ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року Справа № 876/780/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року у справі №809/4426/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, представника Тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» Сичевської Ю.К. про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

16.12.2015р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа), представника Тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» Сичевської Ю.К., просила визнати протиправним та скасувати рішення Тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» підписаного представником АТ «Дельта Банк» за довіреністю Сичевською Ю.К. №8821/3184 від 23.09.2015р. щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозити) у євро №007-08501-120215 від 12.02.2015р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» (далі-Банк) в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_2; зобов'язати Уповноважену особу надати до Фонду додаткову інформацію про збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_2 згідно договору банківського вкладу (депозиту) у євро №007-08501-120215 від 12.02.2015р., якому необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2016р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2016р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Наказом Уповноваженої особи від 16.09.2015р. №813 визнано нікчемним договір банківського вкладу та вирішено застосувати наслідки нікчемності з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема щодо договору №007-08501-120215 від 12.02.2015р. Наказом Уповноваженої особи від 22.09.2015р. №836 вирішено не застосовувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підставі п.7 ч.3 ст.38 вказаного Закону, кошти на які надійшли від платників, сума залишку на яких станом на 03.03.2015р. становила менше 200 000 грн., в частині повернення коштів платникам, які перерахували кошти на вклади за такими Договорами. При укладенні договору банківського вкладу №007-08501-120215 додаткових пільг чи переваг надання Банком кредитору або вкладнику судом першої інстанції не встановлено. Крім того, заборона зарахування вкладу на рахунок позивача шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи не передбачено ні Законом України «Про банки та банківську діяльність», ні іншими нормативно-правовими актами. На підставі викладеного, договір банківського вкладу №007-08501-120215 від 12.02.2015р. немає ознак нікчемності в розумінні норм ЦК України та ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На час вирішення справи Уповноважена особа наділена повноваженнями надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема, збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування, що судом не враховано.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу та письмові пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2015р. між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» в особі ОСОБА_6, укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро №007-08501-120215, відповідно до якого Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок на строк по 26.02.2015р. включно, сума вкладу складає 7 000 євро.

02.03.2015р. на підставі постанови Правління Національного банку України №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (а.с.83-85).

26.10.2015р. ОСОБА_2 подала кредиторську вимогу, просила визнати її кредитором АТ «Дельта Банк» та перерахувати належній їй кошти (а.с.17).

Листом Тимчасової адміністрації від 23.09.2015р. №8821/3184, за підписом представника АТ «Дельта Банк» за довіреністю Сичевської Ю.К. позивача повідомлено, що Договір банківського вкладу (депозиту) №007-08501-120215 від 12.02.2015р. є нікчемним згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.18).

Вважаючи незаконним рішення від 23.09.2015р. про визнання договору банківського вкладу №015-08501-120215 від 12.02.2015р. нікчемним та дії Уповноваженої особи протиправними, ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121-III (далі - Закон №2121-III) закріплено критерії віднесення банку до категорії проблемних та встановлено, що Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону №2121-III Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі не приведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним.

Як встановлено з матеріалів справи, у зв'язку з здійсненням Банком ризикової діяльності Національним банком України прийнято Постанову №692/БТ від 30.10.2014р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», відповідно до якої банку заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

03.11.2014р. Радою Директорів ПАТ «Дельта Банк» видано Наказ №2650 щодо стабілізації діяльності Банку, яким наказано запровадити з 04.11.2014р. та забезпечити виконання обмежень в діяльності, які аналогічні встановленим Постановою НБУ №692/БТ від 30.10.2014р., та визначено відповідальних осіб.

Постановою Національного банку України від 02.03.2015р. №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с.83-84).

Згідно з ч.2 ст.76 Закону №2121-III Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Закону №4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема,: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною 2 ст.26 Закону №4452-VI встановлено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно з ч.6 ст.27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з пунктами 3-4 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012р. № 14, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Водночас, з аналізу викладених положень нормативно правових актів вбачається, що відшкодування коштів триває з моменту прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку та завершується в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням виконавчої дирекцією Фонду №71 від 08.04.2015р. тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015р. по 02.09.2015р. включно (а.с.86).

Рішенням виконавчої дирекцією Фонду №147 від 03.08.2015р. строк здійснення тимчасової адміністрації в Банку продовжено по 02.10.2015р. включно (а.с.87).

Постановою Національного банку України №664 від 02.10.2015р. відкликано банківську ліцензію АТ «Дельта Банк».

02.10.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно (а.с.89).

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст.38 Закону №4452-VI закріплено вичерпний перелік підстав за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Таким чином, законодавцем встановлено як обов'язок Уповноваженої особи, у визначені строки, скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок, протягом дії тимчасової адміністрації, забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

При цьому право Уповноваженої особи перевіряти правочини на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання Наказу Уповноваженої особи №408 від 29.05.2015р. та рішення Виконавчої дирекції Фонду №174/15 від 27.07.2015р. Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За результатами роботи вказаної Комісії 15.09.2015р. складено Протокол засідання комісії, яким вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу, серед яких за №3352 договір, укладений між ОСОБА_2 та Банком (а.с.47).

Наказом Тимчасової адміністрації №813 від 16.09.2015р. у зв'язку з виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями Банку нікчемних правочинів, застосовано наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які скасовано Наказом Тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» від 22.09.2015р. №836.

Отже, досліджуваний судом договір банківського вкладу за наслідками перевірки 15.09.2015р. був виявлений як нікчемний, проте наслідки нікчемності щодо нього не було застосовано.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до Протоколу від 15.09.2015р. операції з перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладені (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в Банку, були здійснені в період дії Постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014р. Відповідно до зазначеної Постанови банку заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. При цьому, як зазначено в Рішенні Виконавчої дирекції Фонду (протокол №174/15 від 27.07.2015р.), керівників структурних підрозділів Банку було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій, встановлених вказаною постановою, лише 15.01.2015р., а отже факт надання переваги Банком кредиторам може бути доведений виключно щодо договорів банківського вкладу, укладених після 16.01.2015р. включно.

Комісією зроблено висновок, що укладання між Банком та фізичними особами після 16.01.2015р. договорів банківського вкладу, за яким здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання Банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.

Як вбачається із заперечень на адміністративний позов та на апеляційну скаргу, підставою для віднесення правочину, вчиненого від імені позивача, до категорії нікчемних є те, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли внаслідок «розбивки» великого вкладу іншого клієнта - ОСОБА_10, що підтверджується випискою по угоді 007-08501-120215 від 12.02.2015р.(а.с.48-49).

Колегія суддів вважає вказані висновки безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.1062 ЦКУ на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Згідно ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладом, у тому числі, є кошти, які надійшли для вкладника на умовах договору банківського рахунку. При цьому Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником.

Пунктом 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р № 492 (далі - Інструкція №492) передбачено, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

В свою чергу, п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених Рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк» від 20.03.2013р., встановлено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).

Згідно з п.10.19 Інструкції № 492 на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються: готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку; валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті; валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу; кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.

Пунктом 1.8 укладеного позивачем Договору банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015р. встановлено, що зарахування вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору.

Представником апелянта суду апеляційної інстанції подана Додаткова угода №1 від 12.02.2015р. до Договору банківського вкладу №007-08501-120215, якою п.1.8 ст.1 Договору викладено в наступній редакції: « 1.8 Зарахування вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються.»

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011р. № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до Банку позивач надав Платіжне доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 12.02.2015р., відповідно до якого ОСОБА_10 переказав кошти з поточного рахунку в сумі 7 000 євро на рахунок ОСОБА_2- позивача у справі (а.с.16).

На підставі комплексного аналізу законодавчих положень та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що зарахування вкладу за Договором банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015р. здійснено відповідно до умов вказаного Договору та Додаткової угоди №1 до Договору №007-08501-120215, що не суперечить нормам чинного законодавства, а отримання гарантованої суми відшкодування кошів за вкладом у спірних правовідносинах є гарантією, яка прямо передбачена частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто є такою, що прямо встановлена законодавством.

При цьому, ч. 2 ст. 1058 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Відповідно до ч.2 ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За своєю суттю, індивідуальні умови - це умови, які погоджені між банком та конкретним вкладником і відмінні від умов, застосованих до інших вкладників банку. Тобто особі (вкладнику) банк надав (при наявності певних обставин, про які відомо і вкладнику, і банку) фінансові привілеї, які не надав іншим вкладникам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладався договір банківського вкладу на звичайних умовах, що були передбачені банком щодо процентних ставок за вкладом «Зростаючий», та відповідали умовами договору банківського вкладу відповідного виду, а тому покликання Уповноваженої особи на п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, як на підставу нікчемності правочину не відповідає фактичним обставинам.

Разом з тим, така підстава, як: «можливість отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб», як це зазначено в Протоколі засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», не відносяться до переліку підстав, визначених у ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.

Водночас, відповідачами не підтверджено, що укладення депозитного договору та внесення коштів на депозитний рахунок містить ознаки правочину, який є нікчемним з підстав, встановлених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, покликання Комісії при перевірці правочинів та Уповноваженої особи у письмових запереченнях на неправомірність дій працівників Банку при укладенні Договору №007-08501-120215 від 12.02.2015р. є необґрунтованими, оскільки відповідно до скрін шоту, долученого до матеріалів справи, Наказ №2650 від 03.11.2014р. направлено електронною поштою відповідальним особам 15.01.2015р., однак доказів на підтвердження належного ознайомлення працівників структурних підрозділів АТ «Дельта Банк» (зокрема ОСОБА_6, якою укладено спірний договір) з обмеженнями в діяльності, встановленими Наказом №2650 від 03.11.2014р., стороною відповідача не надано. Разом із тим такі обставини не можуть бути самостійною підставою для сумніву в добросовісності позивача як вкладника при виконанні умов договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦКУ якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст.228 ЦКУ нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судом апеляційної інстанції під час судового розгляду справи не встановлено, що вчинений позивачем правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади або ж незаконне заволодіння ним.

Окрім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключено судом.

Колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015р. №007-08501-120215.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону №4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Як визначено ч.4 ст.38 Закону №4452-VI, повідомлення стороні, про визначення договору нікчемним, може бути направлено Уповноваженою особою Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації.

Повідомлення Тимчасової адміністрації про нікчемність правочину №8821/3184 від 23.09.2015р., складене та підписане представником АТ «Дельта Банк» Сичевською Ю.К. відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.37 Закону №4452, яке просить скасувати позивач, має інформативний характер та викладено у формі листа, не містить в собі ознак акта індивідуальної дії в розумінні КАС України, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер для позивача, а тому скасуванню не підлягає.

Аналіз норм чинного законодавства та обставин у справі, дає можливість колегія суддів дійти висновку, що зарахування вкладу за Договором банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015р. №007-08501-120215. не суперечить нормам чинного законодавства та внутрішнім документам Банку, переваг перед іншими кредиторами Банку чи пільг для позивача судом не встановлено; дослідженими судом обставинами спростовується твердження відповідачів щодо нікчемності укладеного між позивачем та Банком правочину; не встановлено існування відповідного судового рішення про визнання недійсним вказаного договору банківського вкладу (депозиту); Уповноваженою особою не доведена наявність правових підстав для виключення позивача з переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Згідно положення ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки здійснення виплати позивачеві гарантованої суми відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду передбачає наявність вчинення Уповноваженою особою певної послідовності дій, тому належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача на переконання колегії суддів з врахуванням вимог ст.11 КАС України є: зобов'язання Уповноважену особу включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду та надання до Фонду додаткової інформації про збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 535,92 грн.

Керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року у справі №809/4426/15 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_2 згідно договору банківського вкладу (депозиту) №007-08501-120215 від 12.02.2015р. як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 535,92 грн. (п'ятсот тридцять п'ять гривень дев'яносто дві копійки) судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Постанови складено 14.04.2016р.