АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-12229\2006 Головуючий в 1 інстанції Грищенко Н.М.
Категорія 21 (1) Доповідач Карнаух В.В.
УХВАЛА Іменем України
2006 року грудня 21 дня колегія суддів судової палати по цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Михайлів Л.В.,
суддів Митрофанової Л.В., Карнаух В.В.,
при секретарі Кобзевій К.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про перерахунок розміру відшкодування шкоди та страхових виплат, стягнення недоплати по відшкодуванню шкоди та страховим виплатам,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань України в м. Кривому Розі ( надалі - Фонд соціального страхування ) і
просив стягнути на його користь недоплату по щомісячним страховим виплатам в
розмірі 18241,69 грн. Крім того, просив суд стягувати на його користь з Фонду соціального страхування щомісячні страхові виплати, починаючи з 01.05.2006 року в сумі 932,34 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2006 року позов задоволений частково. На користь ОСОБА_1 з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі стягнуто недоплату по страховим виплатам в розмірі 9996,50 грн. і щомісячні страхові виплати, починаючи з 01.05.2006 року, в сумі по 886,28 грн. довічно або до наступного перерахунку.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі ставить питання про скасування рішення суду, оскільки суд безпідставно притягнув Фонд соціального страхування для участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи; судом не враховані положення п.п. 1,4,5,6,12.1,16 Положень ( стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.05.1999 року № 137; суд не взяв до уваги, що виплата перерахунків потерпілим внаслідок вини підприємства з 01.04.2001 року є нецільовим використанням коштів; судом незаконно зроблено перерахунок страхових виплат.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював з 21.11.1966 року по 19.07.2003 року на різних посадах на шахтах та в рудоуправліннях гірничої промисловості в м. Кривому Розі.
Згідно з акту Н-1 НОМЕР_1 від 27.09.1988 року 26.09.1988 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві при виконанні трудових обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 ім. «К. Лібнехта» і він був травмований.
Висновком МСЕК позивачеві вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності з 31.03.1995 по 01.04.1997 рік.
Згідно акту розслідування професійного захворювання від 16.10.1996 року і висновку МСЕК з 16.10.1996 року позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності, а 01.12.2000 року, безстроково.
Наказом НОМЕР_1 від 18.09.2002 року по ВАТ «КЗРК» ОСОБА_1 були призначені виплати в сумі - 130,39 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2,5 з 01.01.1996 року, на основі спільної постанови адміністрації та профспілки ВО «Кривбасруда» ( на теперішній час Відкрите акціонерне товариство «КЗРК» ) від 26.01.1996 року НОМЕР_3, оскільки при перерахунку сум відшкодування шкоди статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди, умови, які погіршують положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати не дійсними; з цих же підстав судом першої інстанції правильно зроблений висновок про необхідність застосування коефіцієнта 1,25 для перерахунку сум відшкодування шкоди з 01.06.1997 року, оскільки тарифні ставки і оклади на підприємстві були збільшені в 1,25 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_4 від 21 травня 1997 року, а розмір відшкодування шкоди потерпілим відповідачем не переглядався; судом також правильно застосовано коефіцієнт 1,3 з 01.01.1998 року на основі спільної постанови адміністрації та профспілки ВО «Кривбасруда» від 25.12.1997 року НОМЕР_5; коефіцієнт - 1,265 згідно спільної постанови адміністрації і профкому «Криворізького залізорудного комбінату», який є правонаступником ВО «Кривбасруда», від 30.06.1999 року НОМЕР_6 з 01.07.1999 року; коефіцієнт - 1,226 згідно спільної постанови адміністрації і профкому ДП «КЗРК» від 28.12.1999 року НОМЕР_7; коефіцієнт - 1,217 згідно наказу від 29.05.2000 НОМЕР_8 ДП «КЗРК» з 01.05.2000 року та станом на 01.04.2001 року визначив суму щомісячного відшкодування шкоди позивачу -366, 34 грн. Зроблений судом перерахунок відповідає п.28 абз. 5 «Правил відшкодування шкоди ...», згідно якого розмір відшкодування шкоди перераховується в разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладі) відповідним працівникам на підприємстві. ВАТ «КЗРК» не надав суду доказів зміни структури заробітної плати, а підвищив тарифні ставки (посадові оклади) у відповідності до вищезазначених постанов і наказів.
Доводи відповідача Фонду соціального страхування про те, що судом не враховані положення п.п. 1,4,5,6,12.1,16 Положень ( стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.05.1999 року № 137; що суд не взяв до уваги, що виплата перерахунків потерпілим внаслідок вини підприємства з 01.04.2001 року є нецільовим використанням коштів; а також, що судом незаконно зроблено перерахунок страхових виплат, є безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 "Правил відшкодування шкоди", які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві.
Суд також дійшов правильного висновку про залучення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі в якості відповідача по справі і стягнув суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам, з 01.05.2003 року, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", набрав чинності з 01.04.2001 року.
Доводи відповідача Фонду соціального страхування про те, що суд не врахував, Що у Фонду соціального страхування є юридичний інтерес як 3-ї особи є безпідставними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.