  особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від нього, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів, тощо.

Крім того, в ч.2 ст.218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.  

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.528  цього ж Кодексу виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Аналогічний припис містить ч.1 ст.194 Господарського кодексу України, яка вказує, що виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Однак, як випливає з договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004р. та договору оренди водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 08.10.2004р., обов'язки, покладені на підприємця ОСОБА_7, повинні виконуватись безпосередньо останнім.

Вказані положення договорів прямо кореспондуються із ч.1 ст.8 Закону України "Про оренду землі", яка вказує що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця, наявність якої матеріалами справи не підтверджується.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.51 Водного кодексу України передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється. 

Аналіз договору №1/06 від 04.04.2005р., укладеного між підприємцем ОСОБА_7 та фізичною особою ОСОБА_4, свідчить про те, що вищенаведені норми сторонами цього договору не дотримані, оскільки договором передбачено передання ОСОБА_4 50% прав по договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004р. та договору оренди водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 08.10.2004р.

Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, договір №10/06 від 04.04.2005р. не містить обов'язку ОСОБА_4 сплачувати замість відповідача орендну плату, а передбачає лише, що погашення податків, орендної плати та інших обов'язкових платежів здійснюється за рахунок отриманого доходу (п.4.1.1).  

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про розірвання укладених з відповідачем договорів оренди від 21.08.2004р. та 08.10.2004р. є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Згідно із ст.34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За умовами п.2.4 договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004р. та п.5.1 договору оренди водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 08.10.2004р.  після припинення дії договору або його розірвання орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві  земельну ділянку (водний об'єкт) у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

За таких обставин, правомірною також є вимога позивача щодо зобов'язання відповідача повернути за актом прийому-передачі об'єкти оренди за договорами оренди від 21.08.2004р. та 08.10.2004р.Доводи відповідача про те, що господарським судом першої інстанції прийнято позовну заяву до розгляду, без з'ясуванням того, чи мав право тимчасово виконуючий обов'язки голови Літинської райдержадміністрації підписувати таку заяву не заслуговують на увагу й спростовуються наступним.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.8 Закону України від 09.04.1999р. №586-XIV  "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій, які призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.

Розпорядженням Президента України від 13.02.2008р. (т.1 а.с.73) тимчасове виконання обов'язків голови Літинської районної державної адміністрації покладено на ОСОБА_12, який підписав позовну заяву, й, відповідно до розпорядження від 18.02.2008р. №09-рк (т.1 а.с.72) ОСОБА_12 приступив до виконання обов'язків голови Літинської райдержадміністрації з 18.02.2008р.

Таким чином, ОСОБА_12 вправі був підписувати позовну заяву.

Доводи відповідача про те, що поза увагою суду першої інстанції залишено те, що представник позивача надав до суду довіреність, термін дійсності якої сплив, і фактично на судовому засіданні представник позивача не був присутній, що унеможливило об'єктивно розглянути справу та позбавило відповідача можливості безпосередньо у судовому процесі ставити запитання представнику позивача, які мають істотне значення для вирішення справи, а також твердження відповідача, що спір розглянуто й за відсутності викликаних в порядку ст.30 ГПК України голови Івчанської сільської ради, на документи якого посилався позивач, а також представника від водного об'єкту (Облводгоспу), що унеможливило об'єктивний розгляд справи, є необґрунтованими та не являються підставою для скасування оскарженого рішення.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання, призначене ухвалою від 12.12.2008р. на 19.01.2009р., й у якому було оголошено перерву до 30.01.2009р., від імені позивача прибув ОСОБА_8 без повноважень                                   (т.2 а.с.33-34,131).

Проте, представник від імені Івчанської сільської ради був присутнім.

В засідання суду, 30.01.2009р. від позивача та Івчанської сільської ради представники не з'явилися.  

Однак, як свідчать матеріали справи, в судове засідання 21.10.2008р., призначене судом ухвалою про порушення провадження у справі, в засідання суду 17.11.2008р., призначене ухвалою суду від 21.10.2008р. про відкладення розгляду справи, а також в судове засідання 12.12.2008р. прибув заступник керівника апарату, начальник відділу організаційного, правового та кадрового забезпечення апарату райдержадміністрації Віннічук М.А., довіреність якому за №574-1/25 видана 21.10.2008р., була дійсною до 31.12.2008р., а також викликаний в порядку ст.30 ГПК України голова Івчанської сільської ради Кащенко В.Д.  (т.1 а.с.1-2,82,86-87,127-158,                т.2 а.с.33-34).

Тобто, в трьох судових засіданнях – 21.10.2008р., 17.11.2008р., 12.12.2008р. – інтереси позивача представляв повноважний представник.

Проте, в судові засідання 21.10.2008р. та 17.11.2008р. відповідач не з'являвся, посилаючись на свою хворобу та хворобу свого представника, у якого, за твердженням відповідача, перебувала вся документація (т.1 а.с.80,151).

Водночас, як свідчать матеріали справи, зокрема, протокол та ухвала суду, датовані 12.12.2008р. (т.2 а.с.32-34), відповідач також був присутній в даному судовому засіданні, що не позбавляло його ставити представникові позивача, а також представникові Івчанської сільської ради, будь-які запитання, що стосуються предмета спору.

Відповідач не був позбавлений можливості ставити свої запитання представникові Івчанської сільської ради й у засіданні суду, яке відбулося 19.01.2009р.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що можливість реалізувати своє право на захист відповідач мав шляхом подання відповідних належних доказів в обґрунтування своїх доводів проти позову, які мають перевагу над усними поясненнями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про розподіл судових витрат та повернення позивачеві з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 17,00грн.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької областівід 30 січня 2009р. у справі №7/30-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7, м.Козятин Вінницької області - без задоволення.

2. Справу № 7/30-08 повернути до  господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Гулова А.Г.

судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

Віддрук. 6 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4,5- третім особам

6 - в наряд