Семенівський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2353/14-ц

Провадження № 2/547/1/16

УХВАЛА

12 квітня 2016 року смт. Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Халявки В.І.,

при секретарі Козулі Н.П.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Семенівка цивільну справу за позовом Приватного Полтавського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» до Св’ятилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, Глобинського районного управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_3, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області про скасування рішення виконкому Св’ятилівської сільської ради №3 від 29 лютого 2012 року; визнання недійсним свідоцтва про право власності на кемпінг; скасування державної реєстрації права власності на кемпінг; визнання права власності на двохквартирний жилий будинок; витребування із чужого незаконного володіння двохквартирного будинку; скасування рішення виконкому Святилівської сільської ради № 14 від 24 лютого 2006 року; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок; скасування державної реєстрації права власності на жилий будинок,

В С Т А Н О В И В :

В підготовчій частині судового розгляду відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовим клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України та зазначив, що позивач неодноразово збільшував позовні вимоги, але змінені та доповнені позовні вимоги не оплатив судовим збором. Всього позивачем заявлено 8 позовних вимог, в тому числі дві вимоги майнового характеру , а судовим збором оплачено тільки одну позовну вимогу немайнового характеру.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши клопотання, приходить до висновку про залишення клопотання без задоволення.

Встановлено, що позивачем після подання первісного позову двічі 01 березня 2015 року та 01 березня 2016 року збільшувалися позовні вимоги.

Всього позивачем заявлено 8 позовних вимог:

1). про скасування рішення виконкому Св’ятилівської сільської ради №3 від 29 лютого 2012 року;

2). про визнання недійсним свідоцтва про право власності на кемпінг;

3). про скасування державної реєстрації права власності на кемпінг;

4). про скасування рішення Святилівської сільської ради № 14 від 24 лютого 2006 року;

5). про визнання права власності на двохквартирний будинок;

6). про витребування із чужого незаконного володіння двохквартирного будинку;

7). про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно;

8). про скасування державної реєстрації права власності на жилий будинок.

Із заявлених 8 позовних вимог дві вимоги є позовними вимогами майнового характеру, а саме: про визнання права власності на двохквартирний будинок та витребування із чужого незаконного володіння двохквартирного жилого будинку.

Відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про судовий збір» кожна позовна вимога повинна оплачуватися судовим збором, за ставками, що діяли на час подання позову.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір», що діяв до вересня 2015 року за подання позовної заяви майнового характеру сплачувався судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 мінімального розміру заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, а позови немайнового характеру оплачувалися судовим збором у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що становило 243 грн. 60 коп. виходячи із мінімальної заробітної плати у 1280грн.

З 01 вересня 2015 року позовні зави майнового характеру оплачуються юридичними особами у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру мінімальної заробітної плати, яка з 01 січня 2016 року становить 1378 гривень. Позовні вимоги немайнового характеру оплачуються юридичною особою у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Встановлено, що позивачем при поданні первісного позову судовим збором оплачена одна позовна вимога немайнового характеру у сумі 243 грн. 60 коп.

При подачі позову у вересні 2014 року позивачем не оплачено дві інші позовні вимоги немайнового характеру, оплаті підлягало 243,60 грн. х 2 = 487,20 грн.

При збільшенні позовних вимог у березні 2015 року (а.с.169-173 т.1) позивачем не сплачено судовий збір з двох позовних вимог майнового характеру , а саме: про визнання права власності на двохквартирний будинок та витребування із чужого незаконного володіння двохквартирного жилого будинку.

При відсутності в матеріалах справи даних про вартість двохквартирного будинку та зважаючи на його розміри, суд вважає, що позивач повинен був сплатити за 2 позовні вимоги майнового характеру судовий збір у розмірі 3 мінімальних заробітних плат за кожну, тобто 1218х3х2=7308 грн.

При збільшенні позовних вимог у березні 2016 року позивач повинен був сплатити судовий збір за три позовні вимоги немайнового характеру по одній мінімальній заробітній платі, тобто 1378х3=4134 грн.

Суд вважає, що підстав для залишення позову без розгляду на даній стадії процесу немає.

Суд вважає за необхідне усунути недоліки з несплатою судового збору шляхом оголошення перерви в судовому засіданні та зобов’язання позивача сплатити судовий збір до наступного судового засідання.

Таке рішення суду узгоджується з роз’ясненнями, даними ВССУ в п. 28 постанови Пленуму від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 119, 120 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання відповідача ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду через несплату судового збору залишити без задоволення.

Для виправлення недоліків позовної заяви, а саме, сплати судового збору позивачем оголосити перерву у судовому засіданні до 10 години 04 травня 2016 року.

Зобов’язати позивача до вказаної дати сплатити суми судового збору, зазначені в описовій частині цієї ухвали, та надати суду відповідні докази.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. Халявка