Справа № 127/6139/14-к

Провадження №11-кп/772/215/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Юненко М. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Юненка М.О.,

суддів : Кривошеї А.І., Бурденюка С.І.,

при секретарі: Ганзюк Л.О.,

за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.,

представників потерпілих: ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

захисників - адвокатів Варчука А.Б., Красномовець Н.

обвинувачених: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

перекладача: ОСОБА_10,

розглянув «14 » квітня 2016 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 42013010060000472 за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника потерпілого ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 дня народження, уродженця с. Дашаке Мартвильського району, Грузія, громадянина Грузії, освіта середня, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 296, ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України, та призначено покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 5 (п'яти) років обмеження волі, звільнивши відповідно до ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки. Покладено обов'язки відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, - виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 дня народження, уродженки с. Салхіно Мартвильського району Грузія, громадянки Грузії, освіта вища, працюючу приватним підприємцем, заміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5, раніше не судимої,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки. Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_9 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 190 КК України, - виправдати у зв'язку з недоведеністю її вини у вчиненні інкримінованих їй злочинів. Речові докази, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження - залишено у справі. Стягнуто зі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь держави 979 (дев'ятсот сімдесят сім) грн. 20 коп. витрат за проведення криміналістичного дослідження. Стягнуто зі ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 411612 (чотириста одинадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 70 коп. матеріальної шкоди та 20000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 33894 (тридцять три тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_5 - залишено без розгляду.

Як встановлено вироком суду, 13.06.2010 р. біля 20.30 год. ОСОБА_8, перебуваючи на проїзній частині біля перехрестя вулиць Пирогова - Дачна в м. Вінниці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, демонструючи свою зневагу до загальноприйнятих в суспільстві норм моралі та правил поведінки, підійшов до автомобіля марки «Ваз-21011», д. н. НОМЕР_1, під керуванням раніше не знайомого йому ОСОБА_15, який знаходився у вказаному місці, та наніс удар ногою по корпусу дверей водія даного автомобіля. Після цього ОСОБА_8 через опущене скло дверей водія наніс ОСОБА_15, який сидів у автомобілі, два удари кулаком в обличчя. ОСОБА_8, не бажаючи припиняти свої хуліганські дії, знову вдарив ногою по дверцятах автомобіля. Після того, як ОСОБА_15 вийшов з автомобіля, ОСОБА_8 наніс останньому ще декілька ударів кулаком в обличчя. Внаслідок вказаний дій ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_16 фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді синців та садна на обличчі зліва, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1939 від 23.08.2010 р. належать до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вступили у злочинну змову, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_3, з якою підтримували дружні стосунки, шляхом обману та зловживання довірою.

Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи різні приводи, в період з січня по травень 2010 року звертались до ОСОБА_3 з проханням надати в борг кошти на різні потреби, маючи на меті їх не повертати. При цьому ОСОБА_17 та ОСОБА_9 запевняли ОСОБА_3 в обов'язковості повернення наданих коштів, вигадуючи аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, розвиток своєї справи, наявність захованого скарбу на території їх домоволодіння.

ОСОБА_3, будучи впевненою в порядності ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на території м. Вінниці передала останнім грошові кошти за наступних обставин:

-в січні 2010 року - 6000 грн. ОСОБА_9 на оплату податку на землю;

-в лютому 2010 року - 300 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 2400,08 грн., ОСОБА_9 для оплати транспортних послуг;

-08.02.2010 р. - 23000 грн. ОСОБА_8 на оплату боргових зобов'язань;

-в березні 2010 року - 3200 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 25493,69 грн., ОСОБА_9 на купівлю меблів, автомобіля та інших потреб;

-в березні 2010 року - 7000 грн. ОСОБА_8 для сплати боргових зобов'язань;

-в квітні 2010 року - 8000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 63406 грн., ОСОБА_9 та ОСОБА_8 для сплати боргових зобов'язань;

-в травні 2010 року - 5000 грн. ОСОБА_8 на особисті витрати.

Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заволоділи грошовими коштами ОСОБА_3 на загальну суму 132299,77 грн., вказаними коштами розпорядились на власний розсуд, заподіявши останній матеріальної шкоди на вказану суму.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами ОСОБА_3, на початку квітня 2010 року ОСОБА_8, будучи обізнаним про намір ОСОБА_3 придбати автомобіль у подарунок на весілля, звернувся до останньої, запропонувавши надати їй допомогу в купівлі автомобіля марки «БМВ». Зацікавивши ОСОБА_3 нижчою від ринкової вартістю автомобіля, ОСОБА_8 повідомив останній неправдиву інформацію про те, що автомобіль терміново продає його знайомий з м. Харків і який невдовзі доставить його до м. Вінниці для відповідного оформлення купівлі-продажу та постановки на облік. ОСОБА_3, будучи впевненою в правдивості намірів ОСОБА_8 у наданні їй допомоги з даного приводу, погодилась на його пропозицію щодо купівлі вищевказаного автомобіля. Після цього ОСОБА_3 на початку квітня 2010 року біля будинку № 8 по 1-му пров. Пирогова в м. Вінниці передала ОСОБА_8 в якості завдатку за вказаний автомобіль гроші в сумі 20000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 158514,86 коп. В подальшому в квітні 2010 року ОСОБА_8 після отримання вищевказаних коштів повідомив ОСОБА_3 неправдиву інформацію з приводу того, що автомобіль вже доставлений до м. Вінниці та знаходиться у гаражі за адресою проживання продавця. При цьому, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 попередив ОСОБА_3 про необхідність повного розрахунку за даний автомобіль. Після цього ОСОБА_8 під вказаним приводом отримав від ОСОБА_3 різними частинами на території м. Вінниці за обумовленими адресами грошові кошти на загальну суму 114000 грн., 1000 євро, що відповідно до курсу НБУ становить 1063,36 грн., 5000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 39628,71 грн., тобто на суму 313207 грн.

Отримавши вказані кошти на загальну суму 313206,93 ОСОБА_8 від своїх зобов'язань відмовився, кошти не повернув, заподіявши ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Також органами досудового розслідування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються в тому, що останні за попередньою змовою, перебуваючи на території України згідно з тимчасовими посвідками на постійне проживання з терміном дії «безстроково» вступили у злочинну змову з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

Зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, підтримуючи дружні відносини з ОСОБА_11, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном останнього, будучи обізнаними про наявність у нього грошових коштів у зв'язку із зайняттям ним підприємницькою діяльністю, використовуючи різні приводи, в період часу з листопада 2006 року по вересень 2007 року періодично звертались до нього з проханням надати кошти в борг на різні потреби, маючи на меті їх не повертати. При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запевняли ОСОБА_11 щодо обов'язковості повернення наданих коштів, вигадавши аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, продаж належного їм будинку в найближчий час, наявність монет із золота, які вони мають реалізувати.

ОСОБА_11, будучи впевненим у порядності ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на території м. Вінниці, в основному на ринку «Урожай» по вул. Пирогова, передав останнім грошові кошти в наступних сумах:

- з 01.11.2006 р. по 01.12.2006 р. - 10000 грн. на придбання земельної ділянки, 1250 грн. - на купівлю мобільного телефону, 7500 грн. - на будівництво огорожі будинку по АДРЕСА_4, 2000 грн. - на поточні витрати, двічі по 100 грн. - на поповнення рахунку мобільного телефону;

- 01.12.2006 р. та 02.12.2006 р. -8000 грн. - на купівлю земельної ділянки;

- 02.12.2006 р. - 520 грн. - на будівництво огорожі;

- 03.12.2006 р. - 30 грн. - на поповнення рахунку мобільного телефону, 5350 грн. - для розрахунку за встановлення огорожі;

- 04.12.2006 р. - 7500 грн. - на огорожу, до 14.12.2006 р. - 5000 грн. на огорожу, 1000 грн. - на поїзду до м. Київ, 1000 грн. та 2500 грн. - на поточні витрати;

- 14.12.2006 р. - 1500 грн. та 500 грн.;

- 19.12.2006 р. - 2000 грн.

-з 26.12.2006 р. по 11.01.2007 р. - 11000 грн. для ремонту даху будинку по АДРЕСА_4;

-з 19.01.2007 р. по 13.02.2007 р. - 17000 грн.;

-з 15.02.2007 р. по 22.03.2007 р. - 12650 грн.;

-25.03.2007 р. - 1385 грн. на купівлю мобільного телефону;

-26.03.2007 р. - 1500 грн.;

-28.03.2007 р. - 115 грн.;

-19.04.2007 р. - 6000 грн. на придбання котла опалення;

-19.09.2007 р. - 560 грн. на придбання продуктів харчування.

Отримавши вказані грошові кошти на загальну суму 106560 грн., ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від своїх боргових зобов'язань відмовились, кошти не повернули, заподіявши ОСОБА_11 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вступили у злочинну змову, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_5, з якою підтримували дружні стосунки, шляхом обману та зловживання довірою останньої. Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи різні приводи, в період з лютого по листопад 2008 року, періодично звертались до ОСОБА_5 з проханням надати кошти в борг на різні потреби та належне їй майно у тимчасове користування, маючи на меті отримане не повертати. При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запевняли ОСОБА_5 в обов'язковості повернення наданих коштів та майна, вигадавши аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, розвиток власної справи, наявність зарахованого скарбу на території її домоволодіння. ОСОБА_5, будучи впевнена в порядності вказаних осіб, на території м. Вінниці передала останнім гроші та майном за наступних обставин.

12.05.2008 р. ОСОБА_5 отримала кредит готівкою у ВАТ «Родовід банк» в сумі 2500 грн. та вказану суму передала ОСОБА_8 та ОСОБА_9

19.05.2008 р. ОСОБА_5 отримала кредит готівкою в ПАТ «Альфа банк» в сумі 1393,75 доларів США і вказану суму передала ОСОБА_8 та ОСОБА_9

27.05.2008 р. ОСОБА_5 отримала кредит в АТ «Дельта банк» в сумі 3000 грн. і вказану суму передала ОСОБА_8 та ОСОБА_18

10.06.2008 р. ОСОБА_5 отримала кредит готівкою у ВАТ «ВіЕйБі банк» в сумі 3700 грн. і вказані кошти передала ОСОБА_8 та ОСОБА_9

В жовтні 2008 року ОСОБА_5 отримала кредит готівкою в АТ «Сведбанк» в сумі 4130 грн. і вказану суму передала ОСОБА_8 та ОСОБА_9

В липні 2008 року ОСОБА_5 передала в тимчасове користуванні ОСОБА_8 належний їй ланцюжок із золота вартістю 1500 грн. та хрестик із золота вартістю 2500 грн.

В липні 2008 року ОСОБА_5 передала ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2500 грн. для викупу золотих виробів з ломбарду.

У вересні 2008 року ОСОБА_5 передала ОСОБА_8 для здачі в ремонт належний їй браслет із золота.

В період часу з лютого по листопад 2008 року ОСОБА_5 передала ОСОБА_8 та ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 3000 грн. для викупу належних їй золотих виробів з ломбарду, а також в цей же період часу - 5000 грн. на різні потреби.

В листопаді 2008 року ОСОБА_5 передала ОСОБА_8 належний їй мобільний телефон марки «Самсунг» вартістю 1200 грн., з лютого по листопад 2008 року - грошові кошти в сумі 3000 грн.

Отримавши вказані кошти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від своїх боргових зобов'язань відмовились, кошти та отримане майно не повернули, завдавши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 58250 грн. (з урахуванням сплачених по кредитам відсотків).

Також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вступили у злочинну змову, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_19 та членів її сім'ї - ОСОБА_20, ОСОБА_21, з якими підтримували дружні відносини, шляхом обману та зловживання довірою останніх. Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи різні приводи, в період часу з липня 2008 року по вересень 2010 року періодично звертались до ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 з проханням надати в борг кошти на різні потреби та належне їм майно для тимчасового використання, маючи на меті отримане не повертати. При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запевняли вказаних осіб в обов'язковості повернення наданих коштів та майна, вигадуючи аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, розвиток спільної справи, наявність захованого скарбу на території їх домоволодіння.

ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, будучи впевненими в порядності ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на території м. Вінниці, в основному за адресою свого проживання: АДРЕСА_6 передали останнім грошові кошти та майно за наступних обставин.

В період з квітня 2008 року по вересень 2010 року - гроші на загальну суму 40146:

-у 2008 році - 1000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 5267,20 грн.;

-у 2009 році - 1100 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 8570,32 грн.;

-у 2010 році - 1000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 7935,6 грн.;

-в грудні 2008 року - 5000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 37823,5 грн.;

-навесні 2009 року - 1000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 7700 грн.;

-в липні 2010 року - 150 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 1185,20 грн.;

-в серпні 2010 року - 500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 3967,8 грн.;

-влітку 2009 року - вироби із золота: браслет та перстень загальною вартістю 12000 грн.

Отримавши вказані кошти на загальну суму, еквівалентну 112595,62 грн., та майно на загальну суму 12000 грн., ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від своїх боргових зобов'язань відмовились, кошти та отримане майно не повернули, завдавши ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 матеріальної шкоди на загальну суму 124595,62 грн.

Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_8 на початку квітня 2010 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, звернувся до знайомого йому ОСОБА_4, який являється зятем ОСОБА_3, з проханням надання коштів в сумі 1500 доларів США для купівлі собаки, обіцяючи повернути їх в найближчий термін. Після цього ОСОБА_4, будучи впевненим в порядності ОСОБА_8 та в тому, що той поверне отримані кошти, передав останньому за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 1500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 11888,6 грн. В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами ОСОБА_4, ОСОБА_8 повідомив йому завідомо неправдиву інформацію з приводу того, що для повного розрахунку за автомобіль марки «БМВ», на купівлю якого надала частину коштів ОСОБА_3, необхідно сплатити ще визначену суму. ОСОБА_4, будучи впевненим в правдивості намірів ОСОБА_8 щодо допомоги у купівлі автомобіля, на початку травня 2010 року за адресою: АДРЕСА_7 передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 32000 грн. Заволодівши коштами ОСОБА_4, ОСОБА_8 від наявності боргу відмовився, отримані грошові кошти не повернув, спричинивши ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 66888,6 грн.

Крім того, ОСОБА_8 у першій половині травня 2010 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, побачив наручний годинник марки «Тіссот», що належить ОСОБА_4 Тоді з метою легкої наживи та з корисливих спонукань у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння чужим майном. ОСОБА_8 впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку вищевказаного годинника вартістю 2000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 15851 грн. Після цього викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.

Також ОСОБА_8 в травні 2010 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, звернувся до знайомої йому ОСОБА_3 з проханням надання йому коштів в борг її подругою ОСОБА_13 Після цього ОСОБА_13 на прохання ОСОБА_3, будучи впевненою в порядності ОСОБА_8 та в тому, що той поверне отримані кошти, передала останньому грошові кошти в сумі 3000 грн. за адресою: АДРЕСА_8. Заволодівши коштами ОСОБА_13, ОСОБА_8 від наявності боргу відмовився, грошові кошти не повернув, заподіявши ОСОБА_13 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Крім того, в травні 2010 року ОСОБА_8, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, звернувся до знайомої йому ОСОБА_3 з проханням надання йому коштів у борг її подругою ОСОБА_14 Після цього ОСОБА_14 на прохання ОСОБА_3, будучи впевненою в порядності ОСОБА_8 та в тому, що той поверне отримані кошти, передала останньому грошові кошти в сумі 2000 грн. за адресою: АДРЕСА_9 Заволодівши коштами ОСОБА_14, ОСОБА_8 від наявності боргу відмовився, грошові кошти не повернув, заподіявши ОСОБА_14 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

В апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_3 ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 8 грудня 2015 року, оскільки вважає вирок незаконним та необґрунтованим в частині призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через невідповідність призначеного покарання ступнею тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених через свою м'якість.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що в мотивувальній частині вироку суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочин середньої тяжкості, тяжкий та особливо тяжкий, при цьому єдиною пом'якшуючою обставиною зазначено лише щире каяття, хоча в цьому ж вироку, викладаючи покази ОСОБА_8 суд , суперечить собі зазначаючи, що ОСОБА_8 визнав свою вину лише частково. При цьому суд не врахував, що ОСОБА_8 навіть не намагався відшкодувати шкоду, а навпаки погрожував їй та зазначав, що вона нічого не отримає.

В апеляційних скаргах потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 8 грудня 2015 року, оскільки вважають вирок незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстави неповноти судового розгляду ( п.1ч.1ст.409, ст. 410 КПК України), та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження ( п.2 ч.1 ст. 409, ст.411 КПК України) та істотним порушенням вимог КПК України (п.5 ч.2 ст. 412 КПК України).

Апеляційні скарги мотивовані тим, що в мотивувальній частині вироку суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочин середньої тяжкості, тяжкий та особливо тяжкий, при цьому єдиною пом'якшуючою обставиною зазначено лише щире каяття, хоча в цьому ж вироку, викладаючи покази ОСОБА_8 суд , суперечить собі зазначаючи, що ОСОБА_8 визнав свою вину лише частково. При цьому суд не врахував, що ОСОБА_8 навіть не намагався відшкодувати шкоду, а навпаки погрожував їй та зазначав, що вона нічого не отримає. Також суд не врахував системність злочинних дій ОСОБА_8 і те, що він є особою раніше судимою. Тобто суд незаконно застосував до нього ст. 75 КК України.

Це ж і стосується обвинуваченої ОСОБА_9, оскільки відповідно до вироку не було встановлено жодної пом'якшуючої обставини, а навпаки вона взагалі не визнала своєї вини і при цих обставинах суд також незаконно застосував до неї ст. 75 КК України. Крім того, суд взагалі не здійснював їх виклик у судові засідання.

В апеляційній скарзі представника потерпілого ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 8 грудня 2015 року, оскільки він вважає вирок незаконним та необґрунтованим та таким , що підлягає скасуванню з підстави неповноти судового розгляду ( п.1ч.1ст.409, ст. 410 КПК України), а невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження( п.2 ч.1 ст. 409, ст.411 КПК України) .

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом були відхилені клопотання ОСОБА_11 про допит свідків сторони обвинувачення, та не було досліджено та оглянуто у якості письмових доказів усі протоколи слідчих дій, які проводились до набрання новим КПК України законної сили та не оцінено їх достовірність у відповідності до вимог КПК України 1960 року, а також не взяв до уваги протоколи допитів свідків та потерпілих, які містились в матеріалах кримінальної справи і які суд зобов'язаний був оцінити відповідно до вимог КПК 1960 року. Крім того, на думку апелянта, висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду . Так у вироку ( аркуш вироку 10 самий нижній абзац) роблячи висновок про невинуватість обвинувачених суд послався на блокнот( т.2 а. с. 169-171) та на виїмку ( т.2 а. с. 312), хоча ці документи взагалі як докази в судовому засіданні не оглядались та не досліджувались, а також в самому вироку суд не включив їх в обсяг досліджуваних письмових доказів.

Заслухавши доповідача, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_11, які підтримали свої апеляційні скарги, просили їх задовольнити та скасувати вирок Вінницького міського суду від 8 грудня 2015 року та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 призначити покарання пов'язане з реальним відбуванням покарання, прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційні скарги потерпілих, просив їх задовольнити, представника потерпілої ОСОБА_22, який підтримав апеляційні скарги просив їх задовольнити, адвокатів Варчука А.Б., Красномовець Н. та обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_8, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг потерпілих, оскільки вважають вирок Вінницького міського суду від 08 грудня 2015 року законним та обґрунтованим, обговоривши доводи апеляційної скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з наступних підстав

Відповідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями кримінально процесуального закону вважаються незастосування або неправильне застосування вимог КПК, що забезпечують права та законні інтереси учасників кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 п.4 ст.412 КПК України, судове рішення у будь - якому разі підлягає скасуванню, якщо: судове провадження здійснено за відсутності захисника , якщо його участь є обов'язковою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 49 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний , обвинувачений не залучив захисника.

Пункт 4 ч.2 ст. 52 КПК України передбачено, що обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження,- з моменту встановлення цього факту.

Як вбачається матеріалів досудового розслідування 18.11.2013 року обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було призначено перекладача, оскільки вони являються громадянами іншої держави та по національності грузини, які розуміють та спілкуються російською та грузинською мовами.(т.1 а.п.127)

Інтереси обвинуваченого ОСОБА_8, як під час досудового розслідування так і під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, захищав адвокат Варчук А.Б., який був призначений на підставі ухвали Вінницького міського суду від 4 квітня 2014 року, однак обвинувачена ОСОБА_9 не залучила захисника та в порушення п.4 ч.2 ст. 52 КПК України їй не було призначено захисника ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції .

Враховуючи викладене апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції допустив істотні порушення норм ст. ст. 49, 52 КПК України.

Крім того, доводи представника потерпілого адвоката ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, відносно того, що висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду відповідають дійсності.

Так, суд першої інстанції, наводячи доводи, щодо невинуватості обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_11 послався на блокнот ( т.2 а. с. 169-171) та на виїмку ( т.2 а. с. 312), хоча ці документи взагалі, як докази в судовому засіданні не оглядались та не досліджувались, а також в самому вироку суд не включив їх в обсяг досліджуваних письмових доказів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розглядаючи дане кримінальне провадження допустив істотні порушення вимог ст. ст. 49, 52 КПК України , які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення , так як судове провадження здійснено у відсутності захисника , що відповідно до вимог п.1 ч.1ст. 415 КПК України, є безумовною підставою для скасування вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового судового розгляду слід усунути, зазначені в ухвалі порушення вимог КПК України та врахувати доводи потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника потерпілого ОСОБА_2 та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, яке б відповідало вимогам ст.370 КПК України.

Відповідно до вимоги ст.409, п.4 ч.2ст.412, п.1 ч.1 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, не має права вирішувати наперед між інших питань про кримінальну відповідальність та покарання.

Керуючись ст. ст. 404,405,407, п.4 ч.2 ст.412,п.1ч.1 ст. 415 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_2 поданої в інтересах потерпілого ОСОБА_11,- задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2015 року, щодо ОСОБА_8, обвинуваченого за ч.ч.2,3,4 ст. 190 КК України, ч.1 ст. 296 КК України, ч.2 ст. 185 КК України та ОСОБА_9 , обвинуваченої за ч.ч.2,3 ст. 190 КК України - скасувати, кримінальне провадження направити до того ж суду для призначення нового судового розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

З оригіналом вірно: