Справа № 308/12304/15-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29.03.2016 р. м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Дацківа В.В. (головуючий), Вотьканича Ф.А., Вербицького В.В., за участю секретаря судових засідань Федич Т.О., прокурора - Сирохман Л.І. , обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №11кп/777/229/16 за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської місцевої прокуратури на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 26.01.2016 року, яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Городовичі Старосамбірського району Львівської області, зареєстрований в АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, одружений, що має на утриманні неповнолітню дитину, не судимий, засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 1580 грн. процесуальних витрат за залучення експерта.

Речовий доказ: автомобіль «Фольксваген LT35» д.р.н. НОМЕР_1 - постановлено залишити у ОСОБА_4

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовано.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 21 липня 2015 року, приблизно о 17 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «Фольксваген LТ 35», н/з НОМЕР_1, по вул. Собранецькій в м. Ужгороді, у напрямку від Об'їзної дороги м. Ужгорода до вул. Митна, біля перехрестя з вул. Срібляста, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України на смузі зустрічного руху допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію дій ОСОБА_4, просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі засудженого та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Вказує, що судом при постановлені вироку та обранні міри покарання не в повному обсязі враховано характер суспільної небезпеки даного злочину та ступеня тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень. Вважає, що суд занадто м'яко поставився до особи обвинуваченого, не врахував тяжкості вчиненого ним злочину і застосувавши ст. 69 КК України при призначенні покарання, знівелював основну мету кримінального покарання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступ прокурора на підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги і просили вирок суду залишити без змін,провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоцільним досліджувати зібрані органом досудового розслідування докази, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілої. При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, встановленню порядку їх дослідження та роз'ясненні при цьому ОСОБА_4 прав, судом першої інстанції вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України порушені не були. Тому апеляційним судом висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи не перевіряються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Суд першої інстанції встановивши доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при призначенні обвинуваченому покарання перейшов до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, тобто у вигляді штрафу.

Призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом можливе за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і з урахуванням особи винного.

Суд першої інстанції визнав такими, що пом'якшують покарання - визнання ОСОБА_4 своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та добровільне відшкодування завданого збитку.

Апеляційний суд вважає, що наявність неповнолітньої дитини на утриманні винного правильно судом віднесено до пом'якшуючих обставин. Також обґрунтовано віднесено до пом'якшуючих обставин визнання вини, яке апеляційний суд розцінює як активне сприяння розкриттю злочину, враховуючи те, що зразу ж після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 залишався на місці та особисто викликав «Швидку допомогу» та працівників міліції. Саме визнавальні показання обвинуваченого лягли в основу доказової бази обвинувачення. ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, про що свідчить відсутність претензій з боку потерпілої до обвинуваченого. Зокрема, потерпіла ОСОБА_6 в апеляційній інстанції підтвердила, що обвинувачений повністю відшкодував спричинену їй матеріальну шкоду, допомагав у придбанні медикаментів під час перебування травмованого сина у медичному закладі, син після отриманої травми внаслідок ДТП виздоровів, цивільний позов нею не заявлявся та просила не карати суворо ОСОБА_4, застосувати до нього ст. 69 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з призначенням ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу. Таке покарання є достатнім, таким, що відповідає критеріям ст.ст. 50, 65 КК України.

Твердження апелянта про те,що судом не в повному обсязі враховано характер суспільної небезпеки даного злочину та ступеня тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, що суд безпідставно при призначенні покарання ОСОБА_4 застосував ст. 69 КК України колегія суддів такі відхиляє, мотивує це вищевикладеними доводами, при цьому констатує, що доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтовують незаконність та неправильність застосування судом при призначенні ОСОБА_4 покарання статті 69 КК України.

При апеляційному розгляді прокурор хоча і підтримала подану апеляційну скаргу, але, разом з цим погодилась, що підстави для застосування ст. 69 КК України у цьому кримінальному провадженні є.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта й на те, що місцевий суд безпідставно не застосував до обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки, як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд підставно врахував, що професія водія для обвинуваченого ОСОБА_4 є єдиним засобом заробітку, а також наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, для утримання якої йому знадобляться права для керування транспортним засобом. За таких обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про призначення ОСОБА_4 покарання без позбавлення його права керувати транспортними засобами.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає, що підстав для скасування та постановлення нового вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_4, немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргупрокурора Ужгородської місцевої прокуратури залишити без задоволення, а вирокУжгородського міськрайонного суду від 26.01.2016 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді: