Справа № 2-476/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2009 року Зіньківський районний суд Полтавської області , в складі головуючого –судді Дігтяр М.І., при секретарі П’явка Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зінькові справу за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна таким що відбувся , та про визнання права власності на нього ,--
В С Т А Н О В И В:
Заявник ОСОБА_1 просить суд постановити рішення ,
яким визнати договір купівлі-продажу жилого будинку із господарсько-побутовими
АДРЕСА_1
укладений в 1976 році між ним і ОСОБА_2 у формі розписки, даної позивачу продавцем ОСОБА_2., згідно якої остання одержала від нього гроші за проданий будинок. , -- таким що відбувся, а за ним визнати право приватної власності на вказаний жилий будинок із господарсько- побутовими спорудами, із яких самочинно збудовані літня кухня, веранда і сарай.
Судом встановлено, що в 1973 році заявник зареєстрував шлюб із ОСОБА_3, а в 1976 році купив у ОСОБА_2 жилий будинок із огорожею № 34 по вулиці 2-й Комсомольській у місті Зіньків Полтавської області , позначені колективним підприємством Полтавського бюро технічної інвентаризації ?Інвентаризатор? слідуючими літерами: А-1—жилий будинок, № 1, 2—огорожа. Будинок побудований в 1927 році, а господарсько-побутові споруди, позначені літерами: Б,б—літня кухня, В—сарай, він побудував особисто у 1984 році.
Нотаріально договір купівлі-продажу вказаного жилого будинку не було
посвідчено, так як заявник і продавець ОСОБА_2. про це не знали і вважали, що після
оплати його вартості ОСОБА_1 став власником цього будинку , але як виявилося , він
не набув права власності на нього, тому що не посвідчений нотаріально договір купівлі-
продажу нерухомого майна є недійсним , так як не дотримана вимога закону про
нотаріальне посвідчення , як те передбачено ст.657 Цивільного кодексу України. Договір
купівлі-продажу будинку був оформлений у вигляді розписки, даної позивачеві продавцем
ОСОБА_2., згідно якої остання одержала від ОСОБА_1 гроші за проданий будинок.
При невстановлених обставинах вказана розписка була втрачена.
Після цього заявник із дружиною і дітьми став проживати у купленому будинку до розірвання шлюбу 20.02.2001 року. Після розірвання шлюбу всі члени сім’ї залишили будинок і стали проживати окремо. Дружина заявника виїхала на постійне місце проживання у Росію, де повторно одружилася, прийнявши прізвище чоловіка ОСОБА_4, і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а заявник переселився жити у будинок нині померлої матері і рідного брата, за адресоюАДРЕСА_2, де до цього часу і проживав, доки брат не
заявив, що йому і його сім’ї потрібний будинок для проживання , а тому попросив заявника звільнити його. Таким чином, заявник вимушений переселитися у куплений ним АДРЕСА_3.
При виготовленні технічного паспорту на будинок позивачу стало відомо, що
побудовані ним літня кухня –Б із верандою—б, та сарай—В, збудовані самочинно, без належного на те дозволу відповідних служб, про дозволи яких на будівництво він тоді не знав.
Зважаючи на відсутність нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу жилого будинку, та на самочинно збудовані господарсько-побутові споруди, позивач не має
змоги одержати документи на право власності на жилий будинок із господарсько- побутовими спорудами, а тому звертається до суду про визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.
Фактично договір купівлі-продажу будинку відбувся. Повністю було сплачено кошти за нього , заявник проживав у цьому будинку із сім’єю на протязі 25 років, має намір в подальшому у ньому проживати, зробив капітальний ремонт, побудував літню кухню і
сарай.
Факт того, що жилий будинок із господарсько-побутовими АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності
підтверджується домовою книгою, де значаться прописаними продавець будинку ОСОБА_2., заявник із дружиною та дітьми, технічним паспортом на будинок, виготовленим
за кошти заявника , згідно якого куплений жилий будинок побудований у 1927 році, а літня
кухня із верандою та сараєм побудовані у 1984 році, тобто через 8 років після купівлі
будинку. Даний факт вказує на те, що жилий будинок куплений позивачем , інакше у
чужому господарстві він не міг би проводити будівництво господарсько-побутових споруд.
Крім того, даний факт підтверджується свідоцтвами про розірвання позивачем шлюбу із ОСОБА_3., та про її смерть.
Факт того, що самочинно збудовані літня кухня із верандою і сарай належать
позивачеві ОСОБА_1, підтверджується тим, що вони збудовані за його кошти , на земельній ділянці, виділеній під забудову жилого будинку, купленого ОСОБА_1. у ОСОБА_2., а також тим, що прав інших осіб ці будівлі не порушують.
Заслухавши пояснення позивача, зважаючи на відсутність заперечень по суті позову зі сторони відповідача, дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, та ст.ст. 331 п.4 , 325,328,334,373,381,220 п.2 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4,6,15, 30, 62,99,202,203, 208,209, 214,215 ЦПК України, суд --
В И Р І Ш И В:
Визнати договір купівлі-продажу жилого будинку із господарсько-побутовими
АДРЕСА_1
позначених колективним підприємством Полтавського бюро технічної інвентаризації
?Інвентаризатор? слідуючими літерами: А-1—жилий будинок, Б,б—літня кухня, В—сарай,
№ 1, 2—огорожа, із яких самочинно збудовані: Б—літня кухня, б—веранда,
В—сарай, -- таким що відбувся, а за ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.., уродженцем с.Сеньга, Вологодської області, Росія, мешканцем
АДРЕСА_1 -- визнати право приватної власності на вказаний
жилий будинок із господарсько- побутовими спорудами.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення, а апеляційну скаргу може бути подано на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подання апеляційної скарги через Зіньківський районний суд, з одночасним направленням копії апеляції до апеляційного суду Полтавської області.
Суддя: підпис
Рішення вступило в законну силу 20 липня 2009 року
Голова Зіньківського
районного суду М.І.Герасименко
Суддя: