ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/188/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представників позивача - Тімакіної Л.В., Канівець О.М.,

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2016 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" (надалі - ТОВ "Новооржицький цукровий завод", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області (надалі - Лубенська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 серпня 2015 року № 0000852200, № 0000862200, від 06 листопада 2015 року № 0001092200.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про безпідставність висновків контролюючого органу щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності з податку на прибуток в сумі 3275113,00 грн., заниження грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 127261,25 грн., завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 75412,00 грн. Стверджував, що податковий кредит з ПДВ і витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток сформовано в порядку, встановленому чинним законодавством України, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а господарські операції з ТОВ "НВФ "АМГ ЛТД", ТОВ "Агропромгаз" і ТОВ "Інвестпромгаз" носили реальний характер та відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів бухгалтерського обліку; послуги з переробки цукру реалізовувалися за ринковою ціною, а тому доходи від такої діяльності позивачем не занижалися; витрати, включені до рядка 06.1 Декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік є обґрунтованими і документально підтвердженими.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов та просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити у його задоволені повністю.

У письмових запереченнях наданих суду, відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на висновки документальної планової документальної виїзної перевірки ТОВ "Новооржицький цукровий завод", оформленої актом від 21 липня 2015 року № 288/22-38960990, у якому зафіксовано порушення позивачем : підпункту 14.1.10, підпункту 14.1.219, підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135; підпункту 14.1.13. пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135; підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135; підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135; підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого: зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності з податку на прибуток в сумі 5289893,00 грн. за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198; пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого: занижено податок на додану вартість за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року в сумі 177464,00 грн., в т.ч. за жовтень 2014 року у сумі 17770,00 грн. та за листопад 2014 року в сумі 159694,00 грн.; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого: зменшено від'ємне значення по ПДВ за період з 04 листопада 2013 року по 31 грудня 2014 року в сумі 75412,00 грн., в т.ч. за грудень 2014 року у сумі 75412,00 грн. /том 3 а.с. 10-16/.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Новооржицький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 38960990) зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Лубенській ОДПІ та є платником податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств /том 1 а.с. 68-69/.

Працівниками Лубенської ОДПІ на підставі направлень від 28 травня 2015 року №№ 17, 18, 19, від 23 червня 2015 року №№ 42, 43, виданих Лубенською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області згідно із пунктом 75.1 статті 75, статті 77 та статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2015 року, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Новооржицький цукровий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 04 листопада 2013 року по 31 грудня 2014 року та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 04 листопада 2013 року по 31 грудня 2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 21 липня 2015 року № 288/22-38960990, у якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.10, підпункту 14.1.219, підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135; підпункту 14.1.13. пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135; підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135; підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135; підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого: зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності з податку на прибуток в сумі 5289893,00 грн. за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198; пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого: занижено податок на додану вартість за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року в сумі 177464,00 грн., в т.ч. за жовтень 2014 року у сумі 17770,00 грн. та за листопад 2014 року в сумі 159694,00 грн.; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого: зменшено від'ємне значення по ПДВ за період з 04 листопада 2013 року по 31 грудня 2014 року в сумі 75412,00 грн., в т.ч. за грудень 2014 року у сумі 75412,00 грн. /том 1 а.с. 26-57/.

На підставі акта перевірки від 21 липня 2015 року № 288/22-38960990 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2015 року № 0000842200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 4911615,00 грн., № 0000852200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість (далі - ПДВ) на 127261,25 грн. (у т.ч. 101809,00 грн. - за основним зобов'язанням і 25452,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0000862200, яким позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ у розмірі 75412,00 грн. /том 1 а.с. 21-23/.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень. Рішенням ГУ ДФС у Полтавській області від 26 жовтня 2015 року № 3833/10/16-31-10-04-11 скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення № 0000842200 скасоване в частині 1636502,00 грн. зменшеного розміру від'ємного значення з податку на прибуток підприємств /том 1 а.с. 114-121/. На підставі рішення від 26 жовтня 2015 року № 3833/10/16-31-10-04-11 відповідачем видано податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2015 року № 0001092200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3275113,00 грн. /том 1 а.с. 25/. З моменту одержання позивачем податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2015 року № 0001092200 податкове повідомлення-рішення № 0000842200 є відкликаним і в межах цієї справи не оскаржується.

Позивач оскаржив рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 26 жовтня 2015 року № 3833/10/16-31-10-04-11 і податкові повідомлення-рішення № 0000852200, № 0000862200, № 0001092200 до ДФС України. Рішенням ДФС України від 28 грудня 2015 року № 27808/6/99-99-10-01-01-25 у задоволенні скарги відмовлено /том 1 а.с.134-138/.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 21 липня 2015 року № 288/22-38960990 упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскаржив їх до суду.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням від 14 серпня 2015 року № 0000852200 /том 1 а.с. 22/, від 14 серпня 2015 року № 0000862200 /том 1 а.с. 23/, від 06 листопада 2015 року № 0001092200 /том 1 а.с. 25/, суд виходить з наступного.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем суми доходу

В акті перевірки відповідач стверджує, що на порушення підпункту 14.1.10, підпункту 14.1.219, підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) підприємством занижено дохід від реалізації товарів (робіт, послуг ) в сумі 2079501,00 грн.

Такий висновок зроблено відповідачем в результаті порівняння умов укладених позивачем договорів переробки цукрових буряків урожаю 2014 року на давальницьких умовах для виробництва цукру за квотою "А" платникам фіксованого сільськогосподарського податку, а саме: ТОВ "Кристал - 05" (договір № 4/Д/120314 від 12 березня 2014 року); СТОВ "Світанок" (договір № 2/Д/280114 від 28 січня 2014 року); ТОВ "Сенча" (договір № 1/Д/060314 від 06 березня 2014 року); СТОВ "Селецька" (договір № 5/Д/050914 від 05 вересня 2014 року); СТОВ "Славута" (договір № 13/Д/061114 від 06 листопада 2014 року); ДП ДГ "Драбівське" (договір № 12/Д/211014 від 21 жовтня 2014 року); ТОВ "Мадег" (договір № 1/Д/111213 від 11 грудня 2013 року); СФГ "РОД" (договір № 11/Д/151014 від 15 жовтня 2014 року) з договором переробки цукрових буряків урожаю 2014 року на давальницьких умовах для виробництва цукру за квотою "А" з платником фіксованого сільськогосподарського податку ДП "Богданівське" ТОВ "Агро Інвест Україна" (договір № 6/Д/170914 від 17 вересня 2014 року) /том 1 а.с. 139-184/.

Відповідач вважає, що при укладенні і виконанні договорів з підприємствами ТОВ "Кристал - 05", СТОВ "Світанок", ТОВ "Сенча", СТОВ "Селецька", СТОВ "Славута", ДП ДГ "Драбівське", ТОВ "Мадег", СФГ "РОД" занижено вартість послуг з переробки цукрового буряку, внаслідок чого позивачем недоодержано дохід від надання таких послуг.

Як базу для порівняння ціни переробки відповідач використав ціну послуг переробки, застосовану у договорі № 6/Д/170914 від 17 вересня 2014 року, укладеному з ДП "Богданівське" ТОВ "Агро Інвест Україна" /том 1 а.с. 139-142/.

Суд вважає висновки відповідача в цій частині помилковими.

У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Зокрема, підпункт 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 цього Кодексу визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Особливості при визначенні доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) щодо здійснення бартерних операцій містить пункт 153.10 статті 153 ПК України: доходи та витрати від проведення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижчої (вищої) від звичайних цін.

При цьому в розумінні норми підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України "ринковою ціною" є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Таким чином, для відображення в акті перевірки висновку про невідповідність цін реалізації послуг з переробки цукрового буряку рівню звичайних цін відповідач повинен був проаналізувати ціни на ринку таких послуг, порівняти такі ціни з ціною, застосованою позивачем, і встановити, що така ціна є нижчою за ринкову.

Акт перевірки не містить аналізу ринку послуг з переробки цукрового буряку. В акті перевірки порівнюються тільки договори, укладені самим позивачем з різними контрагентами.

Згідно з умовами договорів позивача з ТОВ "Кристал - 05" (договір № 4/Д/120314 від 12 березня 2014 року); СТОВ "Світанок" (договір № 2/Д/280114 від 28 січня 2014 року); ТОВ "Сенча" (договір № 1/Д/060814 від 06 серпня 2014 року); СТОВ "Селецька" (договір № 5/Д/050914 від 05 вересня 2014 року); СТОВ "Славута" (договір № 13/Д/061114 від 06 листопада 2014 року); ДП ДГ "Драбівське" (договір № 12/Д/211014 від 21 жовтня 2014 року); ТОВ "Мадег" (договір № 1/Д/111213 від 11 грудня 2013 року); СФГ "РОД" (договір № 11/Д/151014 від 15 жовтня 2014 року), розрахунки за переробку цукрового буряку на давальницьких умовах проводились цукровим буряком, які передавались позивачу в оплату за надані послуги виходячи з пропорції - 45% поставлених цукрових буряків передавалось позивачу вказаними контрагентами за послуги з переробки цукрового буряку (пункт 4.1. Договорів).

Крім того, пунктом 4.7 Договорів передбачалось, що позивач на підставі письмової заявки від господарства може надавати йому товарний кредит для вирощування зернових.

При цьому, вартість послуг з переробки буряку безпосередньо в договорах не відображалась..

Судом встановлено, що умови договору на переробку цукру на давальницьких умовах урожаю 2014 року для виробництва цукру квоти "А" з ДП "Богданівське" ТОВ "Агро Інвест Україна" (договір № 6/Д/170914 від 17 вересня 2014 року) суттєво відрізнялися від договорів з іншими контрагентами, в тому числі і проаналізованими вище, зокрема, п. 5.1 Договору визначено, що за кожну тону цукрового буряка позивач передає підприємству 66 кг цукру.

Пунктом 5.5. Договору сторони визначили, що вартість послуг переробника включає в себе витрати переробника, пов'язані з переробкою, прийманням, розвантаженням та зберіганням давальницької сировини.

Аналогічних умов, договори, які використав для порівняння податковий орган не містили.

Як встановлено судом позивач провів розрахунок за послуги цукром і мелясою. Вартість послуг переробки узгоджена сторонами на рівні 425,6 грн. за 1 тону (з ПДВ), що відображено в Акті .

Відповідачем не враховано, що договори, укладені позивачем ТОВ "Кристал - 05", СТОВ "Світанок", ТОВ "Сенча", СТОВ "Селецька", СТОВ "Славута", ДП ДГ "Драбівське", ТОВ "Мадег", СФГ "РОД" і договір, укладений з ДП "Богданівське" ТОВ "Агро Інвест Україна", не є співставними, оскільки передбачають різні механізми розрахунків за надані послуги, різні послуги включають в поняття послуги з переробки.

Крім того, судом встановлено, що в 2014 році позивачем здійснено переробку буряків в кількості 277931005 кг, з якого буряк, що придбаний підприємством - 49987778 кг, та буряк, що перероблено на давальницьких умовах 229943227 кг. Згідно з бухгалтерською довідкою щодо вартості послуг з переробки, наданих ТОВ "Новооржицький цукровий завод" в 2014 році в розрізі контрагентів вартість 1 тони переробки по всіх контрагентах як по давальницьких договорах, так і відносно переробки придбаних позивачем буряків склала 345,00 грн., за виключенням одного контрагента - ДП "Богданівське" ТОВ "Агро Інвест Україна".

Суд критично сприймає посилання контролюючого органу на ту обставину, що саме вартість переробки, що склалась у правовідносинах з ДП "Богданівське" ТОВ "Агро Інвест Україна" є ринковою, адже виходячи з аналізу всіх договорів, укладених в 2014 році , в тому числі щодо надання послуг з переробки за умови проведення розрахунків грошовими коштами, ринкова вартість переробки 1 т буряку в розумінні підпункту 14.1.219 пункту 14.1. статті 14 ПК України є 345,00 грн., а ціна за переробку, зазначена в Договорі з ДП "Богданівське" - є ціною, що перевищує ринкову.

Суд вважає, що в акті перевірки не надано оцінку вказаній обставині, податковим органом не вжито заходів до встановлення рівня ринкових цін на послуги з переробки цукрового буряку, а отже матеріали перевірки як джерело доказів порушення платником податків норм податкового законодавства не містять доказів застосування позивачем цін на послуги з переробки цукрового буряку нижчих за звичайні ціни.

Таким чином, суд приходить висновку про необґрунтованість твердження відповідача про заниження позивачем доходу від реалізації послуг з переробки цукрового буряку на 2079501,40 грн.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Новооржицький цукровий завод" із ТОВ "НВФ АМГ ЛТД" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що за результатами господарської операції з ТОВ "НВФ АМГ ЛТД" позивач включив до податкового кредиту за вересень 2014 року 35539,17 грн. і до складу витрат операційної діяльності - 177696,00 грн.

Правовідносини, що виникли між ТОВ "Новооржицький цукровий завод" та ТОВ "НВФ АМГ ЛТД" проаналізовано на аркушах 17-21, 37-39 Акту перевірки /том 1 зворотній бік а.с. 34 - зворотній бік а.с. 36, зворотній бік а.с. 44 - зворотній бік а.с. 45/.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Новооржицький цукровий завод" є виробництво та реалізація цукру.

За результатами 2014 року позивачем вироблено 40432 т цукру білого кристалічного, у тому числі з давальницької сировини 33419 т, реалізовано цукру, виробленого з власної сировини, - 751 т.

28 серпня 2014 року між позивачем (замовник) і ТОВ "Науково-виробнича фірма АМГ ЛТД" (підрядник) було укладено Договір підряду № 28, за умовами якого підрядник зобов'язався своїми та/або залученими силами і засобами на свій ризик якісно виконати частковий ремонт та повне фарбування зовнішньої сторони димової труби на об'єкті - ТЕЦ - розташованому за адресою: смт. Новооржицьке, вул. Леніна, 2. Договірною ціною було передбачено використання матеріалів підрядника /том 1 а.с. 226-234/.

Наявність у користуванні позивача ТЕЦ, що знаходиться у складі головного корпусу №1, підтверджується договором оренди № 4/1113/04 від 01 листопада 2013 року /том 2 а.с. 14-16/, актом приймання від 01 листопада 2013 року /том 2 а.с. 17/, даними бухгалтерського обліку: головний корпус №1, в складі якого знаходиться ТЕЦ, обліковується на позабалансовому рахунку 012 "Орендовані основні засобі".

Аварійний стан димової труби і необхідність проведення ремонту димової труби підтверджується актом засвідчення технічного стану залізобетонної димохідної труби висотою 104 м на ТЕЦ ТОВ "Новооржицький цукровий завод" від 09 квітня 2014 року, технічним заключенням № 2-Т/14 28-07-14 щодо проведення технічного обстеження об'єкта згідно вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, складеним ТОВ "ВКБ Євробуд", технічним звітом про стан будівельних конструкцій будівлі залізобетонної димохідної труби ТЕЦ ТОВ "Новооржицький цукровий завод" /том 2 а.с. 28-31/.

Факт виконання робіт підтверджено Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, підсумковою відомістю ресурсів та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року /том 1 а.с. 246-249/.

Позивачем на підтвердження реальності господарської операції надано копію витягу з Журналу обліку накладних продукції, що ввозиться, яким підтверджується ввезення підрядником на територію виробничого комплексу позивача матеріалів 11 вересня 2014 року і 25 вересня 2014 року /том 2 а.с. 8-13/.

Оплату робіт здійснено повністю платіжними дорученнями: С8-1334 від 05 вересня 2014 року, С8-1992 від 22 жовтня 2014 року, С8-2043 від 28 жовтня 2014 року, С8-2081 від 30 жовтня 2014 року /том 2 а.с. 4-7/.

Право позивача на формування податкового кредиту за цією господарською операцією підтверджується належним чином оформленими податковими накладними: № 2 від 05 вересня 2014 року на суму ПДВ 17769,58 грн. і № 27 від 30 вересня 2014 року на суму ПДВ 17769,58 грн. /том 2 а.с. 1-2/.

Зауваження до якості вказаних документів в Акті перевірки відсутні.

До матеріалів справи судом залучено також фотографії димової труби до та після ремонту, які також дозволяють дійти висновку про підтвердження факту здійснення ремонту /том 2 а.с. 61-71/.

В Акті перевірки відповідач, обґрунтовуючи неможливість здійснення ТОВ "НВФ "АМГ ЛТД" робіт з часткового ремонту, посилається на нібито відсутність у вказаного контрагента персоналу, достатнього для проведення ремонту.

Суд критично ставиться до вказаного твердження відповідача, адже на спростування такого висновку позивач надав до матеріалів справи завірену копію звіту ТОВ "НВФ "АМГ ЛТД" у за формою 1-ДФ за третій квартал 2014 р., яка свідчить про те, що у вказаний період на підприємстві працювало вісім осіб, що є достатнім для виконання умов Договору /том 2 а.с. 72/. ТОВ "НВФ "АМГ ЛТД" відобразило податкові зобов'язання з ПДВ за господарською операцією з позивачем у податковому обліку, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2014 р. і реєстр виданих та отриманих податкових накладних за цей звітний період /том 2 а.с. 77-86/.

Суд прийшов висновку, що операція з часткового ремонту та повного фарбування зовнішньої сторони димової труби підтверджена документально, мала реальний зміст, пов'язана з господарською діяльністю позивача, а отже позивач правомірно скористався правом на формування податкового кредиту у розмірі 35539,17 грн. і витрат у розмірі 177696,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Агропромгаз" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що за результатами господарської операції з ТОВ "Агропромгаз" позивач включив до податкового кредиту за жовтень 2014 року 45712,98 грн., за грудень 2014 року 908,53 грн. і до складу витрат операційної діяльності - 233108,00 грн.

16 грудня 2013 року між позивачем (замовник) і ТОВ "Агропромгаз" (виконавець) укладено договір № 379/14А, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по супроводженню договору на поставку природного газу № 139/4 від 16 грудня 2013 року і контролю за його виконанням, та інші послуги, що пов'язані з придбанням енергоносіїв. Додатковою угодою від 16 грудня 2013 року № 3 до договору внесено зміни і передбачено супроводження договорів на поставку природного газу і контролю за його виконанням /том 2 а.с. 87-95/.

Пунктом 1.2 договору визначено обсяг послуг за договором, за яким виконавець зобов'язаний:

- приймати від Замовника узгоджені з газорозподільчою організацією акти фактично спожитого обсягу природного газу;

- передавати Постачальнику газу узгоджені з газорозподільчою організацією акти фактично спожитого Замовником обсягу природного газу;

- оформляти з Постачальником акт звірки за звітний період;

- приймати від Замовника заявку на об`єми споживання газу на наступний місяць;

- передавати Постачальнику заявку на об`єм газу, який необхідний Замовнику у наступному місяці споживання.

- згідно заявки Замовника готувати Постачальнику форму з зазначенням планових лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах (в електронному вигляді);

- відправляти Постачальнику форму з зазначенням планових лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах (в електронному вигляді);

- готувати Постачальнику форму (в електронному вигляді) з зазначенням фактичних лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах;

- відправляти Постачальнику форму (в електронному вигляді) з зазначенням фактичних лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах;

- здійснювати контроль за належним оформленням Постачальником всієї документації, що стосується поставки природного газу;

- при виникненні спору з Постачальником природного газу - провести переговори по владнанню будь-яких спірних питань, що виникнуть при виконанні договору на поставку природного газу;

- виступати поручителем при виникненні проблем по розрахунках з Постачальником газу;

- при необхідності - надавати Замовнику допомогу по підготовці позовних заяв, мирових угод, тощо;

- надавати консультації про стан та практику застосування господарського законодавства та про застосування податкового законодавства України при розрахунках по договорах на поставку природного газу.

Згідно Договору № 379/14А від 16 грудня 2013 року за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року та за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року "Виконавець" надав "Замовнику" послуги, а саме :

- оформив від Замовника узгоджений з газорозподільчою організацією акт;

- оформив з Замовником акт звірки взаєморозрахунків;

- оформив від Замовника листи-заявки на наступний місяць та на коригування необхідних лімітів;

- здійснив контроль за своєчасним оформленням всієї необхідної документації;

- здійснив коригування планових лімітів згідно листа-заявки Замовника;

- згідно заявки Замовника підготував та відправив Постачальнику форму з зазначенням планових лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах (в електронному вигляді);

- підготував та відправив Постачальнику форму з зазначенням фактичних лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах ( в електронному вигляді);

- надав Замовнику підписаний зі сторони Виконавця Акт виконання робіт;

- склав акти прийому-передачі газу;

- взяв участь в проведенні переговорів з постачальником про узгодження умов та строків поставки газу в поточному місяці та розрахунків за нього;

- здійснив поточну переписку (листи, акти, тощо) та постійно контролював хід виконання даного договору.

Факт надання послуг підтверджено актами виконаних робіт: № 1 від 31 жовтня 2014 року на суму 274277,86 грн. з ПДВ і № 2 від 31 грудня 2014 року на суму 5451,16 грн. з ПДВ /том 2 а.с. 96-97/.

Оплату послуг здійснено платіжними дорученнями С8-2331 від 14 листопада 2014 року, № С8-48 від 26 січня 2015 року /том 2 а.с. 101-102/.

Право позивача на податковий кредит за цією господарською операцією підтверджено податковими накладними № 31 від 31 жовтня 2014 року на суму ПДВ 45712,98 грн. і № 23 від 31 грудня 2014 року на суму ПДВ 908,53 грн. /том 2 а.с. 99-100/.

Зауваження щодо оформлення первинних документів і податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Посилаючись на відсутність реального характеру цієї господарської операції, відповідач в акті перевірки зазначає, що вказані послуги відносяться до предмету постачання газу, а не його супроводження; природний газ не потребує супроводження, оскільки транспортується газотранспортною системою; ТОВ "Агропромгаз" не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) станом на дату складання акту; за період жовтень, грудень 2014 року у ТОВ "Агропромгаз" відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби.

Суд критично оцінює наведені в акті перевірки і запереченнях на адміністративний позов доводи відповідача, оскільки такі доводи пов'язані з нерозумінням суті послуг, наданих ТОВ "Агропромгаз". Так, з акту перевірки випливає, що на думку відповідача, надані позивачу ТОВ "Агропромгаз" послуги є послугами з супроводження газу, хоча фактично мова йде про супроводження договору.

Відповідно до пункту 18 статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів. Отже, постачання - це операція виключно з реалізації природного газу, яка не охоплює контроль за виконанням договору постачання і оформленням відповідних господарських операцій.

Послуги за договором № 379/14А полягали не у фізичному супроводженні переміщення природного газу, а в адмініструванні договорів на поставку природного газу. Позивачем до матеріалів справи надано акти виконаних робіт з детальним описом наданих ТОВ "Агропромгаз" послуг /том 2 а.с. 96-97/.

Твердження податкового органу про те, що вказані послуги охоплюються послугою з постачання газу, є помилковим, оскільки суть їх у даному випадку полягає у забезпеченні процесу укладення договору та документального оформлення від імені та в інтересах ТОВ "Новооржицький цукровий завод" взаємовідносин з поставки газу з третіми особами. Враховуючи відсутність спеціалістів, які можуть самостійно забезпечити супроводження процесу поставки газу, ТОВ "Новооржицький цукровий завод" уклало з ТОВ "Агропромгаз" договір про надання послуг, який по своїй сутті містить елементи договору доручення, а саме: передбачає що ТОВ "Агропромгаз" від імені та в інтересах ТОВ "Новооржицький цукровий завод" вчинить ряд юридичних дій.

Відповідно до вимог статті 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення. Враховуючи викладене вказані послуги мали реальний зміст, пов'язані із забезпеченням господарської діяльності, належним чином оформлені документально, в зв'язку з чим, ТОВ "Новооржицький цукровий завод" правомірно сформувало податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Агропромгаз".

З суті наведених послуг випливає, що вони не є частиною процесу постачання природного газу, а полягають виключно у супроводженні процесу одержання природного газу.

Що стосується доцільності придбання послуг з супроводження поставок газу, то відповідно до частини першої статті 44 Господарського кодексу України, одним з принципів підприємницької діяльності є самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів. У даному випадку Товариством було прийнято рішення про необхідність залучення до процесу обслуговування договору з поставки природного газу.

Позивачем підтверджено наявність у ТОВ "Агропромгаз" достатніх ресурсів для надання придбаних позивачем послуг, до матеріалів справи залучено завірену ТОВ "Агропромгаз" копію звіту за формою 1ДФ підтверджується, що кількість працюючих на цьому підприємстві протягом 2014 року становила 14 осіб.

Cуд вважає доведеною реальність господарської операції позивача з ТОВ "Агропромгаз" і зв'язок цієї операції з господарською діяльністю позивача, а формування податкового кредиту у розмірі 46712,98 грн. і витрат у розмірі 233108,00 грн. - законним і обґрунтованим.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Інвестпромгаз" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що за результатами господарської операції з ТОВ "Інвестпромгаз" позивач включив до податкового кредиту за листопад 2014 року 74502,62 грн. і до складу витрат операційної діяльності - 372513,00 грн.

16 грудня 2013 року між позивачем (замовник) і ТОВ "Інвестпромгаз" (виконавець) укладено Договір № 159/14, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по супроводженню договору на поставку природного газу № 356/14А від 16 грудян 2013 року і контролю за його виконанням, та інші послуги, що пов'язані з придбанням енергоносіїв /том 2 а.с. 103-110/.

Пунктом 1.2 договору визначено детальний обсяг послуг, що надаються за договором. Об'єм послуг по супроводженню договору на поставку природного газу передбачає надання виконавцем такого переліку послуг:

- приймати від Замовника узгоджені з газорозподільчою організацією акти фактично спожитого обсягу природного газу;

- передавати Постачальнику газу узгоджені з газорозподільчою організацією акти фактично спожитого Замовником обсягу природного газу;

- оформляти з Постачальником акт звірки за звітний період;

- приймати від Замовника заявку на об`єми споживання газу на наступний місяць;

- передавати Постачальнику заявку на об`єм газу, який необхідний Замовнику у наступному місяці споживання.

- згідно заявки Замовника готувати Постачальнику форму з зазначенням планових лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах (в електронному вигляді);

- відправляти Постачальнику форму з зазначенням планових лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах (в електронному вигляді);

- готувати Постачальнику форму (в електронному вигляді) з зазначенням фактичних лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах;

- відправляти Постачальнику форму (в електронному вигляді) з зазначенням фактичних лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах;

- здійснювати контроль за належним оформленням Постачальником всієї документації, що стосується поставки природного газу;

- при виникненні спору з Постачальником природного газу - провести переговори по владнанню будь-яких спірних питань, що виникнуть при виконанні договору на поставку природного газу;

- виступати поручителем при виникненні проблем по розрахунках з Постачальником газу;

- при необхідності - надавати Замовнику допомогу по підготовці позовних заяв, мирових угод, тощо;

- надавати консультації про стан та практику застосування господарського законодавства та про застосування податкового законодавства України при розрахунках по договорах на поставку природного газу.

Відповідно до умов Договору № 159/14 від 16 грудня 2013 року за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року "Виконавець" надав "Замовнику" послуги, а саме:

- оформив від Замовника узгоджений з газорозподільчою організацією акт;

- оформив з Замовником акт звірки взаєморозрахунків;

- оформив від Замовника листи-заявки на наступний місяць та на коригування необхідних лімітів;

- здійснив контроль за своєчасним оформленням всієї необхідної документації;

- здійснив коригування планових лімітів згідно листа-заявки Замовника;

- згідно заявки Замовника підготував та відправив Постачальнику форму з зазначенням планових лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах (в електронному вигляді);

- підготував та відправив Постачальнику форму з зазначенням фактичних лімітів споживання природного газу з розподілом по підприємствах ( в електронному вигляді);

- надав Замовнику підписаний зі сторони Виконавця Акт виконання робіт;

- склав акти прийому-передачі газу;

- взяв участь в проведенні переговорів з постачальником про узгодження умов та строків поставки газу в поточному місяці та розрахунків за нього;

- здійснив поточну переписку (листи, акти, тощо) та постійно контролював хід виконання даного договору.

Факт надання послуг підтверджено актом виконаних робіт № 1 від 30 листопада 2014 року /том 2 а.с. 111/, оплату послуг здійснено платіжним дорученням від 10 грудня 2014 року № С8-2682 /том 2 а.с. 114/.

Право позивача на податковий кредит за цією господарською операцією підтверджене податковою накладною від 30 листопада 2014 року № 42 /том 2 а.с. 113/.

В акті перевірки відсутні будь-які зауваження до документів, якими оформлено господарську операцію позивача з ТОВ "Інвестпромгаз".

Посилаючись на відсутність реального характеру цієї господарської операції, відповідач в акті перевірки зазначає, що вказані послуги відносяться до предмету постачання газу, а не його супроводження; природний газ не потребує супроводження, оскільки транспортується газотранспортною системою; ТОВ "Інвестпромгаз" не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) станом на дату складання акту.

Суд критично оцінює наведені в акті перевірки і запереченнях на адміністративний позов доводи відповідача, оскільки такі доводи пов'язані з нерозумінням суті послуг, наданих ТОВ "Інвестпромгаз". Так, з акту перевірки випливає, що на думку відповідача, надані позивачу ТОВ "Інвестпромгаз" послуги є послугами з супроводження газу, хоча фактично мова йде про супроводження договору.

Відповідно до пункту 18 статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів. Отже, постачання - це операція виключно з реалізації природного газу, яка не охоплює контроль за виконанням договору постачання і оформленням відповідних господарських операцій.

Послуги за договором № 159/14 полягали не у фізичному супроводженні переміщення природного газу, а в адмініструванні договорів на поставку природного газу. Позивачем до матеріалів справи надано акти виконаних робіт з детальним описом наданих ТОВ "Інвестпромгаз" послуг /том 2 а.с. 111/.

Твердження податкового органу про те, що вказані послуги охоплюються послугою з постачання газу, є помилковим, оскільки суть їх у даному випадку полягає у забезпеченні процесу укладення договору та документального оформлення від імені та в інтересах ТОВ "Новооржицький цукровий завод" взаємовідносин з поставки газу з третіми особами. Враховуючи відсутність спеціалістів, які можуть самостійно забезпечити супроводження процесу поставки газу, ТОВ "Новооржицький цукровий завод" уклало з ТОВ "Інвестпромгаз" договір про надання послуг, який по своїй сутті містить елементи договору доручення, а саме: передбачає що ТОВ "Інвестпромгаз" від імені та в інтересах ТОВ "Новооржицький цукровий завод" вчинить ряд юридичних дій.

Відповідно до вимог статті 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення. Враховуючи викладене вказані послуги мали реальний зміст, пов'язані із забезпеченням господарської діяльності, належним чином оформлені документально, в зв'язку з чим, ТОВ "Новооржицький цукровий завод" правомірно сформувало податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Інвестпромгаз".

З суті наведених послуг випливає, що вони не є частиною процесу постачання природного газу, а полягають виключно у супроводженні процесу одержання природного газу.

Що стосується доцільності придбання послуг з супроводження поставок газу, то відповідно до частини першої статті 44 Господарського кодексу України, одним з принципів підприємницької діяльності є самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів. У даному випадку Товариством було прийнято рішення про необхідність залучення до процесу обслуговування договору з поставки природного газу.

Cуд вважає доведеною реальність господарської операції позивача з ТОВ "Інвестпромгаз" і зв'язок цієї операції з господарською діяльністю позивача, а формування податкового кредиту у розмірі 74502,62 грн. і витрат у розмірі 375813,10 грн. законним і обґрунтованим.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ, відображеного у незареєстрованій в ЄРПН податкові декларації.

Судом встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за листопад 2014 року ПДВ у розмірі 20566,00 грн. за податковою накладною від 30 вересня 2014 року № 210, одержаною від ПАТ по газопостачанню "Лубнигаз" /том 2 а.с. 153.

Відповідач вважає безпідставним формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової накладної від 30 вересня 2014 року № 210 на суму ПДВ 20566,00 грн., виданої позивачу ПАТ по газопостачанню "Лубнигаз", оскільки ця податкова накладна не була зареєстрована у ЄРПН /том 2 а.с. 154-155/. При цьому реальність даної господарської операції в акті перевірки не заперечується, а тому не є предметом дослідження у цій справі.

Висновок про порушення податкового законодавства зроблено відповідачем у зв'язку з несвоєчасним, за твердженням відповідача, поданням позивачем заяви про відмову постачальника надати податкову накладну. В акті перевірки вказано, що заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток Д8 до декларації з ПДВ) щодо податкової накладної № 210 було подано Позивачем 22 грудня 2014 року, тобто з порушенням встановленого строку.

Суд не погоджується з висновком відповідача і, дослідивши матеріали справи, вважає, що вони містять спростування твердження про несвоєчасне подання позивачем додатку Д8 до декларації з ПДВ.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до абзацу 13 пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на момент подання податкової декларації за листопад 2014 року, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Таким чином, за умови дотримання покупцем вимог щодо подання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника (який відмовився надавати податкову накладну), та копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання товарів/послуг, суми податку на додану вартість можуть включаються до складу податкового кредиту.

На спростування висновку відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, позивач надав докази того, що заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток Д8 до декларації з ПДВ) подано ним своєчасно, 18.12.2014 р., про що свідчить квитанція № 2, реєстраційний номер документу - 9073301100 /том 2 а.с.159/. До додатку 8 до декларації № 9073301100 було включено податкову накладну № 210 від 30 вересня 2014 року, одержану від ПАТ по газопостачанню "Лубнигаз". Цей факт не знайшов відображення в акті перевірки, що призвело до помилкового висновку відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у розмірі 20566,00 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеною обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 20566,00 грн. на підставі податкової накладної № 210 від 30 вересня 2014 року.

Щодо формування адміністративних витрат у розмірі 412295,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем у декларації з податку на прибуток за 2014 рік (рядок 06.1 "Адміністративні витрати") відображено показник 412295,00 грн.

В акті перевірки відповідач робить висновок про включення позивачем до рядку 06.1. декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік витрат, не підтверджених документально. Такий висновок пов'язаний з ненаданням до перевірки первинних документів, що підтверджують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, що включені до складу рядка 06.1 декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Так, на стор. 30 Акту перевірки відповідач зазначає, що позивач не надав документи на запит від 08 липня 2015 року № 3796/10/16-18-22-03-10, а отже не підтвердив витрати у розмірі 412295,00 грн. Судом досліджено вказаний запит і встановлено, що згідно з запитом податковий орган вимагав від позивача надати документальне підтвердження собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Відповідно до пункту 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, "витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати".

Отже, посилання відповідача на ненадання документів на запит від 08 липня 2015 року як на підставу висновку про непідтвердження адміністративних витрат у розмірі 412295,00 грн. є безпідставним, оскільки запит не стосувався таких витрат і вимагав обґрунтувати формування собівартості.

Заперечуючи висновки відповідача, позивач зазначає, що формування витрат, включених до рядка 06.1 Декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік здійснювалося виключно на підставі належним чином оформлених документів. Всі підтверджуючі документи було надано під час перевірки, що підтверджується доданим до акту перевірки переліком документів, використаних при проведенні перевірки.

Позивач навів також нормативне обґрунтування правомірності формування ним витрат у розмірі 412295,00 грн.

В той же час твердження відповідача про те, що відображені в бухгалтерському обліку адміністративні витрати на загальну суму 412294,84 грн. не є підтвердженими документами спростовується наступним.

Згідно з пунктом 18 Стандарту 16, до адміністративних витрат відносяться, зокрема, такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством як витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу і інші витрати загальногосподарського призначення.

До матеріалів справи позивачем надано наказ № 1 про облікову політику ТОВ "Новооржицький цукровий завод" від 10 січня 2014 року. Додатком 2 до наказу передбачено, що накопичення адміністративних витрат здійснюється на рахунку "92" в розрізі конкретних підрозділів, статей витрат. Серед статей адміністративних витрат передбачено статтю "Послуги АТП (внутрішні)" і зазначено, що накопичення витрат по легковим автомобілям підрозділу АТП здійснюється за статтею "Послуги АТП (внутрішні)".

До складу адміністративних витрат у розмірі 412294,84 грн. позивач включив витрати на послуги АТП (внутрішні): 391486,88 грн. - послуги з перевезення адміністративного персоналу, що надавалися автотранспортним підрозділом (АТП) позивача та фактично полягали у витратах на заробітну плату водіям структурного підрозділу позивача (АТП), які безпосередньо працювали на легкових автомобілях, що, в свою чергу, забезпечували перевезення адміністративного персоналу позивача; 20807,96 грн. - витрати на технічне обслуговування автомобілів.

Сума витрат на оплату праці водіїв, що залучалися до перевезення адміністративного персоналу, підтверджується розрахунковими відомостями за листопад 2013 - грудень 2014. Розрахункові відомості містять прізвища водіїв і суми заробітної плати кожного з них. Відображення виплат заробітної плати водіям у податкові звітності Позивача підтверджується формою 1 ДФ за ІV квартал 2013 року, а також за І, ІІ, ІІІ і ІV квартали 2014 року /том 2 а.с. 165-179, 214-250/.

Робота водіїв у періоди, в які здійснювалася виплата їм заробітної плати, підтверджується наявними у матеріалах справи табелями обліку використання робочого часу, а також подорожніми листами. Наявність у позивача легкового автотранспорту підтверджується копіями свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів /том 2 а.с. 201-208/.

Наявність у складі позивач АТП підтверджується штатним розписом, витяг з якого є у матеріалах справи /том 2 а.с. 161-163/. Перебування осіб, яким нараховувалася і виплачувалася заробітна плата, у трудових відносинах з позивачем підтверджується наказами про прийняття їх на роботу або про переведення їх на відповідну посаду у підрозділі АТП /том 2 а.с. 180-200/.

Факт надання позивачу послуг з технічного обслуговування автомобілів підтверджується нарядами-замовленнями на суму 20807,96 грн.: від 16 жовтня 2014 року № 116026/121005002, від 16 жовтня 2014 року № 116028/121005005, від 26 листопада 2014 року № 120594/121006445.

Оплата послуг з технічного обслуговування здійснена платіжними дорученнями: від 28 жовтня 2014 року № С8-2058 - на суму 6376,66 грн. з ПДВ, від 28 жовтня 2014 року № С8-2064 - на суму 12156,17 грн. з ПДВ, від 03 лютого 2015 року № С8-145 - на суму 2275,13 грн. з ПДВ.

Відповідно до підпункту 138.10.2 пункту 138.2 статті 138 ПК України в редакції, що діяла станом на момент формування витрат у розмірі 412294,84 грн., до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належали адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких - витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (підпункт "б") і витрати загальногосподарського призначення (підпункт "ж").

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість формування позивачем витрат у розмірі 412294,84 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в статті 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно підпунктами 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток підприємств, суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Стаття 44 ПК України встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як зазначалося вище, господарські операції з придбання позивачем робіт та послуг підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Стаття 139 ПК України в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, встановлювала перелік витрат, що не враховувалися при визначенні оподатковуваного прибутку. Перевіркою не було виявлено підстав для невключення витрат на придбання робіт і послуг до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області від 14 серпня 2015 року № 0000852200, № 0000862200, від 06 листопада 2015 року № 0001092200.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області (код ЄДРПОУ 38728800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 38960990) витрати зі сплати судового збору в розмірі 52166 (п'ятдесят дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2016 року.

Суддя С.А. Іваненко